Job 31

 Ett förbund slöt jag med mina ögon:  aldrig skulle jag skåda efter någon jungfru.

Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину?

 Vilken lott finge jag eljest av Gud i höjden,  vilken arvedel av den Allsmäktige därovan?

І зверху яка доля від Бога, чи спадщина від Всемогутнього із висот?

 Ofärd kommer ju över de orättfärdiga,  och olycka drabbar ogärningsmän.

Хіба не загибіль для кривдника, і хіба не нещастя злочинцям?

 Ser icke han mina vägar,  räknar han ej alla mina steg?

Хіба ж Він не бачить дороги мої, і не лічить усі мої кроки?

 Har jag väl umgåtts med lögn,  och har min fot varit snar till svek?

Якщо я ходив у марноті, і на оману спішила нога моя,

 Nej, må jag vägas på en riktig våg,  så skall Gud förnimma min ostrafflighet.

то нехай на вазі справедливости зважить мене, і невинність мою Бог пізнає!

 Hava mina steg vikit av ifrån vägen,  har mitt hjärta följt efter mina ögon,  eller låder vid min händer en fläck?

Якщо збочує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх нечисть приліпла,

 Då må en annan äta var jag har sått,  och vad jag har planterat må ryckas upp med roten.

то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай вирвана буде з корінням!

 Har mitt hjärta låtit dåra sig av någon kvinna,  så att jag har stått på lur vid min nästas dörr?

Якщо моє серце зваблялось до жінки чужої, і причаювався я при дверях мойого товариша,

 Då må min hustru mala mjöl åt en annan,  och främmande män må då famntaga henne.

то хай меле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиляються інші!

 Ja, sådant hade varit en skändlighet,  en straffbar missgärning hade det varit,

Бо гидота оце, й це провина підсудна,

 en eld som skulle förtära intill avgrunden  och förhärja till roten all min gröda.

бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддону, і вирве з корінням увесь урожай мій!...

 Har jag kränkt min tjänares eller tjänarinnas rätt,  när de hade någon tvist med mig?

Якщо я понехтував правом свойого раба чи своєї невільниці в їх суперечці зо мною,

 Vad skulle jag då göra, när Gud stode upp,  och när han hölle räfst, vad kunde jag då svara honom?

то що я зроблю, як підійметься Бог? А коли Він приглянеться, що Йому відповім?

 Han som skapade mig skapade ju och dem i moderlivet,  han, densamme, har berett dem i modersskötet.

Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утворив нас в утробі?

 Har jag vägrat de arma vad de begärde  eller låtit änkans ögon försmäkta?

Чи бажання убогих я стримував, а очі вдовицям засмучував?

 Har jag ätit mitt brödstycke allena,  utan att den faderlöse och har fått äta därav?

Чи я сам поїдав свій шматок, і з нього не їв сирота?

 Nej, från min ungdom fostrades han hos mig såsom hos en fader,  och från min moders liv var jag änkors ledare.

Таж від днів молодечих моїх виростав він у мене, як в батька, і від утроби матері моєї я провадив його!

 Har jag kunnat se en olycklig gå utan kläder,  se en fattig ej äga något att skyla sig med?

Якщо бачив я гинучого без одежі, і вбрання не було в сіромахи,

 Måste ej fastmer hans länd välsigna mig,  och fick han ej värma sig i ull av mina lamm?

чи ж не благословляли мене його стегна, і руном овечок моїх він не грівся?

 Har jag lyft min hand mot den faderlöse,  därför att jag såg mig hava medhåll i porten?

Якщо на сироту я порушував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу,

 Då må min axel lossna från sitt fäste  och min arm brytas av ifrån sin led.

хай рамено моє відпаде від свойого плеча, а рука моя від суглобу свого нехай буде відламана!

 Jag måste då frukta ofärd ifrån Gud  och skulle stå maktlös inför hans majestät.

Бо острах на мене нещастя від Бога, а перед величчям Його я не можу встояти...

 Har jag satt mitt hopp till guldet  och kallat guldklimpen min förtröstan?

Чи я золото клав за надію собі, чи до щирого золота я говорив: Ти, безпеко моя?

 Var det min glädje att min rikedom blev så stor,  och att min hand förvärvade så mycket?

Чи тішився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

 Hände det, när jag såg solljuset, huru det sken,  och månen, huru härligt den gick fram,

Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе,

 att mitt hjärta hemligen lät dåra sig,  så att jag med handkyss gav dem min hyllning?

то коли б потаємно повабилось серце моє, і цілунки рукою я їм посилав,

 Nej, också det hade varit en straffbar missgärning;  därmed hade jag ju förnekat Gud i höjden.

це так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

 Har jag glatt mig åt min fiendes ofärd  och fröjdats, när olycka träffade honom?

Чи я тішивсь упадком свойого ненависника, чи порушувавсь я, коли зло спотикало його?

 Nej, jag tillstadde ej min mun att synda så,  ej att med förbannelse begära hans liv.

Таки ні, не давав я на гріх піднебіння свого, щоб прокляттям жадати душі його.

 Och kan mitt husfolk icke bevittna  att envar fick mätta sig av kött vid mitt bord?

Хіба люди намету мого не казали: Хто покаже такого, хто з м'яса його не наситився?

 Främlingen behövde ej stanna över natten på gatan,  mina dörrar lät jag stå öppna utåt vägen.

Чужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому.

 Har jag på människovis skylt mina överträdelser  och gömt min missgärning i min barm,

Чи ховав свої прогріхи я, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою?

 av fruktan för den stora hopen  och av rädsla för stamfränders förakt,  så att jag teg och ej gick utom min dörr?

Бо тоді я боявся б великого натовпу, і сором від родів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не виходив...

 Ack att någon funnes, som ville höra mig!  Jag har sagt mitt ord.  Den Allsmäktige må nu svara mig;  ack att jag finge min vederparts motskrift!

О, якби мене вислухав хто! Оце підпис моєї руки: Нехай Всемогутній мені відповість, а ось звій, зо скаргою, що його написав мій противник...

 Sannerligen, jag skulle då bära den högt på min skuldra,  såsom en krona skulle jag fästa den på mig.

Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обвинувся б ним, як вінками?

 Jag ville då göra honom räkenskap för alla mina steg,  lik en furste skulle jag då träda inför honom.

Число кроків своїх я представлю йому; мов до князя, наближусь до нього.

 Har min mark höjt rop över mig,  och hava dess fåror gråtit med varandra?

Якщо проти мене голосить земля моя, й її борозни плачуть із нею,

 Har jag förtärt dess gröda obetald  eller utpinat dess brukares liv?

якщо без грошей я їв плоди її, а її власника я стогнати примушував,

 Då må törne växa upp för vete,  och ogräs i stället för korn. Slut på Jobs tal.

то замість пшениці хай виросте терен, а замість ячменю кукіль!... Слова Йова скінчилися.