Psalms 73

Псалом Асафів. Поправді Бог добрий ізраїлеві, Бог для щиросердих!

Aszáf zsoltára. Bizony jó Izráelhez az Isten, azokhoz, a kik tiszta szívűek.

А я, мало не послизнулися ноги мої, мало не посковзнулися стопи мої,

De én?! Már-már meghanyatlottak lábaim; és kis híjja, hogy lépteim el nem iszamodtak.

бо лихим я завидував, бачивши спокій безбожних,

Mert irígykedtem a kevélyekre, látván a gonoszok jó szerencséjét.

бо не мають страждання до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,

Mert halálukig nincsenek kínjaik, és az ő erejök állandó.

на людській роботі нема їх, і разом із іншими людьми не зазнають вони вдарів.

A halandók nyomorúságában nincs részök, és az emberekkel nem ostoroztatnak.

Тому то пиха їхню шию оздоблює, зодягає їх шата насилля,

Ezért nyakuknak ékessége kevélység, ruha gyanánt erőszak borítja őket.

вилазять їм очі від жиру, бажання їхнього серця збулися,

A kövérség miatt kinn ülnek az ő szemeik, elméjök gondolatjai csaponganak.

сміються й злосливо говорять про утиск, говорять бундючно:

Gúnyolódnak és gonoszságot szólnak; elnyomásról beszélnek fennhéjázással.

свої уста до неба підносять, а їхній язик по землі походжає!...

Az égre tátogatják szájokat, és nyelvök eljárja a földet.

Тому то туди Його люди звертаються, і щедро беруть собі воду

Azért fordul az ő népe ide, hogy tele *pohár* vizet szürcsölnek;

та й кажуть: Хіба Бог те знає, і чи має Всевишній відомість,

És mondják: Mint tudhatná ezt az Isten, s van-é a Magasságosban értelem?

як он ті безбожні й безпечні на світі збільшили багатство своє?

Ímé, ezek gonoszok, és örök biztonságban vagyont gyűjtenek!

Направду, надармо очистив я серце своє, і в невинності вимив руки свої,

Bizony hiába tartottam én tisztán szívemet, és mostam ártatlanságban kezeimet;

і ввесь день я побитий, і щоранку покараний...

Mert nyomorgattatom minden napon, és ostoroztatom minden reggel!

Коли б я сказав: Буду так говорить, як вони, то спроневірився б я поколінню синів Твоїх.

Ha azt mondom: Ilyen módon szólok: Ímé, a te fiaid nemzedékét árulom el.

і роздумував я, щоб пізнати оте, та трудне воно в очах моїх,

Gondolkodom, hogy ezt megérthessem; de nehéz dolog ez szemeimben.

аж прийшов я в Божу святиню, і кінець їхній побачив:

Mígnem bemenék az Isten szent helyébe: megértém azoknak sorsát.

направду, Ти їх на слизькому поставив, на спустошення кинув Ти їх!

Bizony síkos földön helyezted el őket; pusztaságokra vetetted ki őket.

Як вони в одній хвилі спустошені, згинули, пощезали від страхів!

Mind elpusztulnak egy szempillantásban! Elvesznek, elenyésznek a rettegéstől.

Немов сном по обудженні, Господи, образом їхнім погордиш, мов сном по обудженні!

Mint álmot, ha felserkenünk: te Uram, ha felserkensz, *úgy *veted meg képöket.

Бо болить моє серце, і в нутрі моїм коле,

Hogyha keseregne szívem, és háborognának veséim:

а я немов бидло й не знаю, я перед Тобою худобою став!...

Akkor balgatag és tudatlan volnék én, oktalan állat volnék te irántad.

Та я завжди з Тобою, Ти держиш мене за правицю,

De én mindenkor veled vagyok, te fogod az én jobb kezemet.

Ти Своєю порадою водиш мене, і потому до слави Ти візьмеш мене!

Tanácsoddal igazgatsz engem, és azután dicsőségbe fogadsz be engem.

Хто є мені на небесах, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічого!

Kicsodám van az egekben? Náladnál egyébben nem gyönyörködöm e földön!

Гине тіло моє й моє серце, та Бог скеля серця мого й моя доля навіки,

Ha elfogyatkozik is testem és szívem: szívemnek kősziklája és az én örökségem te vagy, oh Isten, mindörökké!

бо погинуть ось ті, хто бокує від Тебе, понищиш Ти кожного, хто відступить від Тебе!

Mert ímé, a kik eltávoznak tőled, elvesznek; mind kiirtod azokat, a kik elhajolnak tőled.

А я, близькість Бога для мене добро, на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіщати про всі Твої чини!

De én? Isten közelsége oly igen jó nékem. Az Úr Istenben vetem reménységemet, hogy hirdessem minden te cselekedetedet.