Job 31

با چشمان خود پیمان بستم که به هیچ دختری با نظر شهوت نگاه نکنم.
Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину?
چون می‌دانم که خدای قادر مطلق چه بلایی بر سر چنین افرادی می‌آورد.
І зверху яка доля від Бога, чи спадщина від Всемогутнього із висот?
او بر سر مردم شریر و بدکار از آسمان بلا و مصیبت نازل می‌کند.
Хіба не загибіль для кривдника, і хіба не нещастя злочинцям?
او هر کاری که می‌کنم و هر قدمی که برمی‌دارم، می‌بیند.
Хіба ж Він не бачить дороги мої, і не лічить усі мої кроки?
من هرگز به راه غلط نرفته‌ام و کسی را فریب نداده‌ام.
Якщо я ходив у марноті, і на оману спішила нога моя,
می‌خواهم خدا خودش مرا با ترازوی عدالت بسنجد تا بی‌گناهی من ثابت شود.
то нехай на вазі справедливости зважить мене, і невинність мою Бог пізнає!
اگر از راه راست منحرف شده باشم، یا دلم دنبال آنچه که چشمم خواسته است، رفته باشد و یا دستم به گناه آلوده شده باشد،
Якщо збочує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх нечисть приліпла,
آن وقت چیزی را که کاشته‌ام، دیگران بخورند و همهٔ محصولات من از ریشه کنده شوند.
то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай вирвана буде з корінням!
اگر دلم فریفتهٔ زن مرد دیگری شده باشد، یا در کمین زن همسایه باشم،
Якщо моє серце зваблялось до жінки чужої, і причаювався я при дверях мойого товариша,
پس زن من هم، کنیز مرد دیگری شود. دیگران با او همبستر شوند.
то хай меле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиляються інші!
زیرا این کار جنایت است و عامل آن سزاوار مجازات می‌باشد
Бо гидота оце, й це провина підсудна,
و مثل آتشِ سوزانِ دنیای مردگان می‌تواند همه‌چیز مرا از بین ببرد و محصول مرا ریشه‌کن سازد.
бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддону, і вирве з корінням увесь урожай мій!...
اگر شکایت کنیز و غلام خود را علیه خود نشنیده و با آنها از روی انصاف رفتار نکرده باشم،
Якщо я понехтував правом свойого раба чи своєї невільниці в їх суперечці зо мною,
چطور می‌توانم با خدا روبه‌رو شوم و وقتی‌که از من بازخواست کند، چه جوابی می‌توانم به او بدهم.
то що я зроблю, як підійметься Бог? А коли Він приглянеться, що Йому відповім?
زیرا همان خدایی که مرا آفریده، کنیز و غلام مرا هم خلق کرده است.
Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утворив нас в утробі?
از کمک به مردم مسکین خودداری نکرده‌ام، بیوه زنی را در حال بیچارگی ترک نکرده‌ام،
Чи бажання убогих я стримував, а очі вдовицям засмучував?
نان خود را به تنهایی نخورده‌ام و آن را همیشه با یتیمان گرسنه قسمت کرده
Чи я сам поїдав свій шматок, і з нього не їв сирота?
و در سراسر عمر خود برای آنها مثل پدری غمخوار بودم و از کودکی، راهنمای بیوه‌زنان بوده‌ام.
Таж від днів молодечих моїх виростав він у мене, як в батька, і від утроби матері моєї я провадив його!
اگر می‌دیدم که کسی لباس ندارد و از سرما در خطر است و یا شخص مسکینی برهنه به سر می‌برد،
Якщо бачив я гинучого без одежі, і вбрання не було в сіромахи,
از پشم گوسفندانم لباس می‌دوختم و به او می‌دادم تا از سردی هوا در امان بوده، از صمیم دل برای من دعا کند و من برکت ببینم.
чи ж не благословляли мене його стегна, і руном овечок моїх він не грівся?
