Matthew 22

А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:

És megszólalván Jézus, ismét példázatokban beszél vala nékik, mondván:

Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.

Hasonlatos a mennyeknek országa a királyhoz, a ki az ő fiának menyegzőt szerze.

І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.

És elküldé szolgáit, hogy meghívják azokat, a kik a menyegzőre hivatalosak valának; de nem akarnak vala eljőni.

Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля!

Ismét külde más szolgákat, mondván: Mondjátok meg a hivatalosoknak: Ímé, ebédemet elkészítettem, tulkaim és hízlalt állataim levágva vannak, és kész minden; jertek el a menyegzőre.

Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг.

De azok nem törődvén vele, elmenének, az egyik a maga szántóföldjére, a másik a maga kereskedésébe;

А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.

A többiek pedig megfogván az ő szolgáit, bántalmazák és megölék őket.

І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.

Meghallván pedig ezt a király, megharaguvék, és elküldvén hadait, azokat a gyilkosokat elveszté, és azoknak városait fölégeté.

Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані.

Akkor monda az ő szolgáinak: A menyegző ugyan készen van, de a hivatalosok nem valának méltók.

Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля.

Menjetek azért a keresztútakra, és a kiket csak találtok, hívjátok be a menyegzőbe.

І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась.

És kimenvén azok a szolgák az útakra, begyűjték mind a kiket csak találtak vala, jókat és gonoszokat egyaránt. És megtelék a menyegző vendégekkel.

Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,

Bemenvén pedig a király, hogy megtekintse a vendégeket, láta ott egy embert, a kinek nem vala menyegzői ruhája.

та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав.

És monda néki: Barátom, mi módon jöttél ide, holott nincsen menyegzői ruhád? Az pedig hallgata.

Тоді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів...

Akkor monda a király a szolgáknak: Kötözzétek meg a lábait és kezeit, és vigyétek és vessétek őt a külső sötétségre; ott lészen sírás és fogcsikorgatás.

Бо багато покликаних, та вибраних мало.

Mert sokan vannak a hivatalosok, de kevesen a választottak.

Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його.

Ekkor a farizeusok elmenvén, tanácsot tartának, hogy szóval ejtsék őt tőrbe.

І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.

És elküldék hozzá tanítványaikat a Heródes pártiakkal, a kik ezt mondják vala: Mester, tudjuk, hogy igaz vagy és az Isten útját igazán tanítod, és nem törődöl senkivel, mert embereknek személyére nem nézel.

Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?

Mondd meg azért nékünk, mit gondolsz: Szabad-é a császárnak adót fizetnünk, vagy nem?

А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте?

Jézus pedig ismervén az ő álnokságukat, monda: Mit kisértgettek engem, képmutatók?

Покажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому.

Mutassátok nékem az adópénzt. Azok pedig oda vivének néki egy dénárt.

А Він каже до них: Чий це образ і напис?

És monda nékik: Kié ez a kép, és a felírás?

Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже.

Mondának néki: A császáré. Akkor monda nékik: Adjátok meg azért a mi a császáré a császárnak; és a mi az Istené, az Istennek.

А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.

És ezt hallván, elcsodálkozának; és ott hagyván őt, elmenének.

Того дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його,

Ugyanazon a napon menének hozzá a sadduczeusok, a kik a feltámadást tagadják, és megkérdezék őt,

та й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого.

Mondván: Mester, Mózes azt mondotta: Ha valaki magzatok nélkül hal meg, annak testvére vegye el annak feleségét, és támaszszon magot testvérének.

Було ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму.

Vala pedig minálunk hét testvér: és az első feleséget vevén, meghala; és mivelhogy nem vala magzata, feleségét a testvérére hagyá;

Так само і другий, і третій, аж до сьомого.

Hasonlóképen a második is, a harmadik is, mind hetediglen.

А по всіх вмерла й жінка.

Legutoljára pedig az asszony is meghala.

Отож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її.

A feltámadáskor azért a hét közül melyiké lesz az asszony? Mert mindeniké vala.

Ісус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили.

Jézus pedig felelvén, monda nékik: Tévelyegtek, mivelhogy nem ismeritek sem az írásokat, sem az Istennek hatalmát.

Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі.

Mert a feltámadáskor sem nem házasodnak, sem férjhez nem mennek, hanem olyanok lesznek, mint az Isten angyalai a mennyben.

А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже:

A halottak feltámadása felől pedig nem olvastátok-é, a mit az Isten mondott néktek, így szólván:

Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих.

Én vagyok az Ábrahám Istene, és az Izsák Istene, és a Jákób Istene; az Isten nem holtaknak, hanem élőknek Istene.

А народ, чувши це, дивувався науці Його.

És a sokaság ezt hallván, csodálkozék az ő tudományán.

Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом.

A farizeusok pedig, hallván, hogy a sadduczeusokat elnémította vala, egybegyűlének;

І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:

És megkérdé őt közülök egy törvénytudó, kisértvén őt, és mondván:

Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?

Mester, melyik a nagy parancsolat a törvényben?

Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.

Jézus pedig monda néki: Szeresd az Urat, a te Istenedet teljes szívedből, teljes lelkedből és teljes elmédből.

Це найбільша й найперша заповідь.

Ez az első és nagy parancsolat.

А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.

A második pedig hasonlatos ehhez: Szeresd felebarátodat, mint magadat.

На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.

E két parancsolattól függ az egész törvény és a próféták.

Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,

Mikor pedig a farizeusok összegyülekezének, kérdezé őket Jézus,

і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів.

Mondván: Miképen vélekedtek ti a Krisztus felől? kinek a fia? Mondának néki: A Dávidé.

Він до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:

Monda nékik: Miképen hívja tehát őt Dávid lélekben Urának, ezt mondván:

Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм.

Monda az Úr az én Uramnak: Ülj az én jobb kezem felől, míglen vetem a te ellenségeidet a te lábaid alá zsámolyul.

Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син?

Ha tehát Dávid Urának hívja őt, mi módon fia?

І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.

És senki egy szót sem felelhet vala néki; sem pedig nem meri vala őt e naptól fogva többé senki megkérdezni.