Job 32

آن سه دوست ایّوب دیگر جوابی نداشتند که به او بدهند، زیرا او خودش را بی‌گناه می‌دانست.
І перестали ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в очах своїх.
آنگاه شخصی به نام الیهو، پسر برکئیل بوزی، از خاندان رام، که در آنجا حاضر بود خشمگین شد، چون ایّوب خود را بی‌گناه می‌دانست و خدا را متّهم می‌کرد.
І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, на Йова запалився гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
او همچنین بر آن سه دوست ایّوب خشمگین بود؛ زیرا هرچند جواب درستی نداشتند تا ایّوب را قانع کنند که گناهکار است، او را محکوم می‌ساختند.
Також на трьох приятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
الیهو تا آن لحظه صبر کرده و به ایّوب جوابی نداده بود، چون دیگران از او بزرگتر بودند.
А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були старші віком за нього.
ولی وقتی دید که آنها ساکت مانده‌اند، خشمگین شد.
І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, і запалився його гнів!
پس الیهو رشتهٔ سخن را به دست گرفته گفت: چون من جوانتر از شما هستم، بنابراین ترسیدم که اظهار عقیده کنم.
І відповів бузянин Елігу, син Барах'їлів, та й сказав: Молодий я літами, ви ж старші, тому то я стримувався та боявся знання своє висловити вам.
به خود گفتم که شما پیرترید و باید از روی تجربهٔ سالهای عمر خود با حکمت سخن بگویید.
Я подумав: Хай вік промовляє, і хай розуму вчить многоліття!
امّا این روح خدای قادر مطلق است که به انسان حکمت می‌بخشد،
Справді, дух він у людині, та Всемогутнього подих їх мудрими чинить.
سن و سال نیست که به ما حکمت می‌آموزد یا کمک می‌کند که بفهمیم چه چیزی درست است.
Многолітні не завжди розумні, і не все розуміються в праві старі.
پس حالا به من گوش بدهید، تا نظر خود را برای شما بیان کنم.
Тому я кажу: Послухай мене, хай знання своє висловлю й я!
من با صبر و دقّت به سخنان و دلایل شما گوش دادم، امّا هیچ‌کدام شما نتوانستید جواب قانع کننده‌ای به ایّوب بدهید و ثابت کنید که او گناهکار است.
Тож слів ваших вичікував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите.
من با صبر و دقّت به سخنان و دلایل شما گوش دادم، امّا هیچ‌کدام شما نتوانستید جواب قانع کننده‌ای به ایّوب بدهید و ثابت کنید که او گناهکار است.
І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йову довів, хто б відповідь дав на слова його!
نگویید که ما حکیم هستیم و تنها خدا می‌تواند گناهکار را به‌خاطر گناهش مقصّر بداند.
Щоб ви не сказали: Ми мудрість знайшли: не людина, а Бог переможе його!
ایّوب با شما صحبت می‌کرد نه با من. اگر با من صحبت می‌کرد، طور دیگری به او جواب می‌دادم.
Не на мене слова він скеровував, і я не відповім йому мовою вашою.
شما دیگر جرأت ندارید که جوابی بدهید یا حرفی بزنید.
Полякались вони, вже не відповідають, не мають вже слів...
اکنون چون شما سکوت کرده‌اید، من نمی‌توانم خاموش بنشینم و چیزی نگویم.
Я чекав, що не будуть вони говорити, що спинились, не відповідають уже.
من می‌خواهم حرف خود را بزنم و عقیدهٔ خود را بیان کنم،
Відповім також я свою частку, і висловлю й я свою думку.
زیرا حرفهای زیادی برای گفتن دارم و دیگر نمی‌توانم صبر کنم.
Бо я повний словами, дух мойого нутра докучає мені...
دل من مثل مَشکِ شراب پُر و نزدیک به ترکیدن است.
Ось утроба моя, мов вино невідкрите, вона тріскається, як нові бурдюки!
تا حرف نزنم آرام نمی‌گیرم، پس باید حرف بزنم.
Нехай я скажу й буде легше мені, нехай уста відкрию свої й відповім!
من از کسی طرفداری نمی‌کنم و از روی چاپلوسی حرف نمی‌زنم،
На особу не буду уваги звертати, не буду підлещуватись до людини,
زیرا اگر تملّق و چاپلوسی کنم، خالقم به حیات من خاتمه می‌دهد.
бо не вмію підлещуватись! Коли ж ні, нехай зараз візьме мене мій Творець!