اگر به‌خاطر اینکه در دادگاه نفوذ دارم، حق یتیمی را پایمال کرده باشم،
Якщо на сироту я порушував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу,
بازوی من از شانه قطع شود و دستم بشکند.
хай рамено моє відпаде від свойого плеча, а рука моя від суглобу свого нехай буде відламана!
چون من از مجازات و عظمت خدا می‌ترسیدم هرگز جرأت نمی‌کردم که به چنین کاری دست بزنم.
Бо острах на мене нещастя від Бога, а перед величчям Його я не можу встояти...
به طلا و نقره اعتماد و اتّکا نداشته‌ام
Чи я золото клав за надію собі, чи до щирого золота я говорив: Ти, безпеко моя?
و ثروت زیاد مایهٔ خوشی من نبوده است.
Чи тішився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
به آفتاب تابان و مهتاب درخشان دل نبسته‌ام.
Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе,
آنها را نپرستیده و از دور نبوسیده‌ام.
то коли б потаємно повабилось серце моє, і цілунки рукою я їм посилав,
زیرا این کار هم گناه است و اگر آن کار را می‌کردم، مستوجب مجازات می‌بودم، چون با این کار، خدای متعال را منکر می‌شدم.
це так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
هرگز از مصیبت دشمنان شاد نشده‌ام و از بلایی که بر سرشان آمده است، خوشحال نبوده‌ام.
Чи я тішивсь упадком свойого ненависника, чи порушувавсь я, коли зло спотикало його?
زبان خود را از گناه بازداشته و برای آنها دعای بد نکرده‌ام.
Таки ні, не давав я на гріх піднебіння свого, щоб прокляттям жадати душі його.
آنهایی که برای من کار می‌کنند هرگز گرسنه نبوده‌اند.
Хіба люди намету мого не казали: Хто покаже такого, хто з м'яса його не наситився?
هیچ غریبه‌ای را نگذاشته‌ام که شب در کوچه بخوابد، بلکه درِ خانهٔ من، همیشه به روی مسافران باز بوده است.
Чужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому.
هیچ‌گاه مثل دیگران سعی نکرده‌ام که از ترسِ سرزنش مردم، گناهان خود را پنهان کنم و خاموش در خانه مانده و بیرون نروم.
Чи ховав свої прогріхи я, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою?
هیچ‌گاه مثل دیگران سعی نکرده‌ام که از ترسِ سرزنش مردم، گناهان خود را پنهان کنم و خاموش در خانه مانده و بیرون نروم.
Бо тоді я боявся б великого натовпу, і сором від родів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не виходив...
آیا کسی هست که به سخنان من گوش بدهد؟ من قسم می‌خورم که حقیقت را می‌گویم. بگذارید قادر مطلق جواب مرا بگوید، و اتّهاماتی را که علیه من وارد کرده‌اند، نشان بدهد.
О, якби мене вислухав хто! Оце підпис моєї руки: Нехай Всемогутній мені відповість, а ось звій, зо скаргою, що його написав мій противник...
من آنها را به گردن می‌گیرم و تاج سر خود می‌سازم.
Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обвинувся б ним, як вінками?
همهٔ کارهایی را که کرده‌ام، برای او بیان می‌کنم و با سرفرازی در حضور او می‌ایستم.
Число кроків своїх я представлю йому; мов до князя, наближусь до нього.
اگر زمینی را که در آن کشت می‌کنم از مالک اصلی‌اش بزور گرفته باشم،
Якщо проти мене голосить земля моя, й її борозни плачуть із нею,
و از محصول آن بدون قیمت خورده و باعث قتل مالک آن شده باشم،
якщо без грошей я їв плоди її, а її власника я стогнати примушував,
در آن زمین به عوض گندم، خار و به جای جو، علف هرزه بروید. سخنان ایّوب پایان گرفت.
то замість пшениці хай виросте терен, а замість ячменю кукіль!... Слова Йова скінчилися.