Luke 2

І трапилося тими днями, вийшов наказ царя Августа переписати всю землю.

Og det skjedde i de dager at det utgikk et bud fra keiser Augustus at all verden skulde innskrives i manntall.

Цей перепис перший відбувся тоді, коли владу над Сирією мав Квіріній.

Dette var den første innskrivning, i den tid Kvirinius var landshøvding i Syria.

І всі йшли записатися, кожен у місто своє.

Og alle gikk for å la sig innskrive, hver til sin by.

Пішов теж і Йосип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Віфлеєм, бо походив із дому та з роду Давидового,

Men også Josef drog op fra Galilea, fra byen Nasaret, til Judea, til Davids stad, som heter Betlehem, fordi han var av Davids hus og ætt,

щоб йому записатись із Марією, із ним зарученою, що була вагітна.

for å la sig innskrive sammen med Maria, sin trolovede, som var fruktsommelig.

І сталось, як були вони там, то настав їй день породити.

Men det skjedde mens de var der, da kom tiden da hun skulde føde.

І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них...

Og hun fødte sin sønn, den førstefødte, og svøpte ham og la ham i en krybbe, fordi det ikke var rum for dem i herberget.

А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою.

Og det var nogen hyrder der på stedet, som var ute på marken og holdt nattevakt over sin hjord.

Аж ось Ангол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим...

Og se, en Herrens engel stod for dem, og Herrens herlighet lyste om dem, og de blev meget forferdet.

Та Ангол промовив до них: Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім.

Og engelen sa til dem: Forferdes ikke! for se, jeg forkynner eder en stor glede, som skal vederfares alt folket!

Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.

Eder er idag en frelser født, som er Kristus, Herren, i Davids stad.

А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме.

Og dette skal I ha til tegn: I skal finne et barn svøpt, liggende i en krybbe.

І ось раптом з'явилася з Анголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали:

Og straks var det hos engelen en himmelsk hærskare, som lovet Gud og sa:

Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!

Ære være Gud i det høieste, og fred på jorden, i mennesker hans velbehag!

І сталось, коли Анголи відійшли від них в небо, пастухи зачали говорити один одному: Ходім до Віфлеєму й побачмо, що сталося там, про що сповістив нас Господь.

Og det skjedde da englene var faret fra dem op til himmelen, da sa hyrdene til hverandre: La oss nu gå like til Betlehem og se dette som har hendt, og som Herren har kunngjort oss!

І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йосипа, та Дитинку, що в яслах лежала.

Og de skyndte sig og kom og fant både Maria og Josef, og barnet som lå i krybben;

А побачивши, розповіли про все те, що про Цю Дитину було їм звіщено.

og da de hadde sett det, fortalte de dem det ord som var sagt dem om dette barn.

І всі, хто почув, дивувались тому, що їм пастухи говорили...

Og alle som hørte det, undret sig over det som blev dem sagt av hyrdene;

А Марія оці всі слова зберігала, розважаючи, у серці своїм.

men Maria gjemte alle disse ord og grundet på dem i sitt hjerte.

Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано.

Og hyrdene vendte tilbake, og priste og lovet Gud for alt det de hadde hørt og sett, således som det var blitt sagt dem.

Коли ж виповнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був Ангол назвав, перше ніж Він в утробі зачався.

Og da åtte dager var til ende, og han skulde omskjæres, blev han kalt Jesus, det navn som engelen hadde nevnt før han blev undfanget i mors liv.

А коли за Законом Мойсея минулися дні їхнього очищення, то до Єрусалиму принесли Його, щоб поставити Його перед Господом,

Og da deres renselses-dager efter Mose lov var til ende, førte de ham op til Jerusalem for å stille ham frem for Herren -

як у Законі Господнім написано: Кожне дитя чоловічої статі, що розкриває утробу, має бути посвячене Господу,

som det er skrevet i Herrens lov: Alt mannkjønn som åpner mors liv, skal kalles hellig for Herren -

і щоб жертву скласти, як у Законі Господньому сказано, пару горличат або двоє голубенят.

og for å gi offer, efter det som er sagt i Herrens lov, et par turtelduer eller to due-unger.

І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семен, людина праведна та благочестива, що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому.

