Luke 22

Наближалося ж свято Опрісноків, що Пасхою зветься.

Elközelgetett pedig a kovásztalan kenyerek ünnepe, mely husvétnak mondatik.

А первосвященики й книжники стали шукати, як би вбити Його, та боялись народу...

És a főpapok és az írástudók keresnek vala módot, hogyan öljék meg őt; mert féltek a néptől.

Сатана ж увійшов у Юду, званого Іскаріот, одного з Дванадцятьох.

Beméne pedig a Sátán Júdásba, ki Iskáriótesnek neveztetik, és a tizenkettőnek számából vala;

І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, як він видасть Його.

És elmenvén, megbeszélé a főpapokkal és a vezérekkel, mimódon adja őt nékik kezökbe.

Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібняків.

És azok örülének, és megszerződének, hogy pénzt adnak néki;

І він обіцяв, і шукав відповідного часу, щоб їм видати Його без народу...

Ő pedig megigéré, és keres vala jó alkalmat, hogy őt nékik kezökbe adja zenebona nélkül.

І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало.

Eljöve pedig a kovásztalan kenyerek napja, melyen meg kelle öletni a husvéti báránynak;

І послав Він Петра та Івана, говорячи: Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми.

És elküldé Pétert és Jánost, mondván: Elmenvén, készítsétek el nékünk a husvéti bárányt, hogy megegyük.

А вони запитали Його: Де Ти хочеш, щоб ми приготували?

Ők pedig mondának néki: Hol akarod, hogy elkészítsük?

А Він їм відказав: Ось, як будете входити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, ідіть за ним аж до дому, куди він увійде.

És ő monda nékik: Ímé, mikor bementek a városba, szembe jő veletek egy ember, ki egy korsó vizet visz; kövessétek őt abba a házba, a melybe bemegy.

І скажіть до господаря дому: Учитель питає тебе: Де кімната, в якій споживу зо Своїми учнями пасху?

És mondjátok a ház gazdájának: Ezt mondja néked a Mester: Hol van az a szállás, a hol megeszem az én tanítványaimmal a husvéti bárányt?

І він вам покаже велику горницю вистелену: там приготуйте.

És ő mutat néktek egy nagy vacsoráló helyet, berendezve, ott készítsétek el.

І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, і зачали там готувати пасху.

Elmenvén pedig, úgy találák, a mint mondta nékik; és elkészíték a húsvéti bárányt.

А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним.

És mikor eljött az idő, asztalhoz üle, és a tizenkét apostol ő vele egyetembe.

І промовив до них: Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму.

És monda nékik: Kívánva kívántam a husvéti bárányt megenni veletek, melőtt én szenvednék:

Бо кажу вам, що вже споживати не буду її, поки сповниться в Божому Царстві вона.

Mert mondom néktek, hogy többé nem eszem abból, míglen beteljesedik az Isten országában.

Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: Візьміть її, і поділіть між собою.

És *a* pohárt vévén, minekutána hálákat adott, monda: Vegyétek ezt, és osszátok el magatok között:

Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не прийде.

Mert mondom néktek, hogy nem iszom a szőlőtőkének gyümölcséből, míglen eljő az Isten országa.

Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!

És minekutána a kenyeret vette, hálákat adván megszegé, és adá nékik, mondván: Ez az én testem, mely ti érettetek adatik: ezt cselekedjétek az én emlékezetemre.

По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.

Hasonlóképen a pohárt is, minekutána vacsorált, ezt mondván: E pohár amaz új szövetség az én véremben, mely ti érettetek kiontatik.

Та однак, за столом ось зо Мною рука Мого зрадника.

De ímé annak a keze, a ki engem elárul, velem van az asztalon.

Бо Син Людський іде, як призначено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!

És az embernek Fia jóllehet, elmegy, mint elvégeztetett: de jaj annak az embernek, a ki által elárultatik!

А вони почали між собою питати, котрий з них мав би це вчинити?

És ők kezdék egymás között kérdezni, vajjon ki lehet az ő közöttük, a ki ezt meg fogja tenni?

І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.

Támada pedig köztük versengés is, hogy ki tekinthető köztük nagyobbnak.

Він же промовив до них: Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться.

Ő pedig monda nékik: A pogányokon uralkodnak az ő királyaik, és a kiknek azokon hatalmuk van, jóltévőknek hivatnak.

Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник як службовець.

De ti nem úgy: hanem a ki legnagyobb köztetek, olyan legyen, mint a ki legkisebb; és a ki fő, mint a ki szolgál.

Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як службовець.

Mert melyik nagyobb, az-é, a ki asztalnál ül, vagy a ki szolgál? nemde a ki asztalnál ül? De én ti köztetek olyan vagyok, mint a ki szolgál.

Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх,

Ti vagytok pedig azok, kik megmaradtatok én velem az én kísérteteimben;

і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів,

Én azért adok néktek, miképen az én Atyám adott nékem, országot,

щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих.

Hogy egyetek és igyatok az én asztalomon az én országomban, és üljetek királyi székeken, ítélvén az Izráelnek tizenkét nemzetségét.

І промовив Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю.

Monda pedig az Úr: Simon! Simon! ímé a Sátán kikért titeket, hogy megrostáljon, mint a búzát;

Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!

De én imádkoztam érted, hogy el ne fogyatkozzék a te hited: te azért idővel megtérvén, a te atyádfiait erősítsed.

А той відказав Йому: Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!

Ő pedig monda néki: Uram, te veled kész vagyok mind tömlöczre, mind halálra menni!

Він же прорік: Говорю тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене...

És ő monda: Mondom néked Péter: Ma nem szól addig a kakas, míg te háromszor meg nem tagadod, hogy ismersz engem.

І Він їм сказав: Як Я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, чи вам бракувало чого? Вони ж відказали: Нічого.

És monda nékik: Mikor elküldtelek benneteket erszény, táska és saru nélkül, volt-é valamiben fogyatkozástok? Ők pedig mondának: Semmiben sem.

А тепер - каже їм - хто має калитку, нехай візьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.

Monda azért nékik: De most, a kinek erszénye van elővegye, hasonlóképen a táskát; és a kinek nincs, adja el felső ruháját, és vegyen szablyát.

Говорю бо Я вам, що виконатися на Мені має й це ось написане: До злочинців Його зараховано. Бо те, що про Мене, виконується.

Mert mondom néktek, hogy még ennek az írásnak be kell teljesülni rajtam, hogy: És a gonoszok közé számláltatott. Mert a mik reám vonatkoznak is, elvégeztetnek.

І сказали вони: Господи, ось тут два мечі. А Він їм відказав: Досить!

Azok pedig mondának: Uram, ímé van itt két szablya. Ő pedig monda: Elég.

І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його.

És kimenvén, méne az ő szokása szerint az Olajfák hegyére; követék pedig őt az ő tanítványai is.

А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу.

És mikor ott a helyen vala, monda nékik: Imádkozzatok, hogy kísértetbe ne essetek.

А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився,

És ő eltávozék tőlök mintegy kőhajításnyira; és térdre esvén, imádkozék,

благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!...

Mondván: Atyám, ha akarod, távoztasd el tőlem e pohárt; mindazáltal ne az én akaratom, hanem a tiéd legyen!

І Ангол із неба з'явився до Нього, і додавав Йому сили.

És angyal jelenék meg néki mennyből, erősítvén őt.

А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю...

És haláltusában lévén, buzgóságosabban imádkozék; és az ő verítéke olyan vala, mint a nagy vércseppek, melyek a földre hullanak.

І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби...

És minekutána fölkelt az imádkozástól, az ő tanítványaihoz menvén, aludva találá őket a szomorúság miatt,

І промовив до них: Чого ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!

És monda nékik: Mit alusztok? Keljetek fel és imádkozzatok, hogy kísértetbe ne essetek.

І, коли Він іще говорив, ось народ з'явився, і один із Дванадцятьох, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!

És mikor még beszéle, ímé sokaság *jöve,* melynek az méne előtte, a ki Júdásnak neveztetik, egy a tizenkettő közül: és közelgete Jézushoz, hogy őt megcsókolja.

Ісус же промовив до нього: Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського?

Jézus pedig monda néki: Júdás, csókkal árulod el az embernek Fiát?

А ті, що були з Ним, як побачили, що має статись, сказали Йому: Господи, чи мечем нам не вдарити?

Látván pedig azok, a kik ő körülötte *valának,* a mi következik, mondának néki: Uram, vágjuk-é őket fegyverrel?

