Job 41

Prenderai tu il coccodrillo all’amo? Gli assicurerai la lingua colla corda?

Тож надія твоя неправдива, на сам вигляд його упадеш.

Gli passerai un giunco per le narici? Gli forerai le mascelle con l’uncino?

Нема смільчака, щоб його він збудив, а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?

Ti rivolgerà egli molte supplicazioni? Ti dirà egli delle parole dolci?

Хто вийде навпроти Мене й буде цілий? Що під небом усім це Моє!

Farà egli teco un patto perché tu lo prenda per sempre al tuo servizio?

Не буду мовчати про члени його, про стан його сили й красу його складу.

Scherzerai tu con lui come fosse un uccello? L’attaccherai a un filo per divertir le tue ragazze?

Хто відкриє поверхню одежі його? Хто підійде коли до двійних його щелепів?

Ne trafficheranno forse i pescatori? Lo spartiranno essi fra i negozianti?

Двері обличчя його хто відчинить? Навколо зубів його жах!

Gli coprirai tu la pelle di dardi e la testa di ramponi?

Його спина канали щитів, поєднання їх крем'яная печать.

Mettigli un po’ le mani addosso!… Ti ricorderai del combattimento e non ci tornerai!

Одне до одного доходить, а вітер між ними не пройде.

Ecco, fallace è la speranza di chi l’assale; basta scorgerlo e s’è atterrati.

Одне до одного притверджені, сполучені, і не відділяться.

Nessuno è tanto ardito da provocarlo. E chi dunque oserà starmi a fronte?

Його чхання засвічує світло, а очі його як повіки зорі світової!

Chi mi ha anticipato alcun che perch’io glielo debba rendere? Sotto tutti i cieli, ogni cosa è mia.

Бухає полум'я з пащі його, вириваються іскри огненні!

E non vo’ tacer delle sue membra, della sua gran forza, della bellezza della sua armatura.

Із ніздер його валить дим, немов з того горшка, що кипить та біжить.

Chi l’ha mai spogliato della sua corazza? Chi è penetrato fra la doppia fila de’ suoi denti?

Його подих розпалює вугіль, і бухає полум'я з пащі його.

Chi gli ha aperti i due battenti della gola? Intorno alla chiostra de’ suoi denti sta il terrore.

Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.

Superbe son le file de’ suoi scudi, strettamente uniti come da un sigillo.

М'ясо нутра його міцно тримається, воно в ньому тверде, не хитається.

Uno tocca l’altro, e tra loro non passa l’aria.

Його серце, мов з каменя вилите, і тверде, як те долішнє жорно!

Sono saldati assieme, si tengono stretti, sono inseparabili.

Як підводиться він, перелякуються силачі, та й ховаються з жаху.

I suoi starnuti dànno sprazzi di luce; i suoi occhi son come le palpebre dell’aurora.

Той меч, що досягне його, не встоїть, ані спис, ані ратище й панцер.

Dalla sua bocca partono vampe, ne scappan fuori scintille di fuoco.

За солому залізо вважає, а мідь за гнилу деревину!

Dalle sue narici esce un fumo, come da una pignatta che bolla o da una caldaia.

Син лука, стріла, не примусит увтікати його, каміння із пращі для нього зміняється в сіно.

L’alito suo accende i carboni, e una fiamma gli erompe dalla gola.

Булаву уважає він за соломинку, і сміється із посвисту ратища.

Nel suo collo risiede la forza, dinanzi a lui salta il terrore.

Під ним гостре череп'я, лягає на гостре, немов у болото.

Compatte sono in lui le parti flosce della carne, gli stanno salde addosso, non si muovono.

Чинить він, що кипить глибочінь, мов горня, і обертає море в окріп.

Il suo cuore è duro come il sasso, duro come la macina di sotto.

Стежка світить за ним, а безодня здається йому сивиною.

Quando si rizza, tremano i più forti, e dalla paura son fuori di sé.

Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,

Invano lo si attacca con la spada; a nulla valgon lancia, giavellotto, corazza.

він бачить усе, що високе, він цар над усім пишним звір'ям!

Il ferro è per lui come paglia; il rame, come legno tarlato.

La figlia dell’arco non lo mette in fuga; le pietre della fionda si mutano per lui in stoppia.

Stoppia gli par la mazza e si ride del fremer della lancia.

Il suo ventre è armato di punte acute, e lascia come tracce d’erpice sul fango.

Fa bollire l’abisso come una caldaia, del mare fa come un gran vaso da profumi.

Si lascia dietro una scia di luce; l’abisso par coperto di bianca chioma.

Non v’è sulla terra chi lo domi; è stato fatto per non aver paura.

Guarda in faccia tutto ciò ch’è eccelso, è re su tutte le belve più superbe".