Psalms 73

Псалом Асафів. Поправді Бог добрий ізраїлеві, Бог для щиросердих!

quia aemulatus sum contra iniquos pacem impiorum videns

А я, мало не послизнулися ноги мої, мало не посковзнулися стопи мої,

quod non recogitaverint de morte sua et firma sint vestibula eorum

бо лихим я завидував, бачивши спокій безбожних,

in labore hominum non sunt et cum hominibus non flagellabuntur

бо не мають страждання до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,

ideo nutriti sunt ad superbiam circumdederunt iniquitatem sibi

на людській роботі нема їх, і разом із іншими людьми не зазнають вони вдарів.

processerunt a pinguidine oculi eorum transierunt cogitationes cordis

Тому то пиха їхню шию оздоблює, зодягає їх шата насилля,

inriserunt et locuti sunt in malitia calumniam de excelso loquentes

вилазять їм очі від жиру, бажання їхнього серця збулися,

posuerunt in caelo os suum et lingua eorum deambulavit in terra

сміються й злосливо говорять про утиск, говорять бундючно:

propterea convertetur populus eius hic et quis plenus invenietur in eis

свої уста до неба підносять, а їхній язик по землі походжає!...

et dixerunt quomodo novit Deus et si est scientia in Excelso

Тому то туди Його люди звертаються, і щедро беруть собі воду

ecce isti impii et abundantes in saeculo multiplicaverunt divitias

та й кажуть: Хіба Бог те знає, і чи має Всевишній відомість,

ergone frustra mundavi cor meum et lavi in innocentia manus meas

як он ті безбожні й безпечні на світі збільшили багатство своє?

et fui flagellatus tota die et increpatio mea in matutinis

Направду, надармо очистив я серце своє, і в невинності вимив руки свої,

dixi si narravero sic ecce generationem filiorum tuorum reliqui

і ввесь день я побитий, і щоранку покараний...

et cogitavi ut intellegerem istud labor est in oculis meis

Коли б я сказав: Буду так говорить, як вони, то спроневірився б я поколінню синів Твоїх.

donec veniam ad sanctuaria Dei intellegam in novissimo eorum

і роздумував я, щоб пізнати оте, та трудне воно в очах моїх,

verumtamen in lubrico posuisti eos deiecisti eos ad interitum

аж прийшов я в Божу святиню, і кінець їхній побачив:

quomodo vastati sunt subito defecerunt consumpti sunt quasi non sint

направду, Ти їх на слизькому поставив, на спустошення кинув Ти їх!

quasi somnium evigilantis Domine in civitate tua imaginem eorum ad nihilum rediges

Як вони в одній хвилі спустошені, згинули, пощезали від страхів!

quia contractum est cor meum et lumbi mei velut ignis fumigans

Немов сном по обудженні, Господи, образом їхнім погордиш, мов сном по обудженні!

et ego insipiens et nescius

Бо болить моє серце, і в нутрі моїм коле,

quasi iumentum factus sum apud te et eram semper tecum

а я немов бидло й не знаю, я перед Тобою худобою став!...

et tenebas manum dexteram meam in consilium tuum deduces me et postea in gloria suscipies me

Та я завжди з Тобою, Ти держиш мене за правицю,

quid mihi est in caelo et tecum nolui in terra

Ти Своєю порадою водиш мене, і потому до слави Ти візьмеш мене!

consumpta est caro mea et cor meum robur cordis mei et pars mea Deus in aeternum

Хто є мені на небесах, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічого!

quia ecce qui elongant se a te peribunt perdidisti omnem fornicantem a te

Гине тіло моє й моє серце, та Бог скеля серця мого й моя доля навіки,

mihi autem adpropinquare Deo bonum est posui in Domino Deo spem meam ut narrem omnes adnuntiationes tuas

бо погинуть ось ті, хто бокує від Тебе, понищиш Ти кожного, хто відступить від Тебе!

eruditionis Asaph ut quid Deus reppulisti in finem fumavit furor tuus in gregem pascuae tuae

А я, близькість Бога для мене добро, на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіщати про всі Твої чини!

recordare congregationis tuae quam possedisti ab initio et redemisti virgam hereditatis tuae montis Sion in quo habitasti