I Corinthians 15

Men jeg kundgør eder, Brødre, det Evangelium, som jeg Forkyndte eder, hvilket I også modtoge, i hvilket I også stå,

Звіщаю ж вам, браття, Євангелію, яку я вам благовістив, і яку прийняли ви, в якій і стоїте,

ved hvilket I også frelses, hvis I fastholde, med hvilket Ord jeg forkyndte eder det - ellers troede I forgæves.

Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовістив вам, якщо тільки ви ввірували не наосліп.

Jeg overleverede eder nemlig som noget af det første, hvad jeg også har modtaget: at Kristus døde for vore Synder,efter Skrifterne;

Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням,

og at han blev begravet; og at han er bleven oprejst den tredje Dag, efter Skrifterne;

і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням,

og at han blev set af Kefas, derefter af de tolv;

і що з'явився Він Кифі, потім Дванадцятьом.

derefter blev han set af over fem Hundrede Brødre på een Gang, af hvilke de fleste endnu ere i Live, men nogle ere hensovede;.

А потім з'явився нараз більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочили.

derefter blev han set af Jakob, dernæst af alle Apostlene;

Потому з'явився Він Якову, опісля усім апостолам.

men sidst af alle blev han set også af mig som det ufuldbårne Foster;

А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недородкові.

thi jeg er den ringeste af Apostlene, jeg, som ikke er værd at kaldes Apostel, fordi jeg har forfulgt Guds Menighed.

Я бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву.

Men af Guds Nåde er jeg det, jeg er, og hans Nåde imod mig har ikke været forgæves; men jeg har arbejdet mere end de alle, dog ikke jeg, men Guds Nåde, som er med mig.

Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, правда не я, але Божа благодать, що зо мною вона.

Hvad enten det da er mig eller de andre, således prædike vi, og således troede I.

Тож чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і так ви ввірували.

Men når der prædikes, at Kristus er oprejst fra de døde, hvorledes sige da nogle iblandt eder, at der ikke er dødes Opstandelse?

Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, як же дехто між вами говорять, що немає воскресення мертвих?

Dersom der ikke er dødes Opstandelse, da er ikke heller Kristus oprejst.

Як немає ж воскресення мертвих, то й Христос не воскрес!

Men er Kristus ikke oprejst, da er vor Prædiken jo tom, og eders Tro også tom.

оли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!

Men vi blive da også fundne som falske Vidner om Gud, fordi vi have vidnet imod Gud, at han oprejste Kristus, hvem han ikke har oprejst, såfremt døde virkelig ikke oprejses.

Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми свідчили, що воскресив Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі.

Thi dersom døde ikke oprejses, da er Kristus ikke heller oprejst.

Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес!

Men dersom Kristus ikke er oprejst, da er eders Tro forgæves; så ere I endnu i eders Synder;

Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, ви в своїх ще гріхах,

da gik altså også de, som ere hensovede i Kristus, fortabt.

тоді то загинули й ті, що в Христі упокоїлись!

Have vi alene i dette Liv sat vort Håb til Kristus, da ere vi de ynkværdigste af alle Mennesker.

Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей!

Men nu er Kristus oprejst fra de døde, som Førstegrøde af de hensovede.

Та нині Христос воскрес із мертвих, первісток серед покійних.

Thi efterdi Død kom ved et Menneske, er også dødes Opstandelse kommen ved et Menneske.

Смерть бо через людину, і через Людину воскресення мертвих.

Thi ligesom alle dø i Adam, således skulle også alle levendegøres i Kristus.

Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть,

Dog hver i sit Hold: som Førstegrøde Kristus, dernæst de, som tilhøre Kristus, ved hans Tilkommelse.

кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, що Христові, під час Його приходу.

Derpå kommer Enden, når han overgiver Gud og Faderen Riget, når han har tilintetgjort hver Magt og hver Myndighed og Kraft.

А потому кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уряд, і владу всяку та силу.

Thi han bør være Konge, indtil han får lagt alle Fjenderne under sine Fødder.

Бо належить Йому царювати, аж доки Він не покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!

Den sidste Fjende, som tilintetgøres, er Døden.

Як ворог останній смерть знищиться,

Han har jo "lagt alle Ting under hans Fødder." Men når han" siger: "Alt er underlagt" - åbenbart med Undtagelse af den, som underlagde ham alt -

бо під ноги Його Він усе впокорив. Коли ж каже, що впокорено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокорив Йому все.

når da alle Ting ere blevne ham underlagte, da skal også Sønnen selv underlægge sig ham, som har underlagt ham alle Ting, for at Gud kan være alt i alle.

А коли Йому все Він упокорить, тоді й Сам Син упокориться Тому, Хто все впокорив Йому, щоб Бог був у всьому все.

Hvad ville ellers de udrette, som lade sig døbe for de døde? Dersom døde overhovedet ikke oprejses, hvorfor lade de sig da døbe for dem?

Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то нащо вони ради мертвих і христяться?

Hvorfor udsætte da også vi os hver Time for Fare?

