I Corinthians 15

Звіщаю ж вам, браття, Євангелію, яку я вам благовістив, і яку прийняли ви, в якій і стоїте,

Eszetekbe juttatom továbbá, atyámfiai, az evangyéliomot, melyet hirdettem néktek, melyet be is vettetek, melyben állotok is,

Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовістив вам, якщо тільки ви ввірували не наосліп.

A mely által üdvözültök is, ha megtartjátok, a minémű beszéddel hirdettem néktek, hacsak nem hiába lettetek hívőkké.

Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням,

Mert azt adtam előtökbe főképen, a mit én is úgy vettem, hogy a Krisztus meghalt a mi bűneinkért az írások szerint;

і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням,

És hogy eltemettetett; és hogy feltámadott a harmadik napon az írások szerint;

і що з'явився Він Кифі, потім Дванадцятьом.

És hogy megjelent Kéfásnak; azután a tizenkettőnek;

А потім з'явився нараз більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочили.

Azután megjelent több mint ötszáz atyafinak egyszerre, kik közül a legtöbben mind máig élnek, némelyek azonban el is aludtak;

Потому з'явився Він Якову, опісля усім апостолам.

Azután megjelent Jakabnak; azután mind az apostoloknak;

А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недородкові.

Legutolszor pedig mindenek között, mint egy idétlennek, nékem is megjelent.

Я бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву.

Mert én vagyok a legkisebb az apostolok között, ki nem vagyok méltó, hogy apostolnak neveztessem, mert háborgattam az Istennek anyaszentegyházát.

Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, правда не я, але Божа благодать, що зо мною вона.

De Isten kegyelme által vagyok, a mi vagyok; és az ő hozzám való kegyelme nem lőn hiábavaló; sőt többet munkálkodtam, mint azok mindnyájan de nem én, hanem az Istennek velem való kegyelme.

Тож чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і так ви ввірували.

Akár én azért, akár azok, így prédikálunk, és így lettetek ti hívőkké.

Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, як же дехто між вами говорять, що немає воскресення мертвих?

Ha azért Krisztusról hirdettetik, hogy a halottak közül feltámadott, mimódon mondják némelyek ti köztetek, hogy nincsen halottak feltámadása?

Як немає ж воскресення мертвих, то й Христос не воскрес!

Mert ha nincsen halottak feltámadása, akkor Krisztus sem támadott fel.

оли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!

Ha pedig Krisztus fel nem támadott, akkor hiábavaló a mi prédikálásunk, de hiábavaló a ti hitetek is.

Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми свідчили, що воскресив Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі.

Sőt az Isten hamis bizonyságtevőinek is találtatunk, mivelhogy az Isten felől bizonyságot tettünk, hogy feltámasztotta a Krisztust; a kit nem támasztott fel, ha csakugyan nem támadnak fel a halottak.

Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес!

Mert ha a halottak fel nem támadnak, a Krisztus sem támadott fel.

Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, ви в своїх ще гріхах,

Ha pedig a Krisztus fel nem támadott, hiábavaló a ti hitetek; még bűneitekben vagytok.

тоді то загинули й ті, що в Христі упокоїлись!

A kik a Krisztusban elaludtak, azok is elvesztek tehát.

Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей!

Ha csak ebben az életben reménykedünk a Krisztusban, minden embernél nyomorultabbak vagyunk.

Та нині Христос воскрес із мертвих, первісток серед покійних.

Ámde Krisztus feltámadott a halottak közül, zsengéjök lőn azoknak, kik elaludtak.

Смерть бо через людину, і через Людину воскресення мертвих.

Miután ugyanis ember által van a halál, szintén ember által van a halottak feltámadása is.

Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть,

Mert a miképen Ádámban mindnyájan meghalnak, azonképen a Krisztusban is mindnyájan megeleveníttetnek.

кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, що Христові, під час Його приходу.

Mindenki pedig a maga rendje szerint. Első zsenge a Krisztus; azután a kik a Krisztuséi, az ő eljövetelekor.

А потому кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уряд, і владу всяку та силу.

Aztán a vég, mikor átadja az országot az Istennek és Atyának; a mikor eltöröl minden birodalmat és minden hatalmat és erőt.

Бо належить Йому царювати, аж доки Він не покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!

Mert addig kell néki uralkodnia, mígnem ellenségeit mind lábai alá veti.

Як ворог останній смерть знищиться,

Mint utolsó ellenség töröltetik el a halál.

бо під ноги Його Він усе впокорив. Коли ж каже, що впокорено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокорив Йому все.

Mert mindent az ő lábai alá vetett. Mikor pedig azt mondja, hogy minden alája van vetve, nyilvánvaló, hogy azon kívül, a ki neki mindent alávetett.

А коли Йому все Він упокорить, тоді й Сам Син упокориться Тому, Хто все впокорив Йому, щоб Бог був у всьому все.

Mikor pedig minden alája vettetett, akkor maga a Fiú is alávettetik annak, a ki neki mindent alávetett, hogy az Isten legyen minden mindenben.

Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то нащо вони ради мертвих і христяться?

Különben mit cselekesznek azok, a kik a halottakért keresztelkednek meg, a halottak teljességgel nem támadnak fel? Miért is keresztelkednek meg a halottakért?

