Job 16

А Йов відповів та й сказав:

Därefter tog Job till orda och sade:

Чув я такого багато, даремні розрадники всі ви!

 Över nog har jag fått höra av sådant;  usla tröstare ären I alla.

Чи настане кінець вітряним цим словам? Або що зміцнило тебе, що так відповідаєш?

 Är det nu slut på detta tal i vädret,  eller eggar dig ännu något till gensvar?

І я говорив би, як ви, якби ви на місці моєму були, я додав би словами на вас, і головою своєю кивав би на вас,

 Jag kunde väl ock tala, jag såsom I;  ja, jag ville att I voren i mitt ställe!  Då kunde jag hopsätta ord mot eder  och skaka mot eder mitt huvud till hån.

устами своїми зміцняв би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!

 Med munnen kunde jag då styrka eder  och med läpparnas ömkan bereda eder lindring.

Якщо я говоритиму, біль мій не стримається, а якщо перестану, що відійде від мене?

 Om jag nu talar, så lindras därav ej min plåga;  och tiger jag, icke släpper den mig ändå.

Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спустошив,

 Nej, nu har all min kraft blivit tömd;  du har ju förött hela mitt hus.

і поморщив мене, і це стало за свідчення, і змарнілість моя проти мене повстала, і очевидьки мені докоряє!

 Och att du har hemsökt mig, det gäller såsom vittnesbörd;  min sjukdom får träda upp och tala mot mig.

Його гнів мене шарпає та ненавидить мене, скрегоче на мене зубами своїми, мій ворог вигострює очі свої проти мене...

 I vrede söndersliter och ansätter man mig,  man biter sina tänder samman emot mig;  ja, min ovän vässer mot mig sina blickar.

Вони пащі свої роззявляють на мене, б'ють ганебно по щоках мене, збираються разом на мене:

 Man iar upp munnen mot mig,  smädligt slår man mig på mina kinder;  alla rota sig tillsammans emot mig.

Бог злочинцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене...

 Gud giver mig till pris åt orättfärdiga människor  och kastar mig i de ogudaktigas händer.

Спокійний я був, та тремтячим мене Він зробив... І за шию вхопив Він мене й розторощив мене, та й поставив мене Собі ціллю:

 Jag satt i god ro, då krossade han mig;  han grep mig i nacken och slog mig i smulor.  Han satte mig upp till ett mål för sina skott;

Його стрільці мене оточили, розриває нирки мої Він не жалівши, мою жовч виливає на землю...

 från alla sidor träffa mig hans pilar,  han genomborrar mina njurar utan förskoning,  min galla gjuter han ut på jorden.

Він робить пролім на проломі в мені, Він на мене біжить, як силач...

 Han bryter ned mig med stöt på stöt,  han stormar emot mig såsom en kämpe.

Верету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову...

 Säcktyg bär jag hopfäst över min hud,  och i stoftet har jag måst sänka mitt horn,

Зашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,

 Mitt anlete är glödande rött av gråt,  och på mina ögonlock är dödsskugga lägrad.

хоч насильства немає в долонях моїх, і чиста молитва моя!

 Och detta, fastän våld ej finnes i mina händer,  och fastän min bön är ren!

Не прикрий, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зойку мого,

 Du jord, överskyl icke mitt blod,  och låt för mitt rop ingen vilostad finnas.

бо тепер ось на небі мій Свідок, Самовидець мій на висоті...

 Se, redan nu har jag i himmelen mitt vittne,  och i höjden den som skall tala för mig.

Глузливці мої, мої друзі, моє око до Бога сльозить,

 Mina vänner hava mig nu till sitt åtlöje,  därför skådar mitt öga med tårar till Gud,

і нехай Він дозволить людині змагання із Богом, як між сином людським і ближнім його,

 Ja, må han här skaffa rätt åt en man mot Gud  och åt ett människobarn mot dess nästa.

бо почислені роки минуть, і піду я дорогою, та й не вернусь...

 Ty få äro de år som skola upprinna,  innan jag vandrar den väg där jag ej mer kommer åter.