Job 39

Хіба ти пізнав час народження скельних козиць? Хіба ти пильнував час мук породу лані?

¿CAZARÁS tú la presa para el león? ¿Y saciarás el hambre de los leoncillos,

Чи на місяці лічиш, що сповнитись мусять, і відаєш час їх народження,

Cuando están echados en las cuevas, Ó se están en sus guaridas para acechar?

коли приклякають вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів породу?

¿Quién preparó al cuervo su alimento, Cuando sus pollos claman á Dios, Bullendo de un lado á otro por carecer de comida?

Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відходять і більше до них не вертаються.

¿Sabes tú el tiempo en que paren las cabras monteses? ¿Ó miraste tú las ciervas cuando están pariendo?

Хто пустив осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пута,

¿Contaste tú los meses de su preñez, Y sabes el tiempo cuando han de parir?

якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробування солону пустиню?

Encórvanse, hacen salir sus hijos, Pasan sus dolores.

Він сміється із галасу міста, не чує він крику погонича.

Sus hijos están sanos, crecen con el pasto: Salen y no vuelven á ellas.

Що знаходить по горах, то паша його, і шукає він усього зеленого.

¿Quién echó libre al asno montés, y quién soltó sus ataduras?

Чи захоче служити тобі одноріг? Чи при яслах твоїх ночуватиме він?

Al cual yo puse casa en la soledad, Y sus moradas en lugares estériles.

Чи ти однорога прив'яжеш до його борозни повороззям? Чи буде він боронувати за тобою долини?

Búrlase de la multitud de la ciudad: No oye las voces del arriero.

Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, і свою працю на нього попустиш?

Lo oculto de los montes es su pasto, Y anda buscando todo lo que está verde.

Чи повіриш йому, що він верне насіння твоє, і збере тобі тік?

¿Querrá el unicornio servirte á ti, Ni quedar á tu pesebre?

Крило струсеве радісно б'ється, чи ж крило це й пір'їна лелеки?

¿Atarás tú al unicornio con su coyunda para el surco? ¿Labrará los valles en pos de ti?

Бо яйця свої він на землю кладе та в поросі їх вигріває,

¿Confiarás tú en él, por ser grande su fortaleza, Y le fiarás tu labor?

і забува, що нога може їх розчавити, а звір польовий може їх розтоптати.

¿Fiarás de él que te tornará tu simiente, Y que la allegará en tu era?

Він жорстокий відносно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаремна, того не боїться,

¿Diste tú hermosas alas al pavo real, Ó alas y plumas al avestruz?

бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.

El cual desampara en la tierra sus huevos, Y sobre el polvo los calienta,

А за часу надходу стрільців ударяє він крильми повітря, і сміється з коня та з його верхівця!

Y olvídase de que los pisará el pie, Y que los quebrará bestia del campo.

Чи ти силу коневі даси, чи шию його ти зодягнеш у гриву?

Endurécese para con sus hijos, como si no fuesen suyos, No temiendo que su trabajo haya sido en vano:

Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана? Величне іржання його страшелезне!

Porque le privó Dios de sabiduría, Y no le dió inteligencia.

Б'є ногою в долині та тішиться силою, іде він насупроти зброї,

Luego que se levanta en alto, Búrlase del caballo y de su jinete.

сміється з страху й не жахається, і не вертається з-перед меча,

¿Diste tú al caballo la fortaleza? ¿Vestiste tú su cerviz de relincho?

хоч дзвонить над ним сагайдак, вістря списове та ратище!

¿Le intimidarás tú como á alguna langosta? El resoplido de su nariz es formidable:

Він із шаленістю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.

Escarba la tierra, alégrase en su fuerza, Sale al encuentro de las armas:

При кожному розі кричить він: І-га! і винюхує здалека бій, грім гетьманів та крик.

Hace burla del espanto, y no teme, Ni vuelve el rostro delante de la espada.

Чи яструб літає твоєю премудрістю, на південь простягує крила свої?

Contra él suena la aljaba, El hierro de la lanza y de la pica:

Чи з твойого наказу орел підіймається, і мостить кубло своє на висоті?

Y él con ímpetu y furor escarba la tierra, Sin importarle el sonido de la bocina;

На скелі замешкує він та ночує, на скельнім вершку та твердині,

Antes como que dice entre los clarines: ¡Ea! Y desde lejos huele la batalla, el grito de los capitanes, y la vocería.

ізвідти визорює їжу, далеко вдивляються очі його,

¿Vuela el gavilán por tu industria, Y extiende hacia el mediodía sus alas?

а його пташенята п'ють кров. Де ж забиті, там він.

¿Se remonta el águila por tu mandamiento, Y pone en alto su nido? Ella habita y está en la piedra, En la cumbre del peñasco y de la roca. Desde allí acecha la comida: Sus ojos observan de muy lejos. Sus pollos chupan la sangre: Y donde hubiere cadáveres, allí está. Á más de eso respondió JEHOVÁ á Job y dijo: ¿Es sabiduría contender con el Omnipotente? El que disputa con Dios, responda á esto. Y respondió Job á JEHOVÁ, y dijo: He aquí que yo soy vil, ¿qué te responderé? Mi mano pongo sobre mi boca. Una vez hablé, y no responderé: Aun dos veces, mas no tornaré á hablar.