Psalms 73

Псалом Асафів. Поправді Бог добрий ізраїлеві, Бог для щиросердих!

(En Salme af Asaf.) Visselig, god er Gud mod Israel; mod dem, der er rene af Hjertet!

А я, мало не послизнулися ноги мої, мало не посковзнулися стопи мої,

Mine Fødder var nær ved at snuble, mine Skridt var lige ved at glide;

бо лихим я завидував, бачивши спокій безбожних,

thi over Dårerne græmmed jeg mig, jeg så, at det gik de gudløse vel;

бо не мають страждання до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,

thi de kender ikke til Kvaler, deres Livskraft er frisk og sund;

на людській роботі нема їх, і разом із іншими людьми не зазнають вони вдарів.

de kender ikke til menneskelig Nød, de plages ikke som andre.

Тому то пиха їхню шию оздоблює, зодягає їх шата насилля,

Derfor har de Hovmod til Halssmykke, Vold er Kappen, de svøber sig i.

вилазять їм очі від жиру, бажання їхнього серця збулися,

Deres Brøde udgår af deres Indre, Hjertets Tanker bryder igennem.

сміються й злосливо говорять про утиск, говорять бундючно:

I det dybe taler de ondt, i det høje fører de Urettens Tale,

свої уста до неба підносять, а їхній язик по землі походжає!...

de løfter Munden mod Himlen, Tungen farer om på Jorden.

Тому то туди Його люди звертаються, і щедро беруть собі воду

Derfor vender mit Folk sig hid og drikker Vand i fulde Drag.

та й кажуть: Хіба Бог те знає, і чи має Всевишній відомість,

De siger: "Hvor skulde Gud vel vide det, skulde den Højeste kende dertil?"

як он ті безбожні й безпечні на світі збільшили багатство своє?

Se, det er de gudløses kår, altid i Tryghed, voksende Velstand!

Направду, надармо очистив я серце своє, і в невинності вимив руки свої,

Forgæves holdt jeg mit Hjerte rent og tvætted mine Hænder i Uskyld,

і ввесь день я побитий, і щоранку покараний...

jeg plagedes Dagen igennem, blev revset på ny hver Morgen!

Коли б я сказав: Буду так говорить, як вони, то спроневірився б я поколінню синів Твоїх.

Men jeg tænkte: "Taler jeg så, se, da er jeg troløs imod dine Sønners Slægt."

і роздумував я, щоб пізнати оте, та трудне воно в очах моїх,

Så grundede jeg på at forstå det, møjsommeligt var det i mine Øjne,

аж прийшов я в Божу святиню, і кінець їхній побачив:

Til jeg kom ind i Guds Helligdomme, skønned, hvordan deres Endeligt bliver:

направду, Ти їх на слизькому поставив, на спустошення кинув Ти їх!

Du sætter dem jo på glatte Steder, i Undergang styrter du dem.

Як вони в одній хвилі спустошені, згинули, пощезали від страхів!

Hvor brat de dog lægges øde, går under, det ender med Rædsel!

Немов сном по обудженні, Господи, образом їхнім погордиш, мов сном по обудженні!

De er som en Drøm, når man vågner, man vågner og regner sit Syn for intet.

Бо болить моє серце, і в нутрі моїм коле,

Så længe mit Hjerte var bittert og det nagede i mine Nyrer,

а я немов бидло й не знаю, я перед Тобою худобою став!...

var jeg et Dyr og fattede intet, jeg var for dig som Kvæg.

Та я завжди з Тобою, Ти держиш мене за правицю,

Dog bliver jeg altid hos dig, du holder mig fast om min højre;

Ти Своєю порадою водиш мене, і потому до слави Ти візьмеш мене!

du leder mig med dit Råd og tager mig siden bort i Herlighed.

Хто є мені на небесах, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічого!

Hvem har jeg i Himlen? Og har jeg blot dig, da attrår jeg intet på Jorden!

Гине тіло моє й моє серце, та Бог скеля серця мого й моя доля навіки,

Lad kun mit Kød og mit Hjerte vansmægte, Gud er mit Hjertes Klippe, min Del for evigt.

бо погинуть ось ті, хто бокує від Тебе, понищиш Ти кожного, хто відступить від Тебе!

Thi de, der fjerner sig fra dig, går under, - du udsletter hver, som er dig utro.

А я, близькість Бога для мене добро, на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіщати про всі Твої чини!

Men at leve Gud nær er min Lykke, min Lid har jeg sat til den Herre HERREN, at jeg kan vidne om alle dine Gerninger.