Job 15

І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

Därefter tog Elifas från Teman till orda och sade:

Чи відповідатиме мудра людина знанням вітряним, і східнім вітром наповнить утробу свою?

 Skall en vis man tala så i vädret  och fylla upp sitt bröst med östanvind?

Буде виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими речами, що пожитку немає від них?

 Skall han försvara sin sak med haltlöst tal,  med ord som ingenting bevisa?

Ти страх Божий руйнуєш також, і пустошиш молитву до Бога,

 Än mer, du gör gudsfruktan om intet  och kommer med klagolåt inför Gud.

бо навчає провина твоя твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.

 Ty din ondska lägger dig orden i munnen,  och ditt behag står till illfundigt tal.

Оскаржають тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на тебе:

 Så dömes du nu skyldig av din mun, ej av mig,  dina egna läppar vittna emot dig.

Чи ти народився людиною першою, чи раніше, ніж згір'я, ти створений?

 Var du den första människa som föddes,  och fick du liv, förrän höjderna funnos?

Чи ти слухав у Божій таємній нараді, та мудрість для себе забрав?

 Blev du åhörare i Guds hemliga råd  och fick så visheten i ditt våld?

Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, і не з нами воно?

 Vad vet du då, som vi icke veta?  Vad förstår du, som ej är oss kunnigt?

Поміж нами і сивий, отой і старий, старший днями від батька твого.

 Gråhårsman och åldring finnes också bland oss,  ja, en som övergår din fader i ålder.

Чи мало для тебе потішення Божі та слово, яке Він сховав у тобі?

 Försmår du den tröst som Gud har att bjuda,  och det ord som i saktmod talas med dig?

Чого то підносить тебе твоє серце, й які то знаки твої очі дають,

 Vart föres du hän av ditt sinne,  och varför välva dina ögon så,

що на Бога звертаєш ти духа свого, і з своїх уст випускаєш подібні слова?

 i det du vänder ditt raseri mot Gud  och öser ut ord ur din mun?

Що таке чоловік, щоб оправданим бути, і щоб був справедливим від жінки народжений?

 Vad är en människa, att hon skulle vara ren?  Vad en av kvinna född, att han skulle vara rättfärdig?

Таж Він навіть святим Своїм не довіряє, і не оправдані в очах Його небеса,

 Se, ej ens på sina heliga kan han förlita sig,  och himlarna äro icke rena inför hans ögon;

що ж тоді чоловік той бридкий та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?

 huru mycket mindre då den som är ond och fördärvad,  den man som läskar sig med orättfärdighet såsom med vatten!

Я тобі розповім, ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу,

 Jag vill kungöra dig något, så hör nu mig;  det som jag har skådat vill jag förtälja,

про що мудрі донесли та від батьків своїх не затаїли того,

 vad visa män hava gjort kunnigt,  lagt fram såsom ett arv ifrån sina fäder,

їм самим була дана земля, і не приходив чужий поміж них.

 ifrån dem som allena fingo landet till gåva,  och bland vilka ingen främling ännu hade trängt in:

Безбожний тремтить по всі дні, а насильникові мало років заховано.

 Den ogudaktige har ångest i alla sina dagar,  under de år, helt få, som beskäras en våldsverkare.

Вереск жахів у нього в ушах, серед миру приходить на нього грабіжник.

 Skräckröster ljuda i hans öron;  när han är som tryggast, kommer förhärjaren över honom.

Він не вірить, що вернеться від темноти, й він вичікується для меча.

 Han har intet hopp om räddning ur mörkret,  ty svärdet lurar på honom.

Він мандрує за хлібом, та де він? Знає він, що для нього встановлений день темноти...

 Såsom flykting söker han sitt bröd: var är det?  Han förnimmer att mörkrets dag är för handen.

Страшать його утиск та гноблення, хапають його, немов цар, що готовий до бою,

 Ångest och trångmål förskräcka honom,  han nedslås av dem såsom av en stridsrustad konung.

бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогутнього,

 Ty mot Gud räckte han ut sin hand,  och mot den Allsmäktige förhävde han sig;

проти Нього твердою він шиєю бігав, товстими хребтами щитів своїх.

 han stormade mot honom med trotsig hals,  med sina sköldars ryggar i sluten hop;

Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і боки обклав своїм жиром,

 han höljde sitt ansikte med fetma  och samlade hull på sin länd;

і сидів у містах поруйнованих, у домах тих, що в них не сидять, що на купи каміння призначені.

 han bosatte sig i städer, dömda till förstöring,  i hus som ej fingo bebos,  ty till stenhopar voro de bestämda.

Він не буде багатий, і не встоїться сила його, і по землі не поширяться їхні маєтки.

 Därför bliver han ej rik, och hans gods består ej,  hans skördar luta ej tunga mot jorden.

Не вступиться з темности він, полум'я висушить парост його, й духом уст Його буде він схоплений.

 Han kan icke undslippa mörkret;  hans telningar skola förtorka av hetta,  och själv skall han förgås genom Guds muns anda.

Хай не вірить в марноту заблуканий, бо марнотою буде заплата йому,

 I sin förvillelse må han ej lita på vad fåfängligt är,  ty fåfänglighet måste bliva hans lön.

вона виповниться не за днів його, а його верховіття не буде зелене!

 I förtid skall hans mått varda fyllt,  och hans krona skall ej grönska mer.

Поскидає насиллям, немов виноград, недозрілість свою, поронить він квіття своє, як оливка,

 Han bliver lik ett vinträd som i förtid mister sina druvor,  lik ett olivträd som fäller sina blommor.

бо збори безбожних спустошені будуть, а огонь пожере дім хабарника:

 Ty den gudlöses hus förbliver ofruktsamt,  såsom eld förtär hyddor där mutor tagas.

він злом вагітніє, й породить марноту, й оману готує утроба його...

 Man går havande med olycka och föder fördärv;  den livsfrukt man alstrar är ett sviket hopp.