1. Home
  2. Pair
  3. Ukrainian
  4. FinBiblia
  5. Job.30

Job 30

30:1
А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї...
Nyt minun nuorempani nauravat minua, joiden isiä en minä olisi pannut minun laumani koirain sekaan;
30:2
Та й сила рук їхніх для чого бувала мені? Повня сил їх минулась!
Joiden voiman minä tyhjänä pidin, jotka ei ijällisiksi tulleet;
30:3
Самотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!
Ne jotka nälän ja tuskan tähden pakenivat erinänsä korpeen, äsken turmeltuneet ja köyhtyneet,
30:4
рвали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом...
Jotka nukulaisia repivät pensasten ympäri; ja katajan juuret olivat heidän ruokansa:
30:5
Вони були вигнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв,
He ajettiin ulos, ja huudettiin heitä vastaan niinkuin varasta.
30:6
так що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях,
He asuivat kauhiain ojain tykönä maan luolissa ja vuorten rotkoissa.
30:7
ревіли вони між кущами, збирались під терням,
Pensasten keskellä he huusivat, ja ohdakkein sekaan he kokosivat itsensä,
30:8
сини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю!
Turhain ja hyljättyin ihmisten lapset, jotka halvimmat olivat maan päällä.
30:9
А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором...
Ja nyt minä olen heidän lauluksensa tullut, ja minun täytyy heidän juttunansa olla.
30:10
Вони обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини,
He kauhistavat minua, ja erkanevat kauvas minusta; ja ei he häpee sylkeä minun kasvoilleni.
30:11
бо Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм...
Sillä hän on minun köyteni päästänyt, ja on nöyryyttänyt minun: He ovat suitset minun edestäni heittäneet pois.
30:12
По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого...
Oikialle puolelle nousivat nuorukaiset: He lykkäsivät pois minun jalkani, ja tekivät tien minua kohden, hukuttaaksensa minua.
30:13
Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати,
He ovat kukistaneet minun polkuni: se oli huokia heille minua vahingoittaa, ilman kenenkään avuta.
30:14
немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем...
He ovat tulleet sisälle niinkuin suurten rakoin lävitse, ja ovat sekaseuraisin karaneet sisälle.
30:15
Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє...
Pelko on kääntynyt minua vastaan, ja niinkuin tuuli vainonnut minun kunniaani, ja niinkuin pilvi, on minun autuuteni mennyt ohitse.
30:16
А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!
Mutta nyt kääntää minun sieluni itsensä minua vastaan, ja minun murhepäiväni ovat minun käsittäneet.
30:17
Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються...
Yöllä minun luuni lävistettiin kaikin paikoin lävitse, ja minun suoneni ei saa lepoa.
30:18
З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон.
Suuren voiman kautta minun vaatteeni muutetaan, ja hän on vyöttänyt minun niinkuin hameeni pään lävellä.
30:19
Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу.
Minä sotkutaan lokaan, ja verrataan tomuun ja tuhkaan.
30:20
Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся...
Jos minä hudan sinun tykös, niin et sinä vastaa minua: jos minä käyn edes, niin et sinä minusta tietävinäs ole.
30:21
Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки...
Sinä olet muuttunut minulle hirmuiseksi, ja vainoot minua kätes voimalla.
30:22
На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення!
Sinä nostat minun tuuleen, ja annat minun ajaa sen päällä, ja sulaat minun voimallisesti.
30:23
Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого...
Sillä minä tiedän, ettäs annat minun kuolemaan, joka on se huone, joka kaikille eläville on asetettu.
30:24
Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить?
Ei hän kuitenkaan ojenna kättänsä luutarhaan, eikä he huuda kadotuksestansa.
30:25
Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала?
Minä itkin kovana aikana, ja minun sieluni armahti köyhää.
30:26
Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла...
Minä odotin hyvää, ja paha tuli: minä odotin valkeutta, ja pimeys tuli.
30:27
Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя,
Minun sisällykseni kiehuvat lakkaamatta: Murheen aika on minun ennättänyt.
30:28
ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу...
Minä käyn mustettuna, ehkei aurinko minua ruskoittanut: minä nousen kansan seassa ja huudan.
30:29
Я став братом шакалам, а струсятам товаришем,
Minä olen kärmetten veli, strutsilinnun poikain kumppani.
30:30
моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої...
Minun nahkani minun päälläni on mustettunut, ja minun luuni ovat helteestä palaneet.
30:31
І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...
Minun kanteleeni on muuttunut valitukseksi, ja minun huiluni itkuksi.

© bibleglot.com