Job 31

En pakt hadde jeg gjort med mine øine, at jeg ikke skulde se på en jomfru.

Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину?

Hvad lodd vilde jeg ellers få av Gud i himmelen, eller hvad arv av den Allmektige i det høie?

І зверху яка доля від Бога, чи спадщина від Всемогутнього із висот?

Rammer ikke fordervelse den urettferdige, og ulykke dem som gjør det onde?

Хіба не загибіль для кривдника, і хіба не нещастя злочинцям?

Ser ikke han mine veier, og teller han ikke alle mine skritt?

Хіба ж Він не бачить дороги мої, і не лічить усі мої кроки?

Dersom jeg har faret frem med falskhet, og min fot har hastet til svik

Якщо я ходив у марноті, і на оману спішила нога моя,

- la Gud veie mig på rettferds vektskål, og han skal se at jeg er uten skyld -

то нехай на вазі справедливости зважить мене, і невинність мою Бог пізнає!

dersom mine skritt har bøid av fra veien, og mitt hjerte har fulgt mine øine, og dersom der er nogen flekk på mine hender,

Якщо збочує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх нечисть приліпла,

gid da en annen må ete det jeg har sådd, og gid det jeg har plantet, må rykkes op med rot!

то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай вирвана буде з корінням!

Dersom mitt hjerte har latt sig dåre for en kvinnes skyld, og jeg har luret ved min næstes dør,

Якщо моє серце зваблялось до жінки чужої, і причаювався я при дверях мойого товариша,

gid da min hustru må male korn for en annen, og andre menn bøie sig over henne!

то хай меле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиляються інші!

For slikt er en skjenselsdåd, det er en misgjerning, hjemfalt til dom;

Бо гидота оце, й це провина підсудна,

det er en ild som fortærer like til avgrunnen; alt mitt gods skulde den gjøre ende på.

бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддону, і вирве з корінням увесь урожай мій!...

Har jeg krenket min træls og min trælkvinnes rett, når de hadde nogen trette med mig?

Якщо я понехтував правом свойого раба чи своєї невільниці в їх суперечці зо мною,

Hvad skulde jeg da gjøre om Gud stod op, og hvad skulde jeg svare ham om han gransket saken?

то що я зроблю, як підійметься Бог? А коли Він приглянеться, що Йому відповім?

Har ikke han som skapte mig i mors liv, skapt også dem, og har ikke en og den samme dannet oss i mors liv?

Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утворив нас в утробі?

Har jeg nektet fattigfolk det de ønsket, og latt enkens øine tæres bort?

Чи бажання убогих я стримував, а очі вдовицям засмучував?

Har jeg ett mitt brød alene, så den farløse ikke fikk ete av det?

Чи я сам поїдав свій шматок, і з нього не їв сирота?

Nei, fra min ungdom av vokste han op hos mig som hos en far, og fra min mors liv av førte jeg henne ved hånden.

Таж від днів молодечих моїх виростав він у мене, як в батька, і від утроби матері моєї я провадив його!

Har jeg kunnet se en ulykkelig uten klær eller en fattig uten et plagg å ha på sig?

Якщо бачив я гинучого без одежі, і вбрання не було в сіромахи,

Måtte ikke hans lender velsigne mig, fordi han fikk varme sig med ull av mine får?

чи ж не благословляли мене його стегна, і руном овечок моїх він не грівся?

Har jeg løftet min hånd mot den farløse, fordi jeg var viss på å få medhold i retten?

Якщо на сироту я порушував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу,

Gid da min skulder må falle fra sitt ledd, og min arm bli brutt løs fra sin skål!

хай рамено моє відпаде від свойого плеча, а рука моя від суглобу свого нехай буде відламана!

For Guds straff fylte mig med redsel, og mot hans velde maktet jeg intet.

Бо острах на мене нещастя від Бога, а перед величчям Його я не можу встояти...

Har jeg satt mitt håp til gullet og sagt til gullklumpen: Du er min tillit?

Чи я золото клав за надію собі, чи до щирого золота я говорив: Ти, безпеко моя?

Har jeg gledet mig fordi min rikdom blev stor, og fordi min hånd vant mig meget gods?

Чи тішився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

Når jeg så sollyset, hvorledes det strålte, og månen, hvor herlig den skred frem,

Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе,

blev da mitt hjerte dåret i lønndom, så jeg sendte dem håndkyss?

то коли б потаємно повабилось серце моє, і цілунки рукою я їм посилав,

Nei, også det vilde være en misgjerning, hjemfalt til dom; for da hadde jeg fornektet Gud i det høie.

це так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

Har jeg gledet mig ved min fiendes uferd og jublet når ulykken rammet ham?

Чи я тішивсь упадком свойого ненависника, чи порушувавсь я, коли зло спотикало його?

Nei, jeg tillot ikke min munn å synde ved å forbanne ham og ønske ham døden.

Таки ні, не давав я на гріх піднебіння свого, щоб прокляттям жадати душі його.

Må ikke mine husfolk vidne at enhver fikk mette sig ved mitt bord?

Хіба люди намету мого не казали: Хто покаже такого, хто з м'яса його не наситився?

Aldri måtte en fremmed ligge utenfor mitt hus om natten; jeg åpnet mine dører for den veifarende.

Чужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому.

Har jeg, som mennesker pleier, skjult mine synder og dulgt min misgjerning i min barm,

Чи ховав свої прогріхи я, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою?

fordi jeg fryktet den store mengde og var redd for de fornemme slekters forakt, så jeg tidde stille og ikke gikk ut av min dør?

Бо тоді я боявся б великого натовпу, і сором від родів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не виходив...

Å, om jeg hadde nogen som vilde høre på mig! Se, her er min underskrift, la den Allmektige svare mig! Å, om jeg hadde det skrift min motpart har satt op!

О, якби мене вислухав хто! Оце підпис моєї руки: Нехай Всемогутній мені відповість, а ось звій, зо скаргою, що його написав мій противник...

Sannelig, jeg skulde ta det på min skulder, jeg skulde feste det til mitt hode som en krone;

Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обвинувся б ним, як вінками?

jeg skulde gjøre ham regnskap for alle mine skritt, som en fyrste skulde jeg møte ham.

Число кроків своїх я представлю йому; мов до князя, наближусь до нього.

Dersom min aker skriker over mig, og alle dens furer gråter,

Якщо проти мене голосить земля моя, й її борозни плачуть із нею,

dersom jeg har fortæret dens grøde uten betaling og utslukket dens eiers liv,

якщо без грошей я їв плоди її, а її власника я стогнати примушував,

gid det da må vokse torner på min aker istedenfor hvete og ugress istedenfor bygg! Her ender Jobs ord.

то замість пшениці хай виросте терен, а замість ячменю кукіль!... Слова Йова скінчилися.