Psalms 109

Для дириґетна хору. Псалом Давидів. Боже слави моєї, не будь мовчазливий,

(Til Sangmesteren. Af David. En Salme.) Du min Lovsangs Gud, vær ej tavs!

бо мої вороги порозкривали на мене уста нечестиві та пельки лукаві, язиком неправдивим говорять зо мною!

Thi en gudløs, svigefuld Mund har de åbnet imod mig, taler mig til med Løgntunge,

і вони оточили мене словами ненависти, і без причини на мене воюють,

med hadske Ord omringer de mig og strider imod mig uden Grund;

обмовляють мене за любов мою, а я молюся за них,

til Løn for min Kærlighed er de mig fjendske, skønt jeg er idel Bøn;

вони віддають мені злом за добро, і ненавистю за любов мою!

de gør mig ondt for godt, gengælder min Kærlighed med Had.

Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана нехай стане!

Straf ham for hans Gudløshed, lad en Anklager stå ved hans højre,

Як буде судитись нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!

lad ham gå dømt fra Retten, hans Bøn blive regnet for Synd;

Нехай дні його будуть короткі, хай інший маєток його забере!

hans Livsdage blive kun få, hans Embede tage en anden;

Бодай діти його стали сиротами, а жінка його удовою!

hans Børn blive faderløse, hans Hustru vorde Enke;

і хай діти його все мандрують та жебрають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!

hans Børn flakke om og tigge, drives bort fra et øde Hjem;

Бодай їм тенета розставив лихвар на все, що його, і нехай розграбують чужі його працю!

Ågerkarlen rage efter alt, hvad han har, og fremmede rane hans Gods;

Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його сиротам милости!

ingen være langmodig imod ham, ingen ynke hans faderløse;

Щоб на знищення стали нащадки його, бодай було скреслене в другому роді ім'я їхнє!

hans Afkom gå til Grunde, hans Navn slettes ud i næste Slægt:

Беззаконня батьків його хай пам'ятається в Господа, і хай не стирається гріх його матері!

lad hans Fædres Skyld ihukommes hos HERREN, lad ikke hans Moders Synd slettes ud,

Нехай будуть вони перед Господом завжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять,

altid være de, HERREN for Øje; hans Minde vorde udryddet af Jorden,

ворог бо не пам'ятав милосердя чинити, і напастував був людину убогу та бідну, та серцем засмучену, щоб убивати її!

fordi det ej faldt ham ind at vise sig god, men han forfulgte den arme og fattige og den, hvis Hjerte var knust til Døde;

Полюбив він прокляття, бодай же на нього воно надійшло! і не хотів благословення, щоб воно віддалилось від нього!

han elsked Forbandelse, så lad den nå ham; Velsignelse yndede han ikke, den blive ham fjern!

Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, просякло воно, як вода, в його нутро, та в кості його, мов олива!

Han tage Forbandelse på som en Klædning, den komme som Vand i hans Bug, som Olie ind i hans Ben;

Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягнеться, і за пояс, що завжди він ним підпережеться!

den blive en Dragt, han tager på, et Bælte, han altid bærer!

Це заплата від Господа тим, хто мене обмовляє, на душу мою наговорює зло!

Det være mine Modstanderes Løn fra HERREN, dem, der taler ondt mod min Sjæl.

А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Ймення Свого, що добре Твоє милосердя, мене порятуй,

Men du, o HERRE, min Herre, gør med mig efter din Godhed og Nåde, frels mig for dit Navns Skyld!

бо я вбогий та бідний, і зранене серце моє в моїм нутрі!...

Thi jeg er arm og fattig, mit Hjerte vånder sig i mig;

Я ходжу, мов та тінь, коли хилиться день, немов сарана я відкинений!

som Skyggen, der hælder, svinder jeg bort, som Græshopper rystes jeg ud;

Коліна мої знесилилися з посту, і вихудло тіло моє з недостачі оливи,

af Faste vakler mine Knæ, mit Kød skrumper ind uden Salve;

і я став для них за посміховище, коли бачать мене, головою своєю хитають...

til Spot for dem er jeg blevet, de ryster på Hovedet, når de

Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!

Hjælp mig, HERRE min Gud, frels mig efter din Miskundhed,

і нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчинив!

så de sander, det var din Hånd, dig, HERRE, som gjorde det!

Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови! Вони повстають, та нехай засоромлені будуть, а раб Твій радітиме!

Lad dem forbande, du vil velsigne, mine uvenner vorde til Skamme, din Tjener glæde sig;

Хай зодягнуться ганьбою ті, хто мене обмовляє, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!

lad mine Fjender klædes i Skændsel, iføres Skam som en Kappe!

Я устами своїми хвалитиму голосно Господа, і між багатьма Його славити буду,

Med min Mund vil jeg højlig takke HERREN, prise ham midt i Mængden;

бо стоїть на правиці убогого Він для спасіння від тих, хто осуджує душу його!

thi han står ved den fattiges højre at fri ham fra dem, der dømmer hans Sjæl.