Job 33

Але слухай но, Йове, промови мої, і візьми до ушей всі слова мої.
حال ای ایّوب با دقّت به سخنان من گوش بده.
Ось я уста свої відкриваю, в моїх устах говорить язик мій.
می‌خواهم آنچه را که در نظر دارم به تو بگویم.
Простота мого серця слова мої, і висловлять ясно знання мої уста.
حرفهای من از صمیم دل، صادقانه و حقیقت است.
Дух Божий мене учинив, й оживляє мене Всемогутнього подих.
زیرا روح خدا مرا سرشته و نَفَس قادر متعال به من زندگی بخشیده است.
Якщо можеш, то дай мені відповідь, вишикуйсь передо мною, постався!
اگر می‌توانی جواب مرا بدهی، درنگ نکن.
Тож Божий і я, як і ти, з глини витиснений теж і я!
من و تو در نظر خدا فرقی نداریم. او هردوی ما را از گِل سرشته است.
Ото страх мій тебе не настрашить, і не буде тяжкою рука моя на тобі.
پس تو نباید از من ترس و وحشت داشته باشی و من بر تو فشار نمی‌آورم.
Отож, говорив до моїх ушей ти, і я чув голос слів:
شنیدم که گفتی:
Чистий я, без гріха, я невинний, і немає провини в мені!
«من پاک هستم و خطایی نکرده‌ام. بی‌عیب هستم و گناهی ندارم.
Оце Сам Він причини на мене знаходить, уважає мене Собі ворогом.
خدا بهانه می‌جوید تا گناهی در من بیابد و مرا دشمن خود می‌شمارد.
У кайдани закув мої ноги, усі стежки мої Він стереже...
پاهایم را به زنجیر می‌بندد و در هر قدم مراقب من است.»
Ось у цьому ти не справедливий! Відповім я тобі, бо більший же Бог за людину!
امّا ایّوب، من تو را قانع می‌سازم که تو اشتباه می‌‌کنی. خدا بزرگتر از همهٔ انسانهاست.
Чого Ти із Ним сперечаєшся, що про всі Свої справи Він відповіді не дає?
چرا خدا را متّهم می‌‌کنی و می‌گویی که او برای کارهایی که می‌کند به انسان توضیح نمی‌دهد.
Бо Бог промовляє і раз, і два рази, та людина не бачить того:
خدا به راههای مختلف با انسان صحبت می‌کند، امّا کسی به کلام او توجّه نمی‌نماید.
у сні, у видінні нічному, коли міцний сон на людей нападає, в дрімотах на ложі,
در شب، وقتی انسان در خواب عمیق فرو می‌رود، در رؤیا با او حرف می‌زند.
тоді відкриває Він ухо людей, і настрашує їх осторогою,
گوشهای او را باز می‌کند. او را می‌ترساند و اخطار می‌دهد
щоб відвести людину від чину її, і Він гордість від мужа ховає,
خدا سخن می‌گوید تا او را از گناه کردن باز دارد و از مغرور شدن رهایی‌اش‌‌ بخشد،
щоб від гробу повстримати душу його, а живая його щоб не впала на ратище.
تا از مرگ و هلاکت نجات یابد.
І карається хворістю він на постелі своїй, а в костях його сварка міцна.
خدا انسان را با درد و بیماری سرزنش می‌کند.
І жива його бридиться хлібом, а душа його стравою влюбленою.
در اثر مرض، انسان اشتهای خود را از دست می‌دهد به طوری که حتّی از لذیذترین غذاها هم بدش می‌آید.
Гине тіло його, аж не видно його, і вистають його кості, що перше не видні були.
آن‌قدر لاغر می‌شود که از او فقط پوست و استخوان بجا می‌ماند.
І до гробу душа його зближується, а живая його до померлих іде.
پایش به لب گور می‌رسد و به دنیای مردگان نزدیک می‌شود.
Якщо ж Ангол-заступник при нім, один з тисячі, щоб представити людині її правоту,
امّا اگر یکی از هزاران فرشتهٔ خدا حاضر باشد و از او شفاعت نموده و بگوید که بی‌گناه است،
то Він буде йому милосердний та й скаже: Звільни ти його, щоб до гробу не йшов він, Я викуп знайшов.
آنگاه بر او رحم کرده، می‌فرماید: «آزادش کنید و نگذارید که هلاک شود، زیرا کفّاره‌ای برایش یافته‌ام.»
Тоді відмолодиться тіло його, поверне до днів його юности.
بدن او دوباره جوان و قوی می‌گردد.
Він благатиме Бога, й його Собі Він уподобає, і обличчя його буде бачити з окликом радости, і чоловікові верне його справедливість.
هر وقت به حضور خدا دعا کند، خدا دعایش را می‌پذیرد و او با شادمانی در پیشگاه او حضور می‌یابد و خدا سعادت گذشته‌اش را به او بازمی‌گرداند.
Він дивитиметься на людей й говоритиме: Я грішив був і правду кривив, та мені не відплачено.
بعد او سرود می‌خواند و به مردم می‌گوید: «من گناه کردم و از راه راست منحرف شدم،
Він викупив душу мою, щоб до гробу не йшла, і буде бачити світло живая моя.
امّا خدا گناهان مرا بخشید و مرا از مرگ و هلاکت نجات داد.»
Бог робить це все двічі-тричі з людиною,
خدا بارها این کارها را برای انسان انجام می‌دهد،
щоб душу її відвернути від гробу, щоб він був освітлений світлом живих.
تا جان او را از هلاکت برهاند و از نور حیات برخوردارش سازد.
Уважай, Йове, слухай мене, мовчи, а я промовлятиму!
ایّوب، سخنان مرا بشنو و خاموش باش و به آنچه می‌گویم توجّه کن.
Коли маєш слова, то дай мені відповідь, говори, бо бажаю твого оправдання.
امّا اگر چیزی برای گفتن داری، بگو. من می‌خواهم بشنوم و اگر گفتارت درست باشد، قبول می‌کنم.
Якщо ні ти послухай мене; помовчи, й я навчу тебе мудрости!
وگرنه ساکت باش و به من گوش بده تا به تو حکمت بیاموزم.