Job 31

Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину?

 Ett förbund slöt jag med mina ögon:  aldrig skulle jag skåda efter någon jungfru.

І зверху яка доля від Бога, чи спадщина від Всемогутнього із висот?

 Vilken lott finge jag eljest av Gud i höjden,  vilken arvedel av den Allsmäktige därovan?

Хіба не загибіль для кривдника, і хіба не нещастя злочинцям?

 Ofärd kommer ju över de orättfärdiga,  och olycka drabbar ogärningsmän.

Хіба ж Він не бачить дороги мої, і не лічить усі мої кроки?

 Ser icke han mina vägar,  räknar han ej alla mina steg?

Якщо я ходив у марноті, і на оману спішила нога моя,

 Har jag väl umgåtts med lögn,  och har min fot varit snar till svek?

то нехай на вазі справедливости зважить мене, і невинність мою Бог пізнає!

 Nej, må jag vägas på en riktig våg,  så skall Gud förnimma min ostrafflighet.

Якщо збочує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх нечисть приліпла,

 Hava mina steg vikit av ifrån vägen,  har mitt hjärta följt efter mina ögon,  eller låder vid min händer en fläck?

то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай вирвана буде з корінням!

 Då må en annan äta var jag har sått,  och vad jag har planterat må ryckas upp med roten.

Якщо моє серце зваблялось до жінки чужої, і причаювався я при дверях мойого товариша,

 Har mitt hjärta låtit dåra sig av någon kvinna,  så att jag har stått på lur vid min nästas dörr?

то хай меле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиляються інші!

 Då må min hustru mala mjöl åt en annan,  och främmande män må då famntaga henne.

Бо гидота оце, й це провина підсудна,

 Ja, sådant hade varit en skändlighet,  en straffbar missgärning hade det varit,

бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддону, і вирве з корінням увесь урожай мій!...

 en eld som skulle förtära intill avgrunden  och förhärja till roten all min gröda.

Якщо я понехтував правом свойого раба чи своєї невільниці в їх суперечці зо мною,

 Har jag kränkt min tjänares eller tjänarinnas rätt,  när de hade någon tvist med mig?

то що я зроблю, як підійметься Бог? А коли Він приглянеться, що Йому відповім?

 Vad skulle jag då göra, när Gud stode upp,  och när han hölle räfst, vad kunde jag då svara honom?

Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утворив нас в утробі?

 Han som skapade mig skapade ju och dem i moderlivet,  han, densamme, har berett dem i modersskötet.

Чи бажання убогих я стримував, а очі вдовицям засмучував?

 Har jag vägrat de arma vad de begärde  eller låtit änkans ögon försmäkta?

Чи я сам поїдав свій шматок, і з нього не їв сирота?

 Har jag ätit mitt brödstycke allena,  utan att den faderlöse och har fått äta därav?

Таж від днів молодечих моїх виростав він у мене, як в батька, і від утроби матері моєї я провадив його!

 Nej, från min ungdom fostrades han hos mig såsom hos en fader,  och från min moders liv var jag änkors ledare.

Якщо бачив я гинучого без одежі, і вбрання не було в сіромахи,

 Har jag kunnat se en olycklig gå utan kläder,  se en fattig ej äga något att skyla sig med?

чи ж не благословляли мене його стегна, і руном овечок моїх він не грівся?

 Måste ej fastmer hans länd välsigna mig,  och fick han ej värma sig i ull av mina lamm?

Якщо на сироту я порушував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу,

 Har jag lyft min hand mot den faderlöse,  därför att jag såg mig hava medhåll i porten?

хай рамено моє відпаде від свойого плеча, а рука моя від суглобу свого нехай буде відламана!

 Då må min axel lossna från sitt fäste  och min arm brytas av ifrån sin led.

Бо острах на мене нещастя від Бога, а перед величчям Його я не можу встояти...

 Jag måste då frukta ofärd ifrån Gud  och skulle stå maktlös inför hans majestät.

Чи я золото клав за надію собі, чи до щирого золота я говорив: Ти, безпеко моя?

 Har jag satt mitt hopp till guldet  och kallat guldklimpen min förtröstan?

Чи тішився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

 Var det min glädje att min rikedom blev så stor,  och att min hand förvärvade så mycket?

Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе,

 Hände det, när jag såg solljuset, huru det sken,  och månen, huru härligt den gick fram,

то коли б потаємно повабилось серце моє, і цілунки рукою я їм посилав,

 att mitt hjärta hemligen lät dåra sig,  så att jag med handkyss gav dem min hyllning?

це так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

 Nej, också det hade varit en straffbar missgärning;  därmed hade jag ju förnekat Gud i höjden.

Чи я тішивсь упадком свойого ненависника, чи порушувавсь я, коли зло спотикало його?

 Har jag glatt mig åt min fiendes ofärd  och fröjdats, när olycka träffade honom?

Таки ні, не давав я на гріх піднебіння свого, щоб прокляттям жадати душі його.

 Nej, jag tillstadde ej min mun att synda så,  ej att med förbannelse begära hans liv.

Хіба люди намету мого не казали: Хто покаже такого, хто з м'яса його не наситився?

 Och kan mitt husfolk icke bevittna  att envar fick mätta sig av kött vid mitt bord?

Чужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому.

 Främlingen behövde ej stanna över natten på gatan,  mina dörrar lät jag stå öppna utåt vägen.

Чи ховав свої прогріхи я, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою?

 Har jag på människovis skylt mina överträdelser  och gömt min missgärning i min barm,

Бо тоді я боявся б великого натовпу, і сором від родів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не виходив...

 av fruktan för den stora hopen  och av rädsla för stamfränders förakt,  så att jag teg och ej gick utom min dörr?

О, якби мене вислухав хто! Оце підпис моєї руки: Нехай Всемогутній мені відповість, а ось звій, зо скаргою, що його написав мій противник...

 Ack att någon funnes, som ville höra mig!  Jag har sagt mitt ord.  Den Allsmäktige må nu svara mig;  ack att jag finge min vederparts motskrift!

Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обвинувся б ним, як вінками?

 Sannerligen, jag skulle då bära den högt på min skuldra,  såsom en krona skulle jag fästa den på mig.

Число кроків своїх я представлю йому; мов до князя, наближусь до нього.

 Jag ville då göra honom räkenskap för alla mina steg,  lik en furste skulle jag då träda inför honom.

Якщо проти мене голосить земля моя, й її борозни плачуть із нею,

 Har min mark höjt rop över mig,  och hava dess fåror gråtit med varandra?

якщо без грошей я їв плоди її, а її власника я стогнати примушував,

 Har jag förtärt dess gröda obetald  eller utpinat dess brukares liv?

то замість пшениці хай виросте терен, а замість ячменю кукіль!... Слова Йова скінчилися.

 Då må törne växa upp för vete,  och ogräs i stället för korn. Slut på Jobs tal.