Для чого й ми повсякчас наражаємось на небезпеки?

Mi is miért veszélyeztetjük magunkat minden pillanatban?

Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім.

Naponként halál révén állok. A veletek való dicsekedésre *mondom,* mely van nékem a Krisztus Jézusban a mi Urunkban.

Коли я зо звірами боровся в Ефесі, яка мені по-людському користь, коли мертві не воскресають? Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!...

Ha csak emberi módon viaskodtam Efézusban a fenevadakkal, mi a hasznom abból, ha a halottak fel nem támadnak? Együnk és igyunk, holnap úgyis meghalunk!

Не дайте себе звести, товариство лихе псує добрі звичаї!

Ne tévelyegjetek. Jó erkölcsöt megrontanak gonosz társaságok.

Протверезіться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, говорю вам на сором!

Serkenjetek fel igazán és ne vétkezzetek; mert némelyek nem ismerik Istent; megszégyenítéstekre mondom.

Але дехто скаже: Як мертві воскреснуть? І в якім тілі прийдуть?

De mondhatná valaki: Mi módon támadnak fel a halottak? és minémű testtel jönnek ki?

Нерозумний, що ти сієш, те не оживе, як не вмре.

Balgatag! a mit te vetsz, nem elevenedik meg, hanemha megrothadánd.

І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зерно, яке трапиться, пшениці або чого іншого,

És abban, a mit elvetsz, nem azt a testet veted el, a mely majd kikél, hanem puszta magot, talán búzáét, vagy más egyébét.

і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зерняті тіло його.

Az Isten pedig testet ád annak, a mint akarta, és pedig mindenféle magnak az ő saját testét.

Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в людей, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташок, та інше у риб.

Nem minden test azon egy test, hanem más az embereknek teste, más a barmoknak teste, más a halaké, más a madaraké.

Є небесні тіла й тіла земні, але ж інша слава небесним, а інша земним.

És vannak mennyei testek és földi testek; de más a mennyeiek dicsősége, más a földieké.

Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, бо зоря від зорі відрізняється славою!

Más a napnak dicsősége és más a holdnak dicsősége és más a csillagok dicsősége; mert csillag a csillagtól különbözik dicsőségre nézve.

Так само й воскресення мертвих: сіється в тління, в нетління встає,

Épenígy a halottak feltámadása is. Elvettetik romlandóságban, feltámasztatik romolhatatlanságban;

сіється в неславу, у славі встає, сіється в немочі, у силі встає,

Elvettetik gyalázatosságban, feltámasztatik dicsőségben; elvettetik erőtelenségben, feltámasztatik erőben.

сіється тіло звичайне, встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.

Elvettetik érzéki test, feltámasztatik lelki test. Van érzéki test, és van lelki test is.

Так і написано: Перша людина Адам став душею живою, а останній Адам то дух оживляючий.

Így is van megírva: Lőn az első ember, Ádám, élő lélekké; az utolsó Ádám megelevenítő szellemmé.

Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне.

De nem a lelki az első, hanem az érzéki, azután a lelki.

Перша людина з землі, земна, друга Людина із неба Господь.

Az első ember földből való, földi; a második ember, az Úr, mennyből való.

Який земний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні.

A milyen ama földi, olyanok a földiek is; és a milyen ama mennyei, olyanok a mennyeiek is.

І, як носили ми образ земного, так і образ небесного будемо носити.

És a miképen hordtuk a földinek ábrázatját, hordani fogjuk a mennyeinek ábrázatját is.

І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.

Azt pedig állítom atyámfiai, hogy test és vér nem örökölheti Isten országát, sem a romlandóság nem örökli a romolhatatlanságot.

Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось,

Ímé titkot mondok néktek. Mindnyájan ugyan nem aluszunk el, de mindnyájan elváltozunk.

раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!...

Nagy hirtelen, egy szempillantásban, az utolsó trombitaszóra; mert trombita fog szólni, és a halottak feltámadnak romolhatatlanságban, és mi elváltozunk.

Мусить бо тлінне оце зодягнутись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.

Mert szükség, hogy ez a romlandó test romolhatatlanságot öltsön magára, és e halandó test halhatatlanságot öltsön magára.

А коли оце тлінне в нетління зодягнеться, і оце смертне в безсмертя зодягнеться, тоді збудеться слово написане: Поглинута смерть перемогою!

Mikor pedig ez a romlandó test romolhatatlanságba öltözik, és e halandó halhatatlanságba öltözik, akkor beteljesül amaz ige, mely meg vagyon írva: Elnyeletett a halál diadalra.

Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?

Halál! hol a te fullánkod? Pokol! hol a te diadalmad?

Жало ж смерти то гріх, а сила гріха то Закон.

A halál fullánkja pedig a bűn; a bűn ereje pedig a törvény.

А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.

De hála az Istennek, a ki a diadalmat adja nékünk a mi Urunk Jézus Krisztus által.

Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!

Azért szerelmes atyámfiai erősen álljatok, mozdíthatatlanul, buzgólkodván az Úrnak dolgában mindenkor, tudván, hogy a ti munkátok nem hiábavaló az Úrban.