Job 31

Io avevo stretto un patto con gli occhi miei; come dunque avrei fissati gli sguardi sopra una vergine?

Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину?

Che parte mi avrebbe assegnata Iddio dall’alto e quale eredità m’avrebbe data l’Onnipotente dai luoghi eccelsi?

І зверху яка доля від Бога, чи спадщина від Всемогутнього із висот?

La sventura non è ella per il perverso e le sciagure per quelli che fanno il male?

Хіба не загибіль для кривдника, і хіба не нещастя злочинцям?

Iddio non vede egli le mie vie? non conta tutti i miei passi?

Хіба ж Він не бачить дороги мої, і не лічить усі мої кроки?

Se ho camminato insieme alla menzogna, se il piede mio s’è affrettato dietro alla frode

Якщо я ходив у марноті, і на оману спішила нога моя,

(Iddio mi pesi con bilancia giusta e riconoscerà la mia integrità)

то нехай на вазі справедливости зважить мене, і невинність мою Бог пізнає!

se i miei passi sono usciti dalla retta via, se il mio cuore è ito dietro ai miei occhi, se qualche sozzura mi s’è attaccata alle mani,

Якщо збочує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх нечисть приліпла,

ch’io semini e un altro mangi, e quel ch’è cresciuto nei miei campi sia sradicato!

то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай вирвана буде з корінням!

Se il mio cuore s’è lasciato sedurre per amor d’una donna, se ho spiato la porta del mio prossimo,

Якщо моє серце зваблялось до жінки чужої, і причаювався я при дверях мойого товариша,

che mia moglie giri la macina ad un altro, e che altri abusino di lei!

то хай меле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиляються інші!

Poiché quella è una scelleratezza, un misfatto punito dai giudici,

Бо гидота оце, й це провина підсудна,

un fuoco che consuma fino a perdizione, e che avrebbe distrutto fin dalle radici ogni mia fortuna.

бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддону, і вирве з корінням увесь урожай мій!...

Se ho disconosciuto il diritto del mio servo e della mia serva, quand’eran meco in lite,

Якщо я понехтував правом свойого раба чи своєї невільниці в їх суперечці зо мною,

che farei quando Iddio si levasse per giudicarmi, e che risponderei quando mi esaminasse?

то що я зроблю, як підійметься Бог? А коли Він приглянеться, що Йому відповім?

Chi fece me nel seno di mia madre non fece anche lui? non ci ha formati nel seno materno uno stesso Iddio?

Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утворив нас в утробі?

Se ho rifiutato ai poveri quel che desideravano, se ho fatto languire gli occhi della vedova,

Чи бажання убогих я стримував, а очі вдовицям засмучував?

se ho mangiato da solo il mio pezzo di pane senza che l’orfano ne mangiasse la sua parte,

Чи я сам поїдав свій шматок, і з нього не їв сирота?

io che fin da giovane l’ho allevato come un padre, io che fin dal seno di mia madre sono stato guida alla vedova,

Таж від днів молодечих моїх виростав він у мене, як в батька, і від утроби матері моєї я провадив його!

se ho visto uno perire per mancanza di vesti o il povero senza una coperta,

Якщо бачив я гинучого без одежі, і вбрання не було в сіромахи,

se non m’hanno benedetto i suoi fianchi, ed egli non s’è riscaldato colla lana dei miei agnelli,

чи ж не благословляли мене його стегна, і руном овечок моїх він не грівся?

se ho levato la mano contro l’orfano perché mi sapevo sostenuto alla porta…

Якщо на сироту я порушував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу,

che la mia spalla si stacchi dalla sua giuntura, il mio braccio si spezzi e cada!

хай рамено моє відпаде від свойого плеча, а рука моя від суглобу свого нехай буде відламана!

E invero mi spaventava il castigo di Dio, ed ero trattenuto dalla maestà di lui.

Бо острах на мене нещастя від Бога, а перед величчям Його я не можу встояти...

Se ho riposto la mia fiducia nell’oro, se all’oro fino ho detto: "Tu sei la mia speranza",

Чи я золото клав за надію собі, чи до щирого золота я говорив: Ти, безпеко моя?

se mi son rallegrato che le mie ricchezze fosser grandi e la mia mano avesse molto accumulato,

Чи тішився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

se, contemplando il sole che raggiava e la luna che procedeva lucente nel suo corso,

Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе,

il mio cuore, in segreto, s’è lasciato sedurre e la mia bocca ha posato un bacio sulla mano

то коли б потаємно повабилось серце моє, і цілунки рукою я їм посилав,

(misfatto anche questo punito dai giudici ché avrei difatti rinnegato l’Iddio ch’è di sopra),

це так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

se mi son rallegrato della sciagura del mio nemico ed ho esultato quando gli ha incolto sventura

Чи я тішивсь упадком свойого ненависника, чи порушувавсь я, коли зло спотикало його?

(io, che non ho permesso alle mie labbra di peccare chiedendo la sua morte con imprecazione),

Таки ні, не давав я на гріх піднебіння свого, щоб прокляттям жадати душі його.

se la gente della mia tenda non ha detto: "Chi è che non si sia saziato della carne delle sue bestie?"

Хіба люди намету мого не казали: Хто покаже такого, хто з м'яса його не наситився?

(lo straniero non passava la notte fuori; le mie porte erano aperte al viandante),

Чужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому.

se, come fan gli uomini, ho coperto i miei falli celando nel petto la mia iniquità,

Чи ховав свої прогріхи я, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою?

perché avevo paura della folla e dello sprezzo delle famiglie al punto da starmene queto e non uscir di casa…

Бо тоді я боявся б великого натовпу, і сором від родів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не виходив...

Oh, avessi pure chi m’ascoltasse!… ecco qua la mia firma! l’Onnipotente mi risponda! Scriva l’avversario mio la sua querela,

О, якби мене вислухав хто! Оце підпис моєї руки: Нехай Всемогутній мені відповість, а ось звій, зо скаргою, що його написав мій противник...

ed io la porterò attaccata alla mia spalla, me la cingerò come un diadema!

Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обвинувся б ним, як вінками?

Gli renderò conto di tutt’i miei passi, a lui m’appresserò come un principe!

Число кроків своїх я представлю йому; мов до князя, наближусь до нього.

Se la mia terra mi grida contro, se tutti i suoi solchi piangono,

Якщо проти мене голосить земля моя, й її борозни плачуть із нею,

se ne ho mangiato il frutto senza pagarla, se ho fatto sospirare chi la coltivava,

якщо без грошей я їв плоди її, а її власника я стогнати примушував,

che invece di grano mi nascano spine, invece d’orzo mi crescano zizzanie!" Qui finiscono i discorsi di Giobbe.

то замість пшениці хай виросте терен, а замість ячменю кукіль!... Слова Йова скінчилися.