Psalms 74

Псалом навчальний, Асафів. Нащо, Боже, назавжди Ти нас опустив, чого розпалився Твій гнів на отару Твого пасовиська?

(En maskil af Asaf.) Hvorfor har du, Gud, stødt os bort for evig, hvi ryger din Vrede mod Hjorden, du røgter?

Спогадай про громаду Свою, яку Ти віддавна набув, про племено спадку Свого, що його Ти був викупив, про ту гору Сіон, що на ній оселився,

Kom din Menighed i Hu, som du fordum vandt dig, - du udløste den til din Ejendoms Stamme - Zions Bjerg, hvor du har din Bolig.

підійми ж Свої стопи до вічних руїн, бо ворог усе зруйнував у святині!...

Løft dine Fjed til de evige Tomter: Fjenden lagde alt i Helligdommen øde.

Ревіли Твої вороги у святині Твоїй, умістили знаки за ознаки свої,

Dine Fjender brøled i dit Samlingshus, satte deres Tegn som Tegn deri.

виглядало то так, якби хто догори підіймав був сокири в гущавині дерева...

Det så ud, som når man løfter Økser i Skovens Tykning.

А тепер її різьби ураз розбивають вони молотком та сокирами,

Og alt det udskårne Træværk der! De hugged det sønder med Økse og Hammer.

Святиню Твою на огонь віддали, оселю Твого Ймення аж дощенту збезчестили...

På din Helligdom satte de Ild, de skændede og nedrev dit Navns Bolig.

Сказали вони в своїм серці: Зруйнуймо їх разом! і спалили в краю всі місця Божих зборів...

De tænkte: "Til Hobe udrydder vi dem!" De brændte alle Guds Samlingshuse i Landet.

Наших ознак ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде...

Vore Tegn, dem ser vi ikke, Profeter findes ej mer; hvor længe, ved ingen af os.

Аж доки, о Боже, гнобитель знущатися буде, зневажатиме ворог навіки ім'я Твоє?

Hvor længe, o Gud, skal vor Modstander smæde, Fjenden blive ved at håne dit Navn?

Для чого притримуєш руку Свою та правицю Свою? З середини лоня Свого їх понищ!

Hvorfor holder du din Hånd tilbage og skjuler din højre i Kappens Fold?

А Ти, Боже, віддавна мій Цар, Ти чиниш спасіння посеред землі!

Vor Konge fra fordums Tid er dog Gud, som udførte Frelsens Værk i Landet.

Розділив Ти був море Своєю потугою, побив голови зміям на водах,

Du kløvede Havet med Vælde, knuste på Vandet Dragernes Hoved;

Ти левіятанові голову був поторощив, його Ти віддав був на їжу народові пустині,

du søndrede Hovederne på Livjatan og gav dem som Æde til Ørkenens Dyr;

Ти був розділив джерело та потік, Ти висушив ріки великі!

Kilde og Bæk lod du vælde frem, du udtørred stedseflydende Strømme;

Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,

din er Dagen, og din er Natten, du grundlagde Lys og Sol,

всі границі землі Ти поставив, Ти літо та зиму створив!

du fastsatte alle Grænser på Jord, du frembragte Sommer og Vinter.

Пам'ятай же про це: ворог знущається з Господа, а народ нерозумний зневажує Ймення Твоє!

Kom i Hu, o HERRE, at Fjenden har hånet, et Folk af Dårer har spottet dit Navn!

Не віддай звірині душі Своєї горлиці, живої Твоїх бідарів не забудь же назавжди!

Giv ikke Vilddyret din Turteldues Sjæl, glem ikke for evigt dine armes Liv;

Споглянь же на Свій заповіт, бо темноти землі повні мешкань насилля!

se hen til Pagten, thi fyldte er Landets mørke Steder med Voldsfærds Boliger.

Нехай не відходить пригноблений посоромленим, бідний та вбогий нехай прославляють імення Твоє!

Lad ej den fortrykte gå bort med Skam, lad de arme og fattige prise dit Navn!

Встань же, о Боже, судися за справу Свою, пам'ятай про щоденну наругу Свою від безумного!

Gud, gør dig rede, før din Sag, kom i Hu, hvor du stadig smædes af bårer,

Не забудь же про вереск Своїх ворогів, про галас бунтівників проти Тебе, що завжди зростає!

lad ej dine Avindsmænds Røst uænset! Ustandseligt lyder dine Fjenders Larm!