Luke 22

И наближаваше празникът на безквасните хлябове, който се нарича Пасха.

Наближалося ж свято Опрісноків, що Пасхою зветься.

И главните свещеници и книжниците обмисляха как да Го умъртвят; защото се бояха от народа.

А первосвященики й книжники стали шукати, як би вбити Його, та боялись народу...

Тогава Сатана влезе в Юда, наречен Искариотски, който беше от числото на дванадесетте;

Сатана ж увійшов у Юду, званого Іскаріот, одного з Дванадцятьох.

и той отиде и се наговори с главните свещеници и началниците на стражата как да им Го предаде.

І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, як він видасть Його.

И те се зарадваха и се споразумяха да му дадат пари.

Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібняків.

И той обеща и търсеше удобен случай да Го предаде, когато би отсъствало множеството.

І він обіцяв, і шукав відповідного часу, щоб їм видати Його без народу...

И настана денят на безквасните хлябове, когато трябваше да се заколи пасхата.

І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало.

И Иисус изпрати Петър и Йоан и им каза: Идете и ни пригответе, за да ядем пасхата.

І послав Він Петра та Івана, говорячи: Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми.

А те Му казаха: Къде искаш да приготвим?

А вони запитали Його: Де Ти хочеш, щоб ми приготували?

А Той им каза: Ето, като влезете в града, ще ви срещне човек, който носи стомна с вода; последвайте го в къщата, в която влезе,

А Він їм відказав: Ось, як будете входити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, ідіть за ним аж до дому, куди він увійде.

и кажете на стопанина на къщата: Учителят ти казва: Къде е гостната стая, в която ще ям пасхата с учениците Си?

І скажіть до господаря дому: Учитель питає тебе: Де кімната, в якій споживу зо Своїми учнями пасху?

И той ще ви посочи голяма горна стая, постлана; там пригответе.

І він вам покаже велику горницю вистелену: там приготуйте.

И като отидоха, намериха, както им беше казал, и приготвиха пасхата.

І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, і зачали там готувати пасху.

И като дойде часът, Той седна на трапезата, и апостолите с Него.

А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним.

И им каза: Твърде много съм желал да ям тази пасха с вас, преди да пострадам,

І промовив до них: Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму.

защото ви казвам, че няма да я ям, докато не се изпълни в Божието царство.

Бо кажу вам, що вже споживати не буду її, поки сповниться в Божому Царстві вона.

И като взе чашата, благодари и каза: Вземете това и го разделете помежду си,

Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: Візьміть її, і поділіть між собою.

защото ви казвам, че няма вече да пия от плода на лозата, докато не дойде Божието царство.

Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не прийде.

И взе хляб и като благодари, разчупи го, даде им и каза: Това е Моето тяло, което за вас се дава; това правете за Мое възпоменание.

Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!

Така взе и чашата след вечерята и каза: Тази чаша е новият завет в Моята кръв, която за вас се пролива.

По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.

Но ето, ръката на този, който Ме предава, е с Мен на трапезата.

Та однак, за столом ось зо Мною рука Мого зрадника.

Защото Човешкият Син наистина отива, както е било определено, но горко на този човек, чрез когото се предава!

Бо Син Людський іде, як призначено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!

И те започнаха да се питат помежду си кой ли от тях ще е този, който ще стори това.

А вони почали між собою питати, котрий з них мав би це вчинити?

Стана още и спор помежду им кой от тях се счита за по-голям.

І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.

А Той им каза: Царете на народите господстват над тях и тези, които ги владеят, се наричат благодетели.

Він же промовив до них: Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться.

Но вие недейте така; а по-големият между вас нека бъде като по-малкия, и който ръководи – като онзи, който слугува.

Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник як службовець.

Защото кой е по-голям: този, който седи на трапезата ли, или онзи, който слугува? Не е ли този, който седи на трапезата? Но Аз съм сред вас като Онзи, който слугува.

Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як службовець.

А вие сте онези, които устояхте с Мен в Моите изпитания.

Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх,

Затова, както Моят Отец завеща царство на Мен, и Аз завещавам на вас –

і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів,

да ядете и да пиете на трапезата Ми в Моето царство и да седнете на престоли да съдите дванадесетте израилеви племена.

щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих.

(И Господ каза:) Симоне, Симоне, ето, Сатана ви изиска, за да ви пресее като жито,

І промовив Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю.

но Аз се молих за теб, да не отслабне твоята вяра; и ти, когато се обърнеш, утвърди братята си.

Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!

Петър Му каза: Господи, готов съм да отида с Теб и в тъмница, и на смърт.

А той відказав Йому: Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!

А Той каза: Казвам ти, Петре, петелът няма да пропее днес, докато ти три пъти не се отречеш, че Ме познаваш.

Він же прорік: Говорю тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене...

И им каза: Когато ви пратих без кесия, без торба и без сандали, останахте ли лишени от нещо? А те казаха: От нищо.

І Він їм сказав: Як Я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, чи вам бракувало чого? Вони ж відказали: Нічого.

И им каза: Но сега, който има кесия, нека я вземе, също така и торба; и който няма, нека продаде дрехата си и нека си купи меч,

А тепер - каже їм - хто має калитку, нехай візьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.

защото ви казвам, че трябва да се изпълни в Мен и това писание: ?И към беззаконници беше причислен“, защото писаното за Мен наближава към своето изпълнение.

Говорю бо Я вам, що виконатися на Мені має й це ось написане: До злочинців Його зараховано. Бо те, що про Мене, виконується.

