Job 16

А Йов відповів та й сказав:

Sitte vastasi Job ja sanoi:

Чув я такого багато, даремні розрадники всі ви!

Minä olen usein senkaltaista kuullut: te olette kaikki häijyt lohduttajat.

Чи настане кінець вітряним цим словам? Або що зміцнило тебе, що так відповідаєш?

Koska siis nämät tyhjät puheet loppuvat? eli mikä sinun niin rohkaisee puhumaan?

І я говорив би, як ви, якби ви на місці моєму були, я додав би словами на вас, і головою своєю кивав би на вас,

Minä taitaisin myös puhua niinkuin tekin. Minä soisin teidän sielunne olevan minun sieluni siassa, niin minä löytäisin myös sanoja teitä vastaan, ja taitaisin vääntää päätäni teitä vastaan.

устами своїми зміцняв би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!

Minä tahtoisin vahvistaa teitä suullani, ja lohduttaa huulillani.

Якщо я говоритиму, біль мій не стримається, а якщо перестану, що відійде від мене?

Mutta ehkä minä puhuisin, niin ei kuitenkaan minun vaivani lakkaa: jos minä vaikenen, niin ei se kuitenkaan mene minusta pois.

Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спустошив,

Mutta nyt hän saattaa minulle vaivaisuuden: sinä hävität koko minun seurani.

і поморщив мене, і це стало за свідчення, і змарнілість моя проти мене повстала, і очевидьки мені докоряє!

Sinä olet tehnyt minun ryppyiseksi, että olis todistus minua vastaan: minun laihuuteni nousee minua vastaan, ja sanoo minua vastaan.

Його гнів мене шарпає та ненавидить мене, скрегоче на мене зубами своїми, мій ворог вигострює очі свої проти мене...

Hänen vihansa repäisee minun, ja joka minua vihaa, kiristelee hampaitansa minun päälleni; ja minun viholliseni silmät kiiluvat minun päälleni.

Вони пащі свої роззявляють на мене, б'ють ганебно по щоках мене, збираються разом на мене:

He ammottivat suunsa minua vastaan, ja ovat minua häpiällisesti poskelle piesseet: he ovat sammuttaneet vihansa minun päälleni.

Бог злочинцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене...

Jumala on minun hyljännyt väärille, ja antanut minun tulla jumalattomain käsiin.

Спокійний я був, та тремтячим мене Він зробив... І за шию вхопив Він мене й розторощив мене, та й поставив мене Собі ціллю:

Minä olin rauhassa, vaan hän on minun murentanut, hän on tarttunut minun kaulaani, ja särkenyt minun, ja pannut minun hänellensä maaliksi.

Його стрільці мене оточили, розриває нирки мої Він не жалівши, мою жовч виливає на землю...

Hänen ampujansa ovat piirittäneet minun: hän on reväissyt minun munaskuuni, eikä säästänyt: hän on vuodattanut minun sappeni maan päälle:

Він робить пролім на проломі в мені, Він на мене біжить, як силач...

Hän on haavoittanut minun yhdellä haavalla toisen perään: Hän karkasi minun päälleni niinkuin joku väkevä.

Верету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову...

Minä ompelin säkin minun nahkani päälle, ja laskin sarveni multaan.

Зашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,

Minun kasvoni ovat soaistut itkusta, ja silmälautani päällä on kuoleman varjo.

хоч насильства немає в долонях моїх, і чиста молитва моя!

Ehkei kuitenkaan minun kädessäni ole vääryys, ja minun rukoukseni on puhdas.

Не прикрий, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зойку мого,

Maa, älä peitä minun vertani, ja älkään olko minun huudolleni siaa.

бо тепер ось на небі мій Свідок, Самовидець мій на висоті...

Ja katso, minun todistajani on taivaassa, ja joka minun tuntee, on korkeudessa.

Глузливці мої, мої друзі, моє око до Бога сльозить,

Minun ystäväni ovat minun pilkkaajani; mutta minun silmäni vuodattavat kyyneliä Jumalan tykö,

і нехай Він дозволить людині змагання із Богом, як між сином людським і ближнім його,

Joka ihmisen puolesta vastaa Jumalan tykönä, niinkuin ihmisen lapsi lähimmäisensä puolesta.

бо почислені роки минуть, і піду я дорогою, та й не вернусь...

Mutta määrätyt vuodet ovat tulleet, ja minä menen sitä tietä pois, jota en minä jälleen palaja.