Psalms 73

(En Salme af Asaf.) Visselig, god er Gud mod Israel; mod dem, der er rene af Hjertet!

Псалом Асафів. Поправді Бог добрий ізраїлеві, Бог для щиросердих!

Mine Fødder var nær ved at snuble, mine Skridt var lige ved at glide;

А я, мало не послизнулися ноги мої, мало не посковзнулися стопи мої,

thi over Dårerne græmmed jeg mig, jeg så, at det gik de gudløse vel;

бо лихим я завидував, бачивши спокій безбожних,

thi de kender ikke til Kvaler, deres Livskraft er frisk og sund;

бо не мають страждання до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,

de kender ikke til menneskelig Nød, de plages ikke som andre.

на людській роботі нема їх, і разом із іншими людьми не зазнають вони вдарів.

Derfor har de Hovmod til Halssmykke, Vold er Kappen, de svøber sig i.

Тому то пиха їхню шию оздоблює, зодягає їх шата насилля,

Deres Brøde udgår af deres Indre, Hjertets Tanker bryder igennem.

вилазять їм очі від жиру, бажання їхнього серця збулися,

I det dybe taler de ondt, i det høje fører de Urettens Tale,

сміються й злосливо говорять про утиск, говорять бундючно:

de løfter Munden mod Himlen, Tungen farer om på Jorden.

свої уста до неба підносять, а їхній язик по землі походжає!...

Derfor vender mit Folk sig hid og drikker Vand i fulde Drag.

Тому то туди Його люди звертаються, і щедро беруть собі воду

De siger: "Hvor skulde Gud vel vide det, skulde den Højeste kende dertil?"

та й кажуть: Хіба Бог те знає, і чи має Всевишній відомість,

Se, det er de gudløses kår, altid i Tryghed, voksende Velstand!

як он ті безбожні й безпечні на світі збільшили багатство своє?

Forgæves holdt jeg mit Hjerte rent og tvætted mine Hænder i Uskyld,

Направду, надармо очистив я серце своє, і в невинності вимив руки свої,

jeg plagedes Dagen igennem, blev revset på ny hver Morgen!

і ввесь день я побитий, і щоранку покараний...

Men jeg tænkte: "Taler jeg så, se, da er jeg troløs imod dine Sønners Slægt."

Коли б я сказав: Буду так говорить, як вони, то спроневірився б я поколінню синів Твоїх.

Så grundede jeg på at forstå det, møjsommeligt var det i mine Øjne,

і роздумував я, щоб пізнати оте, та трудне воно в очах моїх,

Til jeg kom ind i Guds Helligdomme, skønned, hvordan deres Endeligt bliver:

аж прийшов я в Божу святиню, і кінець їхній побачив:

Du sætter dem jo på glatte Steder, i Undergang styrter du dem.

направду, Ти їх на слизькому поставив, на спустошення кинув Ти їх!

Hvor brat de dog lægges øde, går under, det ender med Rædsel!

Як вони в одній хвилі спустошені, згинули, пощезали від страхів!

De er som en Drøm, når man vågner, man vågner og regner sit Syn for intet.

Немов сном по обудженні, Господи, образом їхнім погордиш, мов сном по обудженні!

Så længe mit Hjerte var bittert og det nagede i mine Nyrer,

Бо болить моє серце, і в нутрі моїм коле,

var jeg et Dyr og fattede intet, jeg var for dig som Kvæg.

а я немов бидло й не знаю, я перед Тобою худобою став!...

Dog bliver jeg altid hos dig, du holder mig fast om min højre;

Та я завжди з Тобою, Ти держиш мене за правицю,

du leder mig med dit Råd og tager mig siden bort i Herlighed.

Ти Своєю порадою водиш мене, і потому до слави Ти візьмеш мене!

Hvem har jeg i Himlen? Og har jeg blot dig, da attrår jeg intet på Jorden!

Хто є мені на небесах, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічого!

Lad kun mit Kød og mit Hjerte vansmægte, Gud er mit Hjertes Klippe, min Del for evigt.

Гине тіло моє й моє серце, та Бог скеля серця мого й моя доля навіки,

Thi de, der fjerner sig fra dig, går under, - du udsletter hver, som er dig utro.

бо погинуть ось ті, хто бокує від Тебе, понищиш Ти кожного, хто відступить від Тебе!

Men at leve Gud nær er min Lykke, min Lid har jeg sat til den Herre HERREN, at jeg kan vidne om alle dine Gerninger.

А я, близькість Бога для мене добро, на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіщати про всі Твої чини!