Matthew 22

А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:

And Jesus answered and spake unto them again by parables, and said,

Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.

The kingdom of heaven is like unto a certain king, which made a marriage for his son,

І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.

And sent forth his servants to call them that were bidden to the wedding: and they would not come.

Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля!

Again, he sent forth other servants, saying, Tell them which are bidden, Behold, I have prepared my dinner: my oxen and my fatlings are killed, and all things are ready: come unto the marriage.

Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг.

But they made light of it, and went their ways, one to his farm, another to his merchandise:

А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.

And the remnant took his servants, and entreated them spitefully, and slew them.

І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.

But when the king heard thereof, he was wroth: and he sent forth his armies, and destroyed those murderers, and burned up their city.

Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані.

Then saith he to his servants, The wedding is ready, but they which were bidden were not worthy.

Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля.

Go ye therefore into the highways, and as many as ye shall find, bid to the marriage.

І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась.

So those servants went out into the highways, and gathered together all as many as they found, both bad and good: and the wedding was furnished with guests.

Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,

And when the king came in to see the guests, he saw there a man which had not on a wedding garment:

та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав.

And he saith unto him, Friend, how camest thou in hither not having a wedding garment? And he was speechless.

Тоді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів...

Then said the king to the servants, Bind him hand and foot, and take him away, and cast him into outer darkness; there shall be weeping and gnashing of teeth.

Бо багато покликаних, та вибраних мало.

For many are called, but few are chosen.

Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його.

Then went the Pharisees, and took counsel how they might entangle him in his talk.

І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.

And they sent out unto him their disciples with the Herodians, saying, Master, we know that thou art true, and teachest the way of God in truth, neither carest thou for any man: for thou regardest not the person of men.

Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?

Tell us therefore, What thinkest thou? Is it lawful to give tribute unto Caesar, or not?

А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте?

But Jesus perceived their wickedness, and said, Why tempt ye me, ye hypocrites?

Покажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому.

Shew me the tribute money. And they brought unto him a penny.

А Він каже до них: Чий це образ і напис?

And he saith unto them, Whose is this image and superscription?

Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже.

They say unto him, Cæsar's. Then saith he unto them, Render therefore unto Cæsar the things which are Cæsar's; and unto God the things that are God's.

А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.

When they had heard these words, they marvelled, and left him, and went their way.

Того дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його,

The same day came to him the Sadducees, which say that there is no resurrection, and asked him,

та й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого.

Saying, Master, Moses said, If a man die, having no children, his brother shall marry his wife, and raise up seed unto his brother.

Було ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму.

Now there were with us seven brethren: and the first, when he had married a wife, deceased, and, having no issue, left his wife unto his brother:

Так само і другий, і третій, аж до сьомого.

Likewise the second also, and the third, unto the seventh.

А по всіх вмерла й жінка.

And last of all the woman died also.

Отож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її.

Therefore in the resurrection whose wife shall she be of the seven? for they all had her.

Ісус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили.

Jesus answered and said unto them, Ye do err, not knowing the scriptures, nor the power of God.

Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі.

For in the resurrection they neither marry, nor are given in marriage, but are as the angels of God in heaven.

А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже:

But as touching the resurrection of the dead, have ye not read that which was spoken unto you by God, saying,

Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих.

I am the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob? God is not the God of the dead, but of the living.

А народ, чувши це, дивувався науці Його.

And when the multitude heard this, they were astonished at his doctrine.

Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом.

But when the Pharisees had heard that he had put the Sadducees to silence, they were gathered together.

І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:

Then one of them, which was a lawyer, asked him a question, tempting him, and saying,

Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?

Master, which is the great commandment in the law?

Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.

Jesus said unto him, Thou shalt love the Lord thy God with all thy heart, and with all thy soul, and with all thy mind.

Це найбільша й найперша заповідь.

This is the first and great commandment.

А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.

And the second is like unto it, Thou shalt love thy neighbour as thyself.

На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.

On these two commandments hang all the law and the prophets.

Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,

While the Pharisees were gathered together, Jesus asked them,

і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів.

Saying, What think ye of Christ? whose son is he? They say unto him, The Son of David.

Він до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:

He saith unto them, How then doth David in spirit call him Lord, saying,

Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм.

The LORD said unto my Lord, Sit thou on my right hand, till I make thine enemies thy footstool?

Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син?

If David then call him Lord, how is he his son?

І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.

And no man was able to answer him a word, neither durst any man from that day forth ask him any more questions.