Psalms 109

(Til Sangmesteren. Af David. En Salme.) Du min Lovsangs Gud, vær ej tavs!

Для дириґетна хору. Псалом Давидів. Боже слави моєї, не будь мовчазливий,

Thi en gudløs, svigefuld Mund har de åbnet imod mig, taler mig til med Løgntunge,

бо мої вороги порозкривали на мене уста нечестиві та пельки лукаві, язиком неправдивим говорять зо мною!

med hadske Ord omringer de mig og strider imod mig uden Grund;

і вони оточили мене словами ненависти, і без причини на мене воюють,

til Løn for min Kærlighed er de mig fjendske, skønt jeg er idel Bøn;

обмовляють мене за любов мою, а я молюся за них,

de gør mig ondt for godt, gengælder min Kærlighed med Had.

вони віддають мені злом за добро, і ненавистю за любов мою!

Straf ham for hans Gudløshed, lad en Anklager stå ved hans højre,

Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана нехай стане!

lad ham gå dømt fra Retten, hans Bøn blive regnet for Synd;

Як буде судитись нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!

hans Livsdage blive kun få, hans Embede tage en anden;

Нехай дні його будуть короткі, хай інший маєток його забере!

hans Børn blive faderløse, hans Hustru vorde Enke;

Бодай діти його стали сиротами, а жінка його удовою!

hans Børn flakke om og tigge, drives bort fra et øde Hjem;

і хай діти його все мандрують та жебрають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!

Ågerkarlen rage efter alt, hvad han har, og fremmede rane hans Gods;

Бодай їм тенета розставив лихвар на все, що його, і нехай розграбують чужі його працю!

ingen være langmodig imod ham, ingen ynke hans faderløse;

Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його сиротам милости!

hans Afkom gå til Grunde, hans Navn slettes ud i næste Slægt:

Щоб на знищення стали нащадки його, бодай було скреслене в другому роді ім'я їхнє!

lad hans Fædres Skyld ihukommes hos HERREN, lad ikke hans Moders Synd slettes ud,

Беззаконня батьків його хай пам'ятається в Господа, і хай не стирається гріх його матері!

altid være de, HERREN for Øje; hans Minde vorde udryddet af Jorden,

Нехай будуть вони перед Господом завжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять,

fordi det ej faldt ham ind at vise sig god, men han forfulgte den arme og fattige og den, hvis Hjerte var knust til Døde;

ворог бо не пам'ятав милосердя чинити, і напастував був людину убогу та бідну, та серцем засмучену, щоб убивати її!

han elsked Forbandelse, så lad den nå ham; Velsignelse yndede han ikke, den blive ham fjern!

Полюбив він прокляття, бодай же на нього воно надійшло! і не хотів благословення, щоб воно віддалилось від нього!

Han tage Forbandelse på som en Klædning, den komme som Vand i hans Bug, som Olie ind i hans Ben;

Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, просякло воно, як вода, в його нутро, та в кості його, мов олива!

den blive en Dragt, han tager på, et Bælte, han altid bærer!

Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягнеться, і за пояс, що завжди він ним підпережеться!

Det være mine Modstanderes Løn fra HERREN, dem, der taler ondt mod min Sjæl.

Це заплата від Господа тим, хто мене обмовляє, на душу мою наговорює зло!

Men du, o HERRE, min Herre, gør med mig efter din Godhed og Nåde, frels mig for dit Navns Skyld!

А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Ймення Свого, що добре Твоє милосердя, мене порятуй,

Thi jeg er arm og fattig, mit Hjerte vånder sig i mig;

бо я вбогий та бідний, і зранене серце моє в моїм нутрі!...

som Skyggen, der hælder, svinder jeg bort, som Græshopper rystes jeg ud;

Я ходжу, мов та тінь, коли хилиться день, немов сарана я відкинений!

af Faste vakler mine Knæ, mit Kød skrumper ind uden Salve;

Коліна мої знесилилися з посту, і вихудло тіло моє з недостачі оливи,

til Spot for dem er jeg blevet, de ryster på Hovedet, når de

і я став для них за посміховище, коли бачать мене, головою своєю хитають...

Hjælp mig, HERRE min Gud, frels mig efter din Miskundhed,

Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!

så de sander, det var din Hånd, dig, HERRE, som gjorde det!

і нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчинив!

Lad dem forbande, du vil velsigne, mine uvenner vorde til Skamme, din Tjener glæde sig;

Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови! Вони повстають, та нехай засоромлені будуть, а раб Твій радітиме!

lad mine Fjender klædes i Skændsel, iføres Skam som en Kappe!

Хай зодягнуться ганьбою ті, хто мене обмовляє, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!

Med min Mund vil jeg højlig takke HERREN, prise ham midt i Mængden;

Я устами своїми хвалитиму голосно Господа, і між багатьма Його славити буду,

thi han står ved den fattiges højre at fri ham fra dem, der dømmer hans Sjæl.

бо стоїть на правиці убогого Він для спасіння від тих, хто осуджує душу його!