Для чого й ми повсякчас наражаємось на небезпеки?

Jeg dør daglig, så sandt jeg har eder, Brødre, at rose mig af i Kristus Jesus, vor Herre.

Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім.

Hvis jeg som et almindeligt Menneske har kæmpet med vilde Dyr i Efesus, hvad Gavn har jeg så deraf? Dersom døde ikke oprejses, da "lader os spise og drikke, thi i Morgen dø vi."

Коли я зо звірами боровся в Ефесі, яка мені по-людському користь, коли мертві не воскресають? Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!...

Farer ikke vild; slet Omgang fordærver gode Sæder!

Не дайте себе звести, товариство лихе псує добрі звичаї!

Vorder ædrue, som det bør sig, og synder ikke; thi nogle kende ikke Gud; til Skam for eder siger jeg det.

Протверезіться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, говорю вам на сором!

Men man vil sige: "Hvorledes oprejses de døde? hvad Slags Legeme komme de med?"

Але дехто скаже: Як мертві воскреснуть? І в якім тілі прийдуть?

Du Dåre! det, som du sår, bliver ikke levendegjort, dersom det ikke dør.

Нерозумний, що ти сієш, те не оживе, як не вмре.

Og hvad du end sår, da sår du ikke det Legeme, der skal vorde, men et nøgent Korn, være sig af Hvede eller af anden Art.

І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зерно, яке трапиться, пшениці або чого іншого,

Men Gud giver det et Legeme, således som han har villet, og hver Sædart sit eget Legeme.

і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зерняті тіло його.

Ikke alt Kød er det samme Kød, men eet er Menneskers, et andet Kvægs Kød, et andet Fugles Kød, et andet Fisks.

Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в людей, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташок, та інше у риб.

Og der er himmelske Legemer og jordiske Legemer; men een er de himmelskes Herlighed, en anden de jordiskes.

Є небесні тіла й тіла земні, але ж інша слава небесним, а інша земним.

Een er Solens Glans og en anden Månens Glans og en anden Stjernernes Glans; thi den ene Stjerne er forskellig fra den anden i Glans.

Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, бо зоря від зорі відрізняється славою!

Således er det også med de dødes Opstandelse: det såes i Forkrænkelighed, det oprejses i Uforkrænkelighed;

Так само й воскресення мертвих: сіється в тління, в нетління встає,

det såes i Vanære, det oprejses i Herlighed; det såes i Skrøbelighed, det oprejses i Kraft;

сіється в неславу, у славі встає, сіється в немочі, у силі встає,

der såes et sjæleligt Legeme, der oprejses et åndeligt Legeme. Når der gives et sjæleligt Legeme, gives der også et åndeligt.

сіється тіло звичайне, встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.

Således er der også skrevet: "Det første Menneske, Adam, blev til en levende Sjæl;"den sidste Adam blev til en levendegørende Ånd.

Так і написано: Перша людина Адам став душею живою, а останній Адам то дух оживляючий.

Men det åndelige er ikke det første, men det sjælelige; derefter det åndelige.

Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне.

Det første Menneske var af Jord, jordisk; det andet Menneske er fra Himmelen.

Перша людина з землі, земна, друга Людина із неба Господь.

Sådan som den jordiske var, sådanne ere også de jordiske; og sådan som den himmelske er, sådanne ere også de himmelske.

Який земний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні.

Og ligesom vi have båret den jordiskes Billede, således skulle vi også bære den himmelskes Billede!

І, як носили ми образ земного, так і образ небесного будемо носити.

Men dette siger jeg, Brødre! at Kød og Blod kan ikke arve Guds Rige, ej heller arver Forkrænkeligheden Uforkrænkeligheden.

І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.

Se, jeg siger eder en Hemmelighed: Alle skulle vi ikke hensove, men vi skulle alle forvandles

Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось,

i et Nu, i et Øjeblik, ved den sidste Basun; thi Basunen skal lyde, og de døde skulle oprejses uforkrænkelige, og vi skulle forvandles.

раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!...

Thi dette forkrænkelige må iføre sig Uforkrænkelighed, og dette dødelige iføre sig Udødelighed.

Мусить бо тлінне оце зодягнутись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.

Men når dette forkrænkelige har iført sig Uforkrænkelighed, og dette dødelige har iført sig Udødelighed, da skal det Ord opfyldes, som er skrevet: "Døden er opslugt til Sejr."

А коли оце тлінне в нетління зодягнеться, і оце смертне в безсмертя зодягнеться, тоді збудеться слово написане: Поглинута смерть перемогою!

"Død, hvor er din Sejr? Død, hvor er din Brod?"

Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?

Men Dødens Brod er Synden, og Syndens Kraft er Loven.

Жало ж смерти то гріх, а сила гріха то Закон.

Men Gud ske Tak, som giver os Sejren ved vor Herre Jesus Kristus!

А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.

Derfor, mine elskede Brødre! bliver faste, urokkelige, altid rige i Herrens Gerning, vidende, at eders Arbejde er ikke forgæves i Herren.

Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!