Job 41

Prendras-tu le crocodile à l'hameçon? Saisiras-tu sa langue avec une corde?

Тож надія твоя неправдива, на сам вигляд його упадеш.

Mettras-tu un jonc dans ses narines? Lui perceras-tu la mâchoire avec un crochet?

Нема смільчака, щоб його він збудив, а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?

Te pressera-t-il de supplication? Te parlera-t-il d'une voix douce?

Хто вийде навпроти Мене й буде цілий? Що під небом усім це Моє!

Fera-t-il une alliance avec toi, Pour devenir à toujours ton esclave?

Не буду мовчати про члени його, про стан його сили й красу його складу.

Joueras-tu avec lui comme avec un oiseau? L'attacheras-tu pour amuser tes jeunes filles?

Хто відкриє поверхню одежі його? Хто підійде коли до двійних його щелепів?

Les pêcheurs en trafiquent-ils? Le partagent-ils entre les marchands?

Двері обличчя його хто відчинить? Навколо зубів його жах!

Couvriras-tu sa peau de dards, Et sa tête de harpons?

Його спина канали щитів, поєднання їх крем'яная печать.

Dresse ta main contre lui, Et tu ne t'aviseras plus de l'attaquer.

Одне до одного доходить, а вітер між ними не пройде.

Voici, on est trompé dans son attente; A son seul aspect n'est-on pas terrassé?

Одне до одного притверджені, сполучені, і не відділяться.

Nul n'est assez hardi pour l'exciter; Qui donc me résisterait en face?

Його чхання засвічує світло, а очі його як повіки зорі світової!

De qui suis-je le débiteur? Je le paierai. Sous le ciel tout m'appartient.

Бухає полум'я з пащі його, вириваються іскри огненні!

Je veux encore parler de ses membres, Et de sa force, et de la beauté de sa structure.

Із ніздер його валить дим, немов з того горшка, що кипить та біжить.

Qui soulèvera son vêtement? Qui pénétrera entre ses mâchoires?

Його подих розпалює вугіль, і бухає полум'я з пащі його.

Qui ouvrira les portes de sa gueule? Autour de ses dents habite la terreur.

Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.

Ses magnifiques et puissants boucliers Sont unis ensemble comme par un sceau;

М'ясо нутра його міцно тримається, воно в ньому тверде, не хитається.

Ils se serrent l'un contre l'autre, Et l'air ne passerait pas entre eux;

Його серце, мов з каменя вилите, і тверде, як те долішнє жорно!

Ce sont des frères qui s'embrassent, Se saisissent, demeurent inséparables.

Як підводиться він, перелякуються силачі, та й ховаються з жаху.

Ses éternuements font briller la lumière; Ses yeux sont comme les paupières de l'aurore.

Той меч, що досягне його, не встоїть, ані спис, ані ратище й панцер.

Des flammes jaillissent de sa bouche, Des étincelles de feu s'en échappent.

За солому залізо вважає, а мідь за гнилу деревину!

Une fumée sort de ses narines, Comme d'un vase qui bout, d'une chaudière ardente.

Син лука, стріла, не примусит увтікати його, каміння із пращі для нього зміняється в сіно.

Son souffle allume les charbons, Sa gueule lance la flamme.

Булаву уважає він за соломинку, і сміється із посвисту ратища.

La force a son cou pour demeure, Et l'effroi bondit au-devant de lui.

Під ним гостре череп'я, лягає на гостре, немов у болото.

Ses parties charnues tiennent ensemble, Fondues sur lui, inébranlables.

Чинить він, що кипить глибочінь, мов горня, і обертає море в окріп.

Son coeur est dur comme la pierre, Dur comme la meule inférieure.

Стежка світить за ним, а безодня здається йому сивиною.

Quand il se lève, les plus vaillants ont peur, Et l'épouvante les fait fuir.

Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,

C'est en vain qu'on l'attaque avec l'épée; La lance, le javelot, la cuirasse, ne servent à rien.

він бачить усе, що високе, він цар над усім пишним звір'ям!

Il regarde le fer comme de la paille, L'airain comme du bois pourri.

La flèche ne le met pas en fuite, Les pierres de la fronde sont pour lui du chaume.

Il ne voit dans la massue qu'un brin de paille, Il rit au sifflement des dards.

Sous son ventre sont des pointes aiguës: On dirait une herse qu'il étend sur le limon.

Il fait bouillir le fond de la mer comme une chaudière, Il l'agite comme un vase rempli de parfums.

Il laisse après lui un sentier lumineux; L'abîme prend la chevelure d'un vieillard.

Sur la terre nul n'est son maître; Il a été créé pour ne rien craindre.

Il regarde avec dédain tout ce qui est élevé, Il est le roi des plus fiers animaux.