Job 31

Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину?

Uczyniłem przymierze z oczyma swemi, abym nie pomyślał o pannie.

І зверху яка доля від Бога, чи спадщина від Всемогутнього із висот?

Bo cóż za dział od Boga z góry? a co za dziedzictwo Wszechmocnego z wysokości?

Хіба не загибіль для кривдника, і хіба не нещастя злочинцям?

Azaż nie nagotowane zginienie złośnikom, a sroga pomsta czyniącym nieprawość?

Хіба ж Він не бачить дороги мої, і не лічить усі мої кроки?

Azaż on nie widzi dróg moich, a wszystkich kroków moich nie liczy?

Якщо я ходив у марноті, і на оману спішила нога моя,

Jeźlim chodził w kłamstwie, a spieszyła się na zdradę noga moja:

то нехай на вазі справедливости зважить мене, і невинність мою Бог пізнає!

Niech mię zważy na wadze sprawiedliwej, a niech Bóg pozna szczerość moję.

Якщо збочує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх нечисть приліпла,

Jeźliż ustąpiła noga moja z drogi, a za oczyma memi szłoli serce moje, i do rąk moich jeźliż przylgnęła jaka zmaza:

то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай вирвана буде з корінням!

Tedy niechże ja sieję, a inszy niech pożywa, a moje latorośle niech będą wykorzenione.

Якщо моє серце зваблялось до жінки чужої, і причаювався я при дверях мойого товариша,

Jeźli zwiedzione jest serce moje do niewiasty, i jeźlim czyhał u drzwi przyjaciela mego:

то хай меле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиляються інші!

Niechajże mele innemu żona moja, a niechaj się nad nią inni schylają.

Бо гидота оце, й це провина підсудна,

Boć to jest sprosny występek, a nieprawość osądzenia godna,

бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддону, і вирве з корінням увесь урожай мій!...

Gdyż ten ogień aż do zatracenia pożera, a dochody moje wszystkie wykorzenić może.

Якщо я понехтував правом свойого раба чи своєї невільниці в їх суперечці зо мною,

Jeźlim stronił od sądu z sługą moim, albo z służebnicą moją, gdy ze mną sprzeczkę mieli,

то що я зроблю, як підійметься Бог? А коли Він приглянеться, що Йому відповім?

(Bo cóżbym czynił, gdyby powstał Bóg? albo gdyby pytał, cobym mu odpowiedział?

Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утворив нас в утробі?

Izaż nie ten, który mię w żywocie uczynił, nie uczynił też i onego? a nie onże nas sam w żywocie wykształtował?)

Чи бажання убогих я стримував, а очі вдовицям засмучував?

Jeźliżem odmówił ubogim, czego chcieli, a oczy wdowy jeźliżem zasmucił;

Чи я сам поїдав свій шматок, і з нього не їв сирота?

Jeźliżem jadł sztuczkę swoję sam, a nie jadała i sierota z niej;

Таж від днів молодечих моїх виростав він у мене, як в батька, і від утроби матері моєї я провадив його!

(Albowiem sierota z młodości mojej rosła ze mną, jako u ojca; a jakom wyszedł z żywota matki mojej, byłem wdowie za wodza.)

Якщо бачив я гинучого без одежі, і вбрання не було в сіромахи,

Jeźliżem widział kogo ginącego dla tego, że szaty nie miał, a nie dałem żebrakowi odzienia;

чи ж не благословляли мене його стегна, і руном овечок моїх він не грівся?

Jeźliże mi nie błogosławiły biodra jego, że się wełną owiec moich zagrzał;

Якщо на сироту я порушував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу,

Jeźliżem podniósł przeciwko sierocie rękę swoję, gdym widział w bramie pomoc moję:

хай рамено моє відпаде від свойого плеча, а рука моя від суглобу свого нехай буде відламана!

Tedy niech odpadnie łopatka moja od plec swych, a ramię moje z stawu swego niech wytracone będzie.

Бо острах на мене нещастя від Бога, а перед величчям Його я не можу встояти...

Albowiem lękałem się skruszenia od Boga, a przed jego zacnością nie mógłbym się ostać.

Чи я золото клав за надію собі, чи до щирого золота я говорив: Ти, безпеко моя?

Jeźlim pokładał w złocie nadzieję moję, a do bryły złota mawiałem: Tyś ufanie moje;

Чи тішився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

Jeźlim się weselił z wielu bogactw moich, a iż wiele nabyła ręka moja;

Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе,

Jeźlim patrzał na światłość słońca, gdy świeciło, a na miesiąc, gdy wspaniało chodził;

то коли б потаємно повабилось серце моє, і цілунки рукою я їм посилав,

I dało się uwieść potajemnie serce moje, a całowały rękę moję usta moje:

це так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

I toćby była nieprawość osądzenia godna; bobym się tem zaprzał Boga z wysokości.

Чи я тішивсь упадком свойого ненависника, чи порушувавсь я, коли зло спотикало його?

Jeźliżem się weselił z upadku nienawidzącego mię, a jeźlim się cieszył, gdy mu się źle powodziło.

Таки ні, не давав я на гріх піднебіння свого, щоб прокляттям жадати душі його.

(I owszem nie dałem zgrzeszyć ustom moim, abym miał żądać przeklęstwa duszy jego.)

Хіба люди намету мого не казали: Хто покаже такого, хто з м'яса його не наситився?

Azaż nie mawiali domownicy moi: Oby nam kto dał mięsa tego, nie możemy się i najeść?

Чужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому.

Bo gość nie nocował na dworze, a drzwi moje otwierałem podróżnemu.

Чи ховав свої прогріхи я, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою?

Jeźlim zakrywał, jako ludzie zwykli, przestępstwa moje, i chowałem w skrytości mojej nieprawość moję;

Бо тоді я боявся б великого натовпу, і сором від родів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не виходив...

I choćbym był mógł potłumić zgraję wielką, jednak i najpodlejszy z domu ustraszył mię; przetożem milczał, i nie wychodziłem ze drzwi.

О, якби мене вислухав хто! Оце підпис моєї руки: Нехай Всемогутній мені відповість, а ось звій, зо скаргою, що його написав мій противник...

Obym miał kogo, coby mię wysłuchał; ale oto ten jest znak mój, że Wszechmogący sam odpowie za mię, i księga, którą napisał przeciwnik mój.

Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обвинувся б ним, як вінками?

Czylibym jej na ramieniu swojem nie nosił? a nie przywiązałbym jej sobie miasto korony?

Число кроків своїх я представлю йому; мов до князя, наближусь до нього.

Liczbę kroków moich oznajmiłbym mu; jako do książęcia przystąpiłbym do niego.

Якщо проти мене голосить земля моя, й її борозни плачуть із нею,

Jeźliż przeciw mnie ziemia moja wołała, a jeźliże z nią społem zagony jej płakały;

якщо без грошей я їв плоди її, а її власника я стогнати примушував,

Jeźliżem pożytków jej używał bez pieniędzy, i jeźlim do wzdychania przywodził dzierżawców jej:

то замість пшениці хай виросте терен, а замість ячменю кукіль!... Слова Йова скінчилися.

Miasto pszenicy niech wznijdzie oset, a miasto jęczmienia kąkol. Tu się skończyły słowa Ijobowe.