Job 31

Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину?
Minä olen tehnyt liiton silmäini kanssa, etten minä katsoisi neitseen päälle.
І зверху яка доля від Бога, чи спадщина від Всемогутнього із висот?
Mutta mitä Jumala ylhäältä antaa minulle osaksi ja Kaikkivaltias korkialta perinnöksi?
Хіба не загибіль для кривдника, і хіба не нещастя злочинцям?
Eikö väärän pitäisi näkemän senkaltaista vaivaisuutta, ja pahantekiän senkaltaista surkeutta kärsimän?
Хіба ж Він не бачить дороги мої, і не лічить усі мої кроки?
Eikö hän näe minun teitäni ja lueskele kaikkia minun askeleitani?
Якщо я ходив у марноті, і на оману спішила нога моя,
Olenko minä vaeltanut turhassa menossa, eli minun jalkani kiiruhtaneet petokseen?
то нехай на вазі справедливости зважить мене, і невинність мою Бог пізнає!
Punnitkaan hän minua oikialla vaa'alla, niin Jumala ymmärtää minun vakuuteni.
Якщо збочує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх нечисть приліпла,
Jos minun askeleeni ovat poikenneet tieltä, ja minun sydämeni seurannut silmiäni, ja jotakin riippunut minun käsissäni,
то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай вирвана буде з корінням!
Niin minä kylväisin ja toinen söis, ja minun sikiäni hukkuis juurinensa.
Якщо моє серце зваблялось до жінки чужої, і причаювався я при дверях мойого товариша,
Jos minun sydämeni on vietelty vaimon perään, ja olen väijynyt lähimmäiseni ovella,
то хай меле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиляються інші!
Niin minun emäntäni häväistäkään muilta, ja muut maatkaan hänen;
Бо гидота оце, й це провина підсудна,
Sillä se on häpiä ja paha työ tuomarien edessä;
бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддону, і вирве з корінням увесь урожай мій!...
Sillä se olis tuli joka polttais kadotukseen, ja kaiken minun saatuni peräti hukuttais.
Якщо я понехтував правом свойого раба чи своєї невільниці в їх суперечці зо мною,
Jos olen katsonut ylön palveliani eli palkkapiikani oikeuden, riidellessänsä minun kanssani,
то що я зроблю, як підійметься Бог? А коли Він приглянеться, що Йому відповім?
Mitä minä sitte tekisin kuin Jumala nousee? eli mitä minä vastaisin häntä, kuin hän kostaa?
Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утворив нас в утробі?
Eikö hän ole tehnyt häntä, joka minunkin äitini kohdussa teki? ja on meidät molemmat kohdussa valmistanut.
Чи бажання убогих я стримував, а очі вдовицям засмучував?
Olenko minä kieltänyt tarvitsevaisilta, mitä he minulta ovat pyytäneet, ja antanut leskein silmät heikoksi tulla?
Чи я сам поїдав свій шматок, і з нього не їв сирота?
Olenko minä syönyt palani yksinäni, ettei orpo ole myös siitä syönyt?
Таж від днів молодечих моїх виростав він у мене, як в батька, і від утроби матері моєї я провадив його!
Sillä nuoruudestani olen minä ollut niinkuin isä, ja hamasta äitini kohdusta olen minä mielelläni holhonnut.
Якщо бачив я гинучого без одежі, і вбрання не було в сіромахи,
Jos minä olen nähnyt jonkun hukkuvan, ettei hänellä ollut vaatetta, ja sallinut käydä köyhän peittämättä;
чи ж не благословляли мене його стегна, і руном овечок моїх він не грівся?
Jos ei hänen lanteensa ole siunannut minua, kuin hän minun lammasnahoillani lämmitettiin;
Якщо на сироту я порушував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу,
Jos olen nostanut käteni orpoja vastaan, ehkä minä näin minun voimallisena porteissa olevan;
хай рамено моє відпаде від свойого плеча, а рука моя від суглобу свого нехай буде відламана!
Niin kaatukoon minun hartiani lapaluiltani, ja minun käsivarteni särkyköön luinensa.
Бо острах на мене нещастя від Бога, а перед величчям Його я не можу встояти...
Sillä Jnmalan rangaistus on minulle vavistukseksi, ja en taida hänen korkeuttansa välttää.
Чи я золото клав за надію собі, чи до щирого золота я говорив: Ти, безпеко моя?
Olenko minä asettanut kullan turvakseni? ja sanonut puhtaalle kullalle: sinä olet minun uskallukseni?
Чи тішився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
Olenko minä iloinnut tavarani paljoudesta, ja että käteni paljon riistaa koonneet ovat?
Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе,
Olenko minä katsonut valkeutta, koska se kirkkaasti paisti, ja kuuta, koska se täydellinen oli?
то коли б потаємно повабилось серце моє, і цілунки рукою я їм посилав,
Onko minun sydämeni salaa minua vietellyt, suuta antamaan kädelleni?
це так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
Joka myös vääryys on tuomarien edessä; sillä niin olisin minä kieltänyt Jumalan ylhäältä.
Чи я тішивсь упадком свойого ненависника, чи порушувавсь я, коли зло спотикало його?
Olenko minä iloinnut viholliseni vastoinkäymisestä? taikka riemuinnut, että onnettomuus tuli hänen päällensä?
Таки ні, не давав я на гріх піднебіння свого, щоб прокляттям жадати душі його.
Sillä en minä antanut minun suuni syntiä tehdä, sadatellakseni hänen sieluansa.
Хіба люди намету мого не казали: Хто покаже такого, хто з м'яса його не наситився?
Eivätkö miehet, jotka minun majassani ovat, sanoisi: jospa emme hänen lihastansa ravittaisi?
Чужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому.
Muukalaisen ei pitänyt yötä ulkona oleman; vaan vaellusväelle avasin minä oveni.
Чи ховав свої прогріхи я, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою?
Olenko minä niinkuin ihminen peittänyt minun pahuuteni, salatakseni minun vääryyttäni?
Бо тоді я боявся б великого натовпу, і сором від родів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не виходив...
Olenko minä hämmästynyt suurta joukkoa? eli olenko minä sukulaisteni ylönkatsetta peljännyt? ollut ääneti, ja en mennyt ovesta ulos?
О, якби мене вислухав хто! Оце підпис моєї руки: Нехай Всемогутній мені відповість, а ось звій, зо скаргою, що його написав мій противник...
Kuka antais minulle kuultelian, että Kaikkivaltias kuulis minun pyyntöni, että joku kirjoittais kirjan minun asiastani;
Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обвинувся б ним, як вінками?
Niin minä ottaisin sen hartioilleni, ja sitoisin ympärilleni niinkuin kruunun.
Число кроків своїх я представлю йому; мов до князя, наближусь до нього.
Minä ilmoittaisin hänelle minun askeleini luvun, ja niinkuin ruhtinas kantaisin sen edes.
Якщо проти мене голосить земля моя, й її борозни плачуть із нею,
Jos minun maani huutais minua vastaan, ja sen vaot kaikki ynnä itkisivät;
якщо без грошей я їв плоди її, а її власника я стогнати примушував,
Jos minä olen sen hedelmän maksamatta syönyt, ja tehnyt peltomiesten elämän työlääksi;
то замість пшениці хай виросте терен, а замість ячменю кукіль!... Слова Йова скінчилися.
Niin kasvakoon minulle nisuista orjantappuria ja ohrista pahoja ruohoja. Jobin sanat loppuvat.