Job 41

41:1

Тож надія твоя неправдива, на сам вигляд його упадеш.

Zalud je nadu u njega gojiti, na pogled njegov čovjek već pogiba.

41:2

Нема смільчака, щоб його він збудив, а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?

Junaka nema da njega razdraži, tko će mu se u lice suprotstavit'?

41:3

Хто вийде навпроти Мене й буде цілий? Що під небом усім це Моє!

Tko se sukobi s njim i živ ostade? Pod nebesima tog čovjeka nema!

41:4

Не буду мовчати про члени його, про стан його сили й красу його складу.

Prešutjet neću njegove udove, ni silnu snagu, ni ljepotu stasa.

41:5

Хто відкриє поверхню одежі його? Хто підійде коли до двійних його щелепів?

Tko mu smije razodjenut' odjeću, tko li kroz dvostruk prodrijeti mu oklop?

41:6

Двері обличчя його хто відчинить? Навколо зубів його жах!

Tko će mu ralje rastvorit' dvokrilne kad strah vlada oko zubi njegovih?

41:7

Його спина канали щитів, поєднання їх крем'яная печать.

Hrbat mu je od ljuskavih štitova, zapečaćenih pečatom kamenim.

41:8

Одне до одного доходить, а вітер між ними не пройде.

Jedni uz druge tako se sljubiše da među njima dah ne bi prošao.

41:9

Одне до одного притверджені, сполучені, і не відділяться.

Tako su čvrsto slijepljeni zajedno: priljubljeni, razdvojit' se ne mogu.

41:10

Його чхання засвічує світло, а очі його як повіки зорі світової!

Kad kihne, svjetlost iz njega zapršti, poput zorinih vjeđa oči su mu.

41:11

Бухає полум'я з пащі його, вириваються іскри огненні!

Zublje plamsaju iz njegovih ralja, iskre ognjene iz njih se prosiplju.

41:12

Із ніздер його валить дим, немов з того горшка, що кипить та біжить.

Iz nozdrva mu sukljaju dimovi kao iz kotla što kipi na vatri.

41:13

Його подих розпалює вугіль, і бухає полум'я з пащі його.

Dah bi njegov zapalio ugljevlje, jer mu iz ralja plamenovi suču.

41:14

Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.

U šiji leži sva snaga njegova, a ispred njega užas se prostire.

41:15

М'ясо нутра його міцно тримається, воно в ньому тверде, не хитається.

Kad se ispravi, zastrepe valovi i prema morskoj uzmiču pučini.

41:16

Його серце, мов з каменя вилите, і тверде, як те долішнє жорно!

Poput pećine srce mu je tvrdo, poput mlinskoga kamena otporno.

41:17

Як підводиться він, перелякуються силачі, та й ховаються з жаху.

Pregibi tusta mesa srasli su mu, čvrsti su kao da su saliveni.

41:18

Той меч, що досягне його, не встоїть, ані спис, ані ратище й панцер.

Zgodi li ga mač, od njeg se odbije, tako i koplje, sulica i strijela.

41:19

За солому залізо вважає, а мідь за гнилу деревину!

Poput slame je za njega željezo, mjed je k'o drvo iscrvotočeno.

41:20

Син лука, стріла, не примусит увтікати його, каміння із пращі для нього зміняється в сіно.

On ne uzmiče od strelice s luka, stijenje iz praćke na nj k'o pljeva pada.

41:21

Булаву уважає він за соломинку, і сміється із посвисту ратища.

K'o slamčica je toljaga za njega, koplju se smije kad zazviždi nad njim.

41:22

Під ним гостре череп'я, лягає на гостре, немов у болото.

Crepovlje oštro ima na trbuhu i blato njime ore k'o drljačom.

41:23

Чинить він, що кипить глибочінь, мов горня, і обертає море в окріп.

Pod njim vrtlog sav k'o lonac uskipi, uspjeni more k'o pomast u kotlu.

41:24

Стежка світить за ним, а безодня здається йому сивиною.

Za sobom svijetlu ostavlja on brazdu, regbi, bijelo runo bezdan prekriva.

41:25

Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,

Ništa slično na zemlji ne postoji i niti je tko tako neustrašiv.

41:26

він бачить усе, що високе, він цар над усім пишним звір'ям!

I na najviše on s visoka gleda, kralj je svakome, i najponosnijim."