Job 15

І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

Niin vastasi Eliphas Temanilainen ja sanoi:

Чи відповідатиме мудра людина знанням вітряним, і східнім вітром наповнить утробу свою?

Pitääkö taitavan niin tuuleen puhuman, ja täyttämän vatsansa tuulella?

Буде виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими речами, що пожитку немає від них?

Sinä nuhtelet kelvottomilla sanoilla ja puheilla, joista ei ole hyödytystä.

Ти страх Божий руйнуєш також, і пустошиш молитву до Бога,

Sinä olet hyljännyt pelvon, ja puhut ylönkatseella Jumalan edessä.

бо навчає провина твоя твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.

Sillä sinun pahuutes opettaa niin sinun suus; ja sinä olet valinnut viekasten kielen.

Оскаржають тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на тебе:

Sinun suus pitää tuomitseman sinun, ja en minä: sinun huules pitää todistaman sinua vastaan:

Чи ти народився людиною першою, чи раніше, ніж згір'я, ти створений?

Oletkos ensimäinen ihminen, joka syntynyt on? eli ennen (kaikkia) vuoria luotu?

Чи ти слухав у Божій таємній нараді, та мудрість для себе забрав?

Oletko sinä kuullut Jumalan salaisen neuvon? ja onko taito halvempi sinua?

Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, і не з нами воно?

Mitä sinä tiedät, jota emme tiedä; mitäs ymmärrät, joka ei ole meidän tykönämme?

Поміж нами і сивий, отой і старий, старший днями від батька твого.

Harmaapäät ja vanhat ovat meidän tykönämme, jotka ennen ovat eläneet kuin sinun isäs.

Чи мало для тебе потішення Божі та слово, яке Він сховав у тобі?

Pitäiskö Jumalan lohdutukset oleman halvat sinulle? Eli onko jotakin salaista tykönäs?

Чого то підносить тебе твоє серце, й які то знаки твої очі дають,

Mitä sinun sydämes aikoi? ja mitäs vilkutat silmiäs?

що на Бога звертаєш ти духа свого, і з своїх уст випускаєш подібні слова?

Kuinka sinä asetat mieles Jumalaa vastaan? että sinä senkaltaiset sanat suustas päästät.

Що таке чоловік, щоб оправданим бути, і щоб був справедливим від жінки народжений?

Mikä on ihminen, että hän olis puhdas? ja että hän olis hurskas, joka vaimosta syntynyt on?

Таж Він навіть святим Своїм не довіряє, і не оправдані в очах Його небеса,

Katso, hänen pyhäinsä seassa ei ole yhtään nuhteetointa; ja taivaat ei ole puhtaat hänen edessänsä.

що ж тоді чоловік той бридкий та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?

Kuinka paljon enemmin ihminen on kauhia ja ilkiä, joka juo vääryyttä niinkuin vettä?

Я тобі розповім, ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу,

Minä osoitan sinulle sen, kuule minua: minä luettelen sinulle, mitä minä nähnyt olen:

про що мудрі донесли та від батьків своїх не затаїли того,

Mitä taitavat sanoneet ovat, jota ei yksikään heidän isistänsä ole salannut.

їм самим була дана земля, і не приходив чужий поміж них.

Joille ainoille maa annettu on, niin ettei yksikään outo saanut käydä heidän keskellänsä.

Безбожний тремтить по всі дні, а насильникові мало років заховано.

Jumalatoin vapisee kaiken elinaikansa, ja tyrannin vuosiluku on peitetty.

Вереск жахів у нього в ушах, серед миру приходить на нього грабіжник.

Pelvon ääni on hänen korvissansa, että rauhassakin pitää hävittäjä tuleman hänen päällensä.

Він не вірить, що вернеться від темноти, й він вичікується для меча.

Ei hän usko palajavansa pimeydestä, ja varoo aina miekkaa.

Він мандрує за хлібом, та де він? Знає він, що для нього встановлений день темноти...

Kuin hän lähtee sinne ja tänne elatuksensa jälkeen, niin hän luulee aina pimeyden päivän käsissänsä olevan.

Страшать його утиск та гноблення, хапають його, немов цар, що готовий до бою,

Ahdistus ja hätä peljättävät häntä, ja yllyttävät hänen, niinkuin kuningas valmis sotaan.

бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогутнього,

Sillä hän on ojentanut kätensä Jumalaa vastaan, ja vahvistanut itsensä Kaikkivaltiasta vastaan.

проти Нього твердою він шиєю бігав, товстими хребтами щитів своїх.

Hän juoksee päätäpäin häntä vastaan, ja seisoo ynseästi häntä vastaan.

Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і боки обклав своїм жиром,

Hän on peittänyt kasvonsa lihavuudellansa, ja lihoittanut ja paisuttanut itsensä.

і сидів у містах поруйнованих, у домах тих, що в них не сидять, що на купи каміння призначені.

Mutta hänen pitää asuman hävitetyssä kaupungissa ja asumattomissa huoneissa, jotka roukkioksi riutumallansa ovat.

Він не буде багатий, і не встоїться сила його, і по землі не поширяться їхні маєтки.

Ei hänen pidä rikastuman, eikä hänen tavaransa pysymän, eikä hänen onnensa pidä leviämän maassa.

Не вступиться з темности він, полум'я висушить парост його, й духом уст Його буде він схоплений.

Ei hänen pidä pääsemän pimeydestä: tulen liekki kuivaa hänen oksansa, ja hänen suunsa hengellä katoo.

Хай не вірить в марноту заблуканий, бо марнотою буде заплата йому,

Ei hän taida uskaltaa turhuuteen, että hän on petetty; sillä turhuus on hänen palkkansa.

вона виповниться не за днів його, а його верховіття не буде зелене!

Hän loppuu ennen aikaansa, ja hänen oksansa ei pidä vihoittaman.

Поскидає насиллям, немов виноград, недозрілість свою, поронить він квіття своє, як оливка,

Hän poimitaan niinkuin kypsymätöin marja viinapuusta, ja niinkuin öljypuu varistaa kukoistuksensa.

бо збори безбожних спустошені будуть, а огонь пожере дім хабарника:

Sillä ulkokullattuin kokous pitää oleman yksinäinen, ja tulen pitää polttaman lahjain ottajan huoneen,

він злом вагітніє, й породить марноту, й оману готує утроба його...

Hän siittää onnettomuuden, ja synnyttää vaivaisuuden; ja heidän vatsansa valmistaa petoksen.