І, один із них рубонув раба первосвященикового, та й відтяв праве вухо йому.

És közülök valaki megvágá a főpap szolgáját, és levágá annak jobb fülét.

Та Ісус відізвався й сказав: Лишіть, уже досить! І, доторкнувшись до вуха його, уздоровив його.

Felelvén pedig Jézus, monda: Elég eddig. És illetvén annak fülét, meggyógyítá azt.

А до первосвящеників і влади сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями...

Monda pedig Jézus azoknak, a kik ő hozzá mentek, a főpapoknak, a templom tisztjeinek és a véneknek: Mint valami latorra, úgy jöttetek szablyákkal és fustélyokkal?

Як щоденно Я з вами у храмі бував, не піднесли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада темряви...

Mikor minden nap veletek voltam a templomban, a ti kezeiteket nem vetétek én reám; de ez a ti órátok, és a sötétségnek hatalma.

А схопивши Його, повели й привели у дім первосвященика. Петро ж здалека йшов слідкома.

Megfogván azért őt, elvezeték, és elvivék a főpap házába. Péter pedig követi vala távol.

Як розклали ж огонь серед двору, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.

És mikor tüzet gerjesztettek az udvar közepén, és ők együtt leültek, Péter is leüle ő velök.

А служниця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: І цей був із Ним!

És meglátván őt egy szolgálóleány, a mint a világosságnál ült, szemeit reá vetvén, monda: Ez is ő vele vala!

І відрікся від Нього він, твердячи: Не знаю я, жінко, Його!

Ő pedig megtagadá őt, mondván: Asszony, nem ismerem őt!

Незабаром же другий побачив його та й сказав: І ти від отих. А Петро відказав: Ні, чоловіче!...

És egy kevéssel azután más látván őt, monda: Te is azok közül való vagy! Péter pedig monda: Ember, nem vagyok!

І як часу минуло з годину, хтось інший твердив і казав: Поправді, і цей був із Ним, бо він галілеянин.

És úgy egy óra mulva más valaki erősíté, mondván: Bizony ez is vele vala: mert Galileából való is.

А Петро відказав: Чоловіче, не відаю, про що ти говориш... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.

Monda pedig Péter: Ember, nem tudom, mit mondasz! És azonnal, mikor ő még beszélt, megszólalt a kakas.

І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: Перше, ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене.

És hátra fordulván az Úr, tekinte Péterre. És megemlékezék Péter az Úr szaváról, a mint néki mondta: Mielőtt a kakas szól, háromszor megtagadsz engem.

І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!

És kimenvén Péter, keservesen síra.

А люди, які ув'язнили Ісуса, знущалися з Нього та били.

És azok a férfiak, a kik fogva tarták Jézust, csúfolják vala, vervén őt.

І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: Пророкуй, хто то вдарив Тебе?

És *szemeit* betakarván, arczul csapdosák őt, és kérdezék őt, mondván: Prófétáld meg ki az, a ki téged vere?

І багато інших богозневаг говорили на Нього вони...

És sok egyéb dolgot mondának néki, szidalmazván őt.

А коли настав день, то зібралися старші народу, первосвященики й книжники, і повели Його в синедріон свій,

És a mint nappal lett, egybegyűle a nép véneinek tanácsa, főpapok és írástudók: és vivék őt az ő gyülekezetükbe,

і казали: Коли Ти Христос, скажи нам. А Він їм відповів: Коли Я вам скажу, не повірите ви.

Mondván: Ha te vagy a Krisztus, mondd meg nékünk. Monda pedig nékik: Ha mondom néktek, nem hiszitek:

А коли й поспитаю вас Я, не дасте Мені відповіді.

De ha kérdezlek is, nem feleltek nékem, sem el nem bocsátotok.

Незабаром Син Людський сидітиме по правиці сили Божої!

Mostantól fogva ül az embernek Fia az Isten hatalmának jobbja felől.

Тоді всі запитали: То Ти Божий Син? А Він їм відповів: Самі кажете ви, що то Я...

Mondának pedig mindnyájan: Te vagy tehát az Isten Fia? Ő pedig monda nékik: Ti mondjátok, hogy én vagyok!

А вони відказали: Нащо потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!

Azok pedig mondának: Mi szükségünk van még bizonyságra? Hiszen mi magunk hallottuk az ő szájából.