Job 15

І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

Temanlı Elifaz şöyle yanıtladı:

Чи відповідатиме мудра людина знанням вітряним, і східнім вітром наповнить утробу свою?

“Bilge kişi boş sözlerle yanıtlar mı, Karnını doğu rüzgarıyla doldurur mu?

Буде виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими речами, що пожитку немає від них?

Boş sözlerle tartışır, Yararsız söylevler verir mi?

Ти страх Божий руйнуєш також, і пустошиш молитву до Бога,

Tanrı korkusunu bile ortadan kaldırıyor, Tanrı’nın huzurunda düşünmeyi engelliyorsun.

бо навчає провина твоя твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.

Çünkü suçun ağzını kışkırtıyor, Hilekârların diliyle konuşuyorsun.

Оскаржають тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на тебе:

Kendi ağzın seni suçluyor, ben değil, Dudakların sana karşı tanıklık ediyor.

Чи ти народився людиною першою, чи раніше, ніж згір'я, ти створений?

“İlk doğan insan sen misin? Yoksa dağlardan önce mi var oldun?

Чи ти слухав у Божій таємній нараді, та мудрість для себе забрав?

Tanrı’nın sırrını mı dinledin de, Yalnız kendini bilge görüyorsun?

Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, і не з нами воно?

Senin bildiğin ne ki, biz bilmeyelim? Senin anladığın ne ki, bizde olmasın?

Поміж нами і сивий, отой і старий, старший днями від батька твого.

Bizde ak saçlı da yaşlı da var, Babandan bile yaşlı.

Чи мало для тебе потішення Божі та слово, яке Він сховав у тобі?

Az mı geliyor Tanrı’nın avutması sana, Söylediği yumuşak sözler?

Чого то підносить тебе твоє серце, й які то знаки твої очі дають,

Niçin yüreğin seni sürüklüyor, Gözlerin parıldıyor,

що на Бога звертаєш ти духа свого, і з своїх уст випускаєш подібні слова?

Tanrı’ya öfkeni gösteriyorsun, Ağzından böyle sözler dökülüyor?

Що таке чоловік, щоб оправданим бути, і щоб був справедливим від жінки народжений?

“İnsan gerçekten temiz olabilir mi? Kadından doğan biri doğru olabilir mi?

Таж Він навіть святим Своїм не довіряє, і не оправдані в очах Його небеса,

Tanrı meleklerine güvenmiyorsa, Gökler bile O’nun gözünde temiz değilse,

що ж тоді чоловік той бридкий та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?

Haksızlığı su gibi içen İğrenç, bozuk insana mı güvenecek?

Я тобі розповім, ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу,

“Dinle beni, sana açıklayayım, Gördüğümü anlatayım,

про що мудрі донесли та від батьків своїх не затаїли того,

Bilgelerin atalarından öğrenip bildirdiği, Gizlemediği gerçekleri;

їм самим була дана земля, і не приходив чужий поміж них.

O atalar ki, ülke yalnız onlara verilmişti, Aralarına henüz yabancı girmemişti.

Безбожний тремтить по всі дні, а насильникові мало років заховано.

Kötü insan yaşamı boyunca kıvranır, Zorbaya ayrılan yıllar sayılıdır.

Вереск жахів у нього в ушах, серед миру приходить на нього грабіжник.

Dehşet sesleri kulağından eksilmez, Esenlik içindeyken soyguncunun saldırısına uğrar.

Він не вірить, що вернеться від темноти, й він вичікується для меча.

Karanlıktan kurtulabileceğine inanmaz, Kılıç onu gözler.

Він мандрує за хлібом, та де він? Знає він, що для нього встановлений день темноти...

‘Nerede?’ diyerek ekmek ardınca dolaşır, Karanlık günün yanıbaşında olduğunu bilir.

Страшать його утиск та гноблення, хапають його, немов цар, що готовий до бою,

Acı ve sıkıntı onu yıldırır, Savaşa hazır bir kral gibi onu yener.

бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогутнього,

Çünkü Tanrı’ya el kaldırmış, Her Şeye Gücü Yeten’e meydan okumuş,

проти Нього твердою він шиєю бігав, товстими хребтами щитів своїх.

Kalın, yumrulu kalkanıyla O’na inatla saldırmıştı.

Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і боки обклав своїм жиром,

“Yüzü semirdiği, Göbeği yağ bağladığı halde,

і сидів у містах поруйнованих, у домах тих, що в них не сидять, що на купи каміння призначені.

Yıkılmış kentlerde, Taş yığınına dönmüş oturulmaz evlerde oturacak,

Він не буде багатий, і не встоїться сила його, і по землі не поширяться їхні маєтки.

Zengin olmayacak, serveti tükenecek, Malları ülkeye yayılmayacaktır.

Не вступиться з темности він, полум'я висушить парост його, й духом уст Його буде він схоплений.

Karanlıktan kaçamayacak, Filizlerini alev kurutacak, Tanrı’nın ağzından çıkan solukla yok olacaktır.

Хай не вірить в марноту заблуканий, бо марнотою буде заплата йому,

Boş şeye güvenerek kendini aldatmasın, Çünkü ödülü de boş olacaktır.

вона виповниться не за днів його, а його верховіття не буде зелене!

Gününden önce işi tamamlanacak, Dalı yeşermeyecektir.

Поскидає насиллям, немов виноград, недозрілість свою, поронить він квіття своє, як оливка,

Asma gibi koruğunu dökecek, Zeytin ağacı gibi çiçeğini dağıtacaktır.

бо збори безбожних спустошені будуть, а огонь пожере дім хабарника:

Çünkü tanrısızlar sürüsü kısır olur, Rüşvetçilerin çadırlarını ateş yakıp yok eder.

він злом вагітніє, й породить марноту, й оману готує утроба його...

[] Fesada gebe kalıp kötülük doğururlar, İçleri yalan doludur.”