Og se, det var en mann i Jerusalem ved navn Simeon, og denne mann var rettferdig og gudfryktig og ventet på Israels trøst; og den Hellige Ånd var over ham,

І від Духа Святого йому було звіщено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього.

og det var åpenbaret ham av den Hellige Ånd at han ikke skulde se døden før han hadde sett Herrens salvede.

І Дух у храм припровадив його. І як внесли Дитину Ісуса батьки, щоб за Нього вчинити звичаєм законним,

Han kom, drevet av Ånden, inn i templet, og da foreldrene førte barnet Jesus inn for å gjøre med ham som skikk var efter loven,

тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив:

da tok han ham på sine armer og lovet Gud og sa:

Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром,

Herre! nu lar du din tjener fare herfra i fred, efter ditt ord;

бо побачили очі мої Спасіння Твоє,

for mine øine har sett din frelse,

яке Ти приготував перед всіма народами,

som du har beredt for alle folks åsyn,

Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!

et lys til åpenbarelse for hedningene, og en herlighet for ditt folk Israel.

І дивувалися батько Його й мати тим, що про Нього було розповіджене.

Og hans far og hans mor undret sig over det som blev talt om ham.

А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: Ось призначений Цей багатьом на падіння й уставання в Ізраїлі, і на знак сперечання,

Og Simeon velsignet dem, og sa til hans mor Maria: Se, denne er satt til fall og opreisning for mange i Israel, og til et tegn som blir motsagt;

і меч душу прошиє самій же тобі, щоб відкрились думки сердець багатьох!

men også din sjel skal et sverd gjennemstinge, forat mange hjerters tanker skal bli åpenbaret.

Була й Анна пророчиця, дочка Фануїлова з племени Асирового, вона дожила до глибокої старости, живши з мужем сім років від свого дівування,

Og der var en profetinne, Anna, Fanuels datter, av Asers stamme; hun var kommet langt ut i årene, hadde levd med sin mann i syv år efter sin jomfrustand,

удова років вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі постами й молитвами.

og nu for sig selv som enke inntil en alder av fire og åtti år; hun vek aldri fra templet, men tjente Gud med faste og bønn natt og dag.

І години тієї вона надійшла, Бога славила та говорила про Нього всім, хто визволення Єрусалиму чекав.

Og hun trådte til i samme stund og priste Gud, og hun talte om ham til alle dem som ventet på forløsning for Jerusalem.

А як виконали за Законом Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету.

Og da de hadde fullført alt efter Herrens lov, vendte de tilbake til Galilea, til sin by Nasaret.

А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробувала.

Men barnet vokste og blev sterkt og fullt av visdom, og Guds velbehag var over ham.

А батьки Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи.

Og hans foreldre drog hvert år til Jerusalem til påskefesten.

І коли мав Він дванадцять років, вони за звичаєм на свято пішли.

Og da han var tolv år gammel, drog de der op, som det var skikk på høitiden;

Як дні ж свята скінчились були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лишився, а Йосип та мати Його не знали того.

og da de hadde vært der de dager til ende, og de vendte hjem igjen, blev barnet Jesus tilbake i Jerusalem, og hans foreldre visste ikke om det.

Вони думали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж родичами та знайомими.

Men da de trodde at han var i reisefølget, kom de en dags reise frem, og lette efter ham blandt slektninger og kjenninger;

Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його.

og da de ikke fant ham, vendte de tilbake til Jerusalem og lette efter ham.

І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислухував їх, і запитував їх.

Og det skjedde tre dager derefter, da fant de ham i templet; der satt han midt iblandt lærerne og hørte på dem og spurte dem,

Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям.

og alle som hørte ham, var ute av sig selv av forundring over hans forstand og svar.

І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: Дитино, чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбою шукали Тебе...

Og da de så ham, blev de forferdet, og hans mor sa til ham: Barn! hvorfor gjorde du oss dette? Se, din far og jeg har lett efter dig med smerte.

А Він їм відказав: Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?

Og han sa til dem: Hvorfor lette I efter mig? Visste I ikke at jeg må være i min Faders hus?

Та не зрозуміли вони того слова, що Він їм говорив.

Men de forstod ikke det ord han talte til dem.

І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухняний. А мати Його зберігала оці всі слова в своїм серці.

Og han gikk ned med dem og kom til Nasaret og var dem lydig. Og hans mor gjemte alle disse ord i sitt hjerte.

А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей.

Og Jesus gikk frem i visdom og alder og yndest hos Gud og mennesker.