И те казаха: Господи, ето тук има два меча. А Той им каза: Достатъчно е.

І сказали вони: Господи, ось тут два мечі. А Він їм відказав: Досить!

И като излезе, отиде по обичая Си на Елеонския хълм, а и учениците Му Го последваха.

І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його.

И като дойде на мястото, им каза: Молете се да не паднете в изкушение.

А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу.

И Той се отдели от тях колкото един хвърлей камък и като коленичи, се молеше, като казваше:

А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився,

Отче, ако е волята Ти, отмини Ме с тази чаша, но нека бъде не Моята воля, а Твоята.

благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!...

И Му се яви ангел от небето и Го подкрепяше.

І Ангол із неба з'явився до Нього, і додавав Йому сили.

И като беше в борба, се молеше по-усърдно и потта Му стана като големи капки кръв, които капеха на земята.

А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю...

И като стана от молитвата, дойде при учениците и ги намери заспали от скръб, и им каза:

І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби...

Защо спите? Станете и се молете, за да не паднете в изкушение.

І промовив до них: Чого ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!

Докато още говореше, ето, дойде едно множество и този, който се наричаше Юда, един от дванадесетте, вървеше пред тях, и се приближи до Иисус, за да Го целуне.

І, коли Він іще говорив, ось народ з'явився, і один із Дванадцятьох, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!

А Иисус му каза: Юда, с целувка ли предаваш Човешкия Син?

Ісус же промовив до нього: Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського?

И тези, които бяха около Иисус, като видяха какво ще стане, казаха: Господи, да ударим ли с меч?

А ті, що були з Ним, як побачили, що має статись, сказали Йому: Господи, чи мечем нам не вдарити?

И един от тях удари слугата на първосвещеника и му отсече дясното ухо.

І, один із них рубонув раба первосвященикового, та й відтяв праве вухо йому.

Но Иисус отговори и каза: Спрете дотук. И се допря до ухото му и го изцели.

Та Ісус відізвався й сказав: Лишіть, уже досить! І, доторкнувшись до вуха його, уздоровив його.

А на дошлите против Него главни свещеници, началници на храмовата стража и старейшини Иисус каза: Като срещу разбойник ли сте излезли с мечове и тояги?

А до первосвящеників і влади сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями...

Когато бях всеки ден с вас в храма, не протегнахте ръце срещу Мен. Но сега е вашият час и властта на тъмнината.

Як щоденно Я з вами у храмі бував, не піднесли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада темряви...

И като Го хванаха, Го поведоха и Го въведоха в къщата на първосвещеника. А Петър следваше отдалеч.

А схопивши Його, повели й привели у дім первосвященика. Петро ж здалека йшов слідкома.

И когато накладоха огън сред двора и насядаха около него, и Петър седна между тях.

Як розклали ж огонь серед двору, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.

И една слугиня, като го видя седнал до огъня, се вгледа в него и каза: И този беше с Него.

А служниця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: І цей був із Ним!

А той се отрече, като каза: Жено, не Го познавам.

І відрікся від Нього він, твердячи: Не знаю я, жінко, Його!

След малко друг го видя и каза: И ти си от тях. Но Петър каза: Човече, не съм.

Незабаром же другий побачив його та й сказав: І ти від отих. А Петро відказав: Ні, чоловіче!...

И като се мина около един час, друг някой настоятелно твърдеше: Наистина и този беше с Него, защото е галилеянин.

І як часу минуло з годину, хтось інший твердив і казав: Поправді, і цей був із Ним, бо він галілеянин.

А Петър каза: Човече, не зная какво казваш. И веднага, докато още говореше, петелът пропя.

А Петро відказав: Чоловіче, не відаю, про що ти говориш... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.

И Господ се обърна и погледна Петър. И Петър си спомни думата на Господа – как му беше казал: Преди петелът да пропее, ти три пъти ще се отречеш от Мен.

І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: Перше, ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене.

И като излезе навън, плака горко.

І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!

А мъжете, които държаха Иисус, Му се подиграваха и Го биеха,

А люди, які ув'язнили Ісуса, знущалися з Нього та били.

и като Го закриваха, (Го удряха по лицето и) Го питаха, казвайки: Пророкувай! Кой Те удари?

І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: Пророкуй, хто то вдарив Тебе?

И много други хули изговориха против Него.

І багато інших богозневаг говорили на Нього вони...

А като се разсъмна, народните старейшини, главните свещеници и книжниците се събраха и Го заведоха в Синедриона си, и Му казаха:

А коли настав день, то зібралися старші народу, первосвященики й книжники, і повели Його в синедріон свій,

Ако си Ти Христос, кажи ни. А Той каза: Ако ви кажа, няма да повярвате;

і казали: Коли Ти Христос, скажи нам. А Він їм відповів: Коли Я вам скажу, не повірите ви.

и ако ви задам въпрос, няма да Ми отговорите.

А коли й поспитаю вас Я, не дасте Мені відповіді.

Но отсега нататък Човешкият Син ще седи отдясно на Божията сила.

Незабаром Син Людський сидітиме по правиці сили Божої!

И те всички казаха: Тогава Ти Божият Син ли си? А Той им каза: Вие казвате, защото Аз съм.

Тоді всі запитали: То Ти Божий Син? А Він їм відповів: Самі кажете ви, що то Я...

А те казаха: Какво свидетелство ни трябва още? Защото ние сами чухме от устата Му!

А вони відказали: Нащо потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!