Job 31

Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину?

Făcusem un legămînt cu ochii mei, şi nu mi-aş fi oprit privirile asupra unei fecioare.

І зверху яка доля від Бога, чи спадщина від Всемогутнього із висот?

Dar ce soartă mi -a păstrat Dumnezeu de sus? Ce moştenire mi -a trimes Cel Atotputernic din ceruri?

Хіба не загибіль для кривдника, і хіба не нещастя злочинцям?

Peirea nu -i oare pentru cel rău, şi nenorocirea pentru cei ce fac fărădelege?

Хіба ж Він не бачить дороги мої, і не лічить усі мої кроки?

N'a cunoscut Dumnezeu căile mele? Nu mi -a numărat El toţi paşii mei?

Якщо я ходив у марноті, і на оману спішила нога моя,

Dacă am umblat cu minciuna, de mi -a alergat piciorul după înşelăciune:

то нехай на вазі справедливости зважить мене, і невинність мою Бог пізнає!

să mă cîntărească Dumnezeu în cumpăna celor fără prihană, şi-mi va vedea neprihănirea!

Якщо збочує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх нечисть приліпла,

De mi s'a abătut pasul depe calea cea dreaptă, de mi -a urmat inima ochii, de s'a lipit vreo întinăciune de mînile mele,

то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай вирвана буде з корінням!

atunci eu să samăn şi altul să secere, şi odraslele mele să fie desrădăcinate!

Якщо моє серце зваблялось до жінки чужої, і причаювався я при дверях мойого товариша,

Dacă mi -a fost amăgită inima de vreo femeie, dacă am pîndit la uşa aproapelui meu,

то хай меле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиляються інші!

atunci nevastă-mea să macine pentru altul, şi s'o necinstească alţii!

Бо гидота оце, й це провина підсудна,

Căci aceasta ar fi fost o nelegiuire, o fărădelege vrednică să fie pedepsită de judecători,

бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддону, і вирве з корінням увесь урожай мій!...

un foc care mistuie pînă la nimicire, şi care mi-ar fi prăpădit toată bogăţia.

Якщо я понехтував правом свойого раба чи своєї невільниці в їх суперечці зо мною,

De aş fi nesocotit dreptul slugii sau slujnicei mele, cînd se certau cu mine,

то що я зроблю, як підійметься Бог? А коли Він приглянеться, що Йому відповім?

ce aş putea să fac, cînd se ridică Dumnezeu? Ce aş putea răspunde cînd pedepseşte El?

Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утворив нас в утробі?

Cel ce m'a făcut pe mine în pîntecele mamei mele, nu l -a făcut şi pe el? Oare nu ne -a întocmit acelaş Dumnezeu în pîntecele mamei?

Чи бажання убогих я стримував, а очі вдовицям засмучував?

Dacă n'am dat săracilor ce-mi cereau, dacă am făcut să se topească de plîns ochii văduvei,

Чи я сам поїдав свій шматок, і з нього не їв сирота?

dacă mi-am mîncat singur pînea, fără ca orfanul să-şi fi avut şi el partea lui din ea,

Таж від днів молодечих моїх виростав він у мене, як в батька, і від утроби матері моєї я провадив його!

eu, care din tinereţă l-am crescut ca un tată, eu, care dela naştere am sprijinit pe văduvă;

Якщо бачив я гинучого без одежі, і вбрання не було в сіромахи,

dacă am văzut pe cel nenorocit ducînd lipsă de haine, pe cel lipsit neavînd învălitoare,

чи ж не благословляли мене його стегна, і руном овечок моїх він не грівся?

fără ca inima lui să mă fi binecuvîntat, fără să fi fost încălzit de lîna mieilor mei;

Якщо на сироту я порушував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу,

dacă am ridicat mîna împotriva orfanului, pentrucă mă simţeam sprijinit de judecători;

хай рамено моє відпаде від свойого плеча, а рука моя від суглобу свого нехай буде відламана!

atunci, să mi se deslipească umărul dela încheietură, să-mi cadă braţul şi să se sfărîme!

Бо острах на мене нещастя від Бога, а перед величчям Його я не можу встояти...

Căci mă temeam de pedeapsa lui Dumnezeu, şi nu puteam lucra astfel din pricina măreţiei Lui.

Чи я золото клав за надію собі, чи до щирого золота я говорив: Ти, безпеко моя?

Dacă mi-am pus încrederea în aur, dacă am zis aurului: ,Tu eşti nădejdea mea`;

Чи тішився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

dacă m'am îngîmfat de mărimea averilor mele, de mulţimea bogăţiilor pe cari le dobîndisem;

Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе,

dacă am privit soarele cînd strălucea, luna cînd înainta măreaţă,

то коли б потаємно повабилось серце моє, і цілунки рукою я їм посилав,

şi dacă mi s'a lăsat amăgită inima în taină, dacă le-am aruncat sărutări, ducîndu-mi mîna la gură:

це так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

şi aceasta este tot o fărădelege care trebuie pedepsită de judecători, căci m'aş fi lepădat de Dumnezeul cel de sus!

Чи я тішивсь упадком свойого ненависника, чи порушувавсь я, коли зло спотикало його?

Dacă m'am bucurat de nenorocirea vrăjmaşului meu, dacă am sărit de bucurie cînd l -a atins nenorocirea,

Таки ні, не давав я на гріх піднебіння свого, щоб прокляттям жадати душі його.

eu, care n'am dat voie limbii mele să păcătuiască, să -i ceară moartea cu blestem;

Хіба люди намету мого не казали: Хто покаже такого, хто з м'яса його не наситився?

dacă nu ziceau oamenii din cortul meu: ,Unde este cel ce nu s'a săturat din carnea lui?`

Чужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому.

Dacă petrecea străinul noaptea afară, dacă nu mi-aş fi deschis uşa să intre călătorul;

Чи ховав свої прогріхи я, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою?

dacă mi-am ascuns fărădelegile, ca oamenii, şi mi-am închis nelegiuirile în sîn,

Бо тоді я боявся б великого натовпу, і сором від родів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не виходив...

pentrucă mă temeam de mulţime, pentrucă mă temeam de dispreţul familiilor, ţinîndu-mă deoparte şi necutezînd să-mi trec pragul...

О, якби мене вислухав хто! Оце підпис моєї руки: Нехай Всемогутній мені відповість, а ось звій, зо скаргою, що його написав мій противник...

Oh! de aş găsi pe cineva să m'asculte! Iată apărarea mea, iscălită de mine: să-mi răspundă Cel Atotputernic! Cine-mi va da plîngerea iscălită de protivnicul meu?

Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обвинувся б ним, як вінками?

Ca să -i port scrisoarea pe umăr, s'o leg de fruntea mea ca o cunună;

Число кроків своїх я представлю йому; мов до князя, наближусь до нього.

să -i dau socoteală de toţi paşii mei, să mă apropii de el ca un domn.

Якщо проти мене голосить земля моя, й її борозни плачуть із нею,

Dacă pămîntul meu strigă împotriva mea, şi dacă brazdele lui varsă lacrămi;

якщо без грошей я їв плоди її, а її власника я стогнати примушував,

dacă i-am mîncat roada fără s'o fi plătit, şi dacă am întristat sufletul vechilor lui stăpîni:

то замість пшениці хай виросте терен, а замість ячменю кукіль!... Слова Йова скінчилися.

atunci să crească spini din el în loc de grîu, şi neghină în loc de orz!`` Sfîrşitul cuvintelor lui Iov.