Job 31

Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину?

Io avevo stretto un patto con gli occhi miei; come dunque avrei fissati gli sguardi sopra una vergine?

І зверху яка доля від Бога, чи спадщина від Всемогутнього із висот?

Che parte mi avrebbe assegnata Iddio dall’alto e quale eredità m’avrebbe data l’Onnipotente dai luoghi eccelsi?

Хіба не загибіль для кривдника, і хіба не нещастя злочинцям?

La sventura non è ella per il perverso e le sciagure per quelli che fanno il male?

Хіба ж Він не бачить дороги мої, і не лічить усі мої кроки?

Iddio non vede egli le mie vie? non conta tutti i miei passi?

Якщо я ходив у марноті, і на оману спішила нога моя,

Se ho camminato insieme alla menzogna, se il piede mio s’è affrettato dietro alla frode

то нехай на вазі справедливости зважить мене, і невинність мою Бог пізнає!

(Iddio mi pesi con bilancia giusta e riconoscerà la mia integrità)

Якщо збочує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх нечисть приліпла,

se i miei passi sono usciti dalla retta via, se il mio cuore è ito dietro ai miei occhi, se qualche sozzura mi s’è attaccata alle mani,

то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай вирвана буде з корінням!

ch’io semini e un altro mangi, e quel ch’è cresciuto nei miei campi sia sradicato!

Якщо моє серце зваблялось до жінки чужої, і причаювався я при дверях мойого товариша,

Se il mio cuore s’è lasciato sedurre per amor d’una donna, se ho spiato la porta del mio prossimo,

то хай меле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиляються інші!

che mia moglie giri la macina ad un altro, e che altri abusino di lei!

Бо гидота оце, й це провина підсудна,

Poiché quella è una scelleratezza, un misfatto punito dai giudici,

бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддону, і вирве з корінням увесь урожай мій!...

un fuoco che consuma fino a perdizione, e che avrebbe distrutto fin dalle radici ogni mia fortuna.

Якщо я понехтував правом свойого раба чи своєї невільниці в їх суперечці зо мною,

Se ho disconosciuto il diritto del mio servo e della mia serva, quand’eran meco in lite,

то що я зроблю, як підійметься Бог? А коли Він приглянеться, що Йому відповім?

che farei quando Iddio si levasse per giudicarmi, e che risponderei quando mi esaminasse?

Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утворив нас в утробі?

Chi fece me nel seno di mia madre non fece anche lui? non ci ha formati nel seno materno uno stesso Iddio?

Чи бажання убогих я стримував, а очі вдовицям засмучував?

Se ho rifiutato ai poveri quel che desideravano, se ho fatto languire gli occhi della vedova,

Чи я сам поїдав свій шматок, і з нього не їв сирота?

se ho mangiato da solo il mio pezzo di pane senza che l’orfano ne mangiasse la sua parte,

Таж від днів молодечих моїх виростав він у мене, як в батька, і від утроби матері моєї я провадив його!

io che fin da giovane l’ho allevato come un padre, io che fin dal seno di mia madre sono stato guida alla vedova,

Якщо бачив я гинучого без одежі, і вбрання не було в сіромахи,

se ho visto uno perire per mancanza di vesti o il povero senza una coperta,

чи ж не благословляли мене його стегна, і руном овечок моїх він не грівся?

se non m’hanno benedetto i suoi fianchi, ed egli non s’è riscaldato colla lana dei miei agnelli,

Якщо на сироту я порушував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу,

se ho levato la mano contro l’orfano perché mi sapevo sostenuto alla porta…

хай рамено моє відпаде від свойого плеча, а рука моя від суглобу свого нехай буде відламана!

che la mia spalla si stacchi dalla sua giuntura, il mio braccio si spezzi e cada!

Бо острах на мене нещастя від Бога, а перед величчям Його я не можу встояти...

E invero mi spaventava il castigo di Dio, ed ero trattenuto dalla maestà di lui.

Чи я золото клав за надію собі, чи до щирого золота я говорив: Ти, безпеко моя?

Se ho riposto la mia fiducia nell’oro, se all’oro fino ho detto: "Tu sei la mia speranza",

Чи тішився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

se mi son rallegrato che le mie ricchezze fosser grandi e la mia mano avesse molto accumulato,

Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе,

se, contemplando il sole che raggiava e la luna che procedeva lucente nel suo corso,

то коли б потаємно повабилось серце моє, і цілунки рукою я їм посилав,

il mio cuore, in segreto, s’è lasciato sedurre e la mia bocca ha posato un bacio sulla mano

це так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

(misfatto anche questo punito dai giudici ché avrei difatti rinnegato l’Iddio ch’è di sopra),

Чи я тішивсь упадком свойого ненависника, чи порушувавсь я, коли зло спотикало його?

se mi son rallegrato della sciagura del mio nemico ed ho esultato quando gli ha incolto sventura

Таки ні, не давав я на гріх піднебіння свого, щоб прокляттям жадати душі його.

(io, che non ho permesso alle mie labbra di peccare chiedendo la sua morte con imprecazione),

Хіба люди намету мого не казали: Хто покаже такого, хто з м'яса його не наситився?

se la gente della mia tenda non ha detto: "Chi è che non si sia saziato della carne delle sue bestie?"

Чужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому.

(lo straniero non passava la notte fuori; le mie porte erano aperte al viandante),

Чи ховав свої прогріхи я, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою?

se, come fan gli uomini, ho coperto i miei falli celando nel petto la mia iniquità,

Бо тоді я боявся б великого натовпу, і сором від родів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не виходив...

perché avevo paura della folla e dello sprezzo delle famiglie al punto da starmene queto e non uscir di casa…

О, якби мене вислухав хто! Оце підпис моєї руки: Нехай Всемогутній мені відповість, а ось звій, зо скаргою, що його написав мій противник...

Oh, avessi pure chi m’ascoltasse!… ecco qua la mia firma! l’Onnipotente mi risponda! Scriva l’avversario mio la sua querela,

Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обвинувся б ним, як вінками?

ed io la porterò attaccata alla mia spalla, me la cingerò come un diadema!

Число кроків своїх я представлю йому; мов до князя, наближусь до нього.

Gli renderò conto di tutt’i miei passi, a lui m’appresserò come un principe!

Якщо проти мене голосить земля моя, й її борозни плачуть із нею,

Se la mia terra mi grida contro, se tutti i suoi solchi piangono,

якщо без грошей я їв плоди її, а її власника я стогнати примушував,

se ne ho mangiato il frutto senza pagarla, se ho fatto sospirare chi la coltivava,

то замість пшениці хай виросте терен, а замість ячменю кукіль!... Слова Йова скінчилися.

che invece di grano mi nascano spine, invece d’orzo mi crescano zizzanie!" Qui finiscono i discorsi di Giobbe.