Psalms 74

(En maskil af Asaf.) Hvorfor har du, Gud, stødt os bort for evig, hvi ryger din Vrede mod Hjorden, du røgter?

Псалом навчальний, Асафів. Нащо, Боже, назавжди Ти нас опустив, чого розпалився Твій гнів на отару Твого пасовиська?

Kom din Menighed i Hu, som du fordum vandt dig, - du udløste den til din Ejendoms Stamme - Zions Bjerg, hvor du har din Bolig.

Спогадай про громаду Свою, яку Ти віддавна набув, про племено спадку Свого, що його Ти був викупив, про ту гору Сіон, що на ній оселився,

Løft dine Fjed til de evige Tomter: Fjenden lagde alt i Helligdommen øde.

підійми ж Свої стопи до вічних руїн, бо ворог усе зруйнував у святині!...

Dine Fjender brøled i dit Samlingshus, satte deres Tegn som Tegn deri.

Ревіли Твої вороги у святині Твоїй, умістили знаки за ознаки свої,

Det så ud, som når man løfter Økser i Skovens Tykning.

виглядало то так, якби хто догори підіймав був сокири в гущавині дерева...

Og alt det udskårne Træværk der! De hugged det sønder med Økse og Hammer.

А тепер її різьби ураз розбивають вони молотком та сокирами,

På din Helligdom satte de Ild, de skændede og nedrev dit Navns Bolig.

Святиню Твою на огонь віддали, оселю Твого Ймення аж дощенту збезчестили...

De tænkte: "Til Hobe udrydder vi dem!" De brændte alle Guds Samlingshuse i Landet.

Сказали вони в своїм серці: Зруйнуймо їх разом! і спалили в краю всі місця Божих зборів...

Vore Tegn, dem ser vi ikke, Profeter findes ej mer; hvor længe, ved ingen af os.

Наших ознак ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде...

Hvor længe, o Gud, skal vor Modstander smæde, Fjenden blive ved at håne dit Navn?

Аж доки, о Боже, гнобитель знущатися буде, зневажатиме ворог навіки ім'я Твоє?

Hvorfor holder du din Hånd tilbage og skjuler din højre i Kappens Fold?

Для чого притримуєш руку Свою та правицю Свою? З середини лоня Свого їх понищ!

Vor Konge fra fordums Tid er dog Gud, som udførte Frelsens Værk i Landet.

А Ти, Боже, віддавна мій Цар, Ти чиниш спасіння посеред землі!

Du kløvede Havet med Vælde, knuste på Vandet Dragernes Hoved;

Розділив Ти був море Своєю потугою, побив голови зміям на водах,

du søndrede Hovederne på Livjatan og gav dem som Æde til Ørkenens Dyr;

Ти левіятанові голову був поторощив, його Ти віддав був на їжу народові пустині,

Kilde og Bæk lod du vælde frem, du udtørred stedseflydende Strømme;

Ти був розділив джерело та потік, Ти висушив ріки великі!

din er Dagen, og din er Natten, du grundlagde Lys og Sol,

Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,

du fastsatte alle Grænser på Jord, du frembragte Sommer og Vinter.

всі границі землі Ти поставив, Ти літо та зиму створив!

Kom i Hu, o HERRE, at Fjenden har hånet, et Folk af Dårer har spottet dit Navn!

Пам'ятай же про це: ворог знущається з Господа, а народ нерозумний зневажує Ймення Твоє!

Giv ikke Vilddyret din Turteldues Sjæl, glem ikke for evigt dine armes Liv;

Не віддай звірині душі Своєї горлиці, живої Твоїх бідарів не забудь же назавжди!

se hen til Pagten, thi fyldte er Landets mørke Steder med Voldsfærds Boliger.

Споглянь же на Свій заповіт, бо темноти землі повні мешкань насилля!

Lad ej den fortrykte gå bort med Skam, lad de arme og fattige prise dit Navn!

Нехай не відходить пригноблений посоромленим, бідний та вбогий нехай прославляють імення Твоє!

Gud, gør dig rede, før din Sag, kom i Hu, hvor du stadig smædes af bårer,

Встань же, о Боже, судися за справу Свою, пам'ятай про щоденну наругу Свою від безумного!

lad ej dine Avindsmænds Røst uænset! Ustandseligt lyder dine Fjenders Larm!

Не забудь же про вереск Своїх ворогів, про галас бунтівників проти Тебе, що завжди зростає!