Job 32

І перестали ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в очах своїх.
آن سه دوست ایّوب دیگر جوابی نداشتند که به او بدهند، زیرا او خودش را بی‌گناه می‌دانست.
І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, на Йова запалився гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
آنگاه شخصی به نام الیهو، پسر برکئیل بوزی، از خاندان رام، که در آنجا حاضر بود خشمگین شد، چون ایّوب خود را بی‌گناه می‌دانست و خدا را متّهم می‌کرد.
Також на трьох приятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
او همچنین بر آن سه دوست ایّوب خشمگین بود؛ زیرا هرچند جواب درستی نداشتند تا ایّوب را قانع کنند که گناهکار است، او را محکوم می‌ساختند.
А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були старші віком за нього.
الیهو تا آن لحظه صبر کرده و به ایّوب جوابی نداده بود، چون دیگران از او بزرگتر بودند.
І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, і запалився його гнів!
ولی وقتی دید که آنها ساکت مانده‌اند، خشمگین شد.
І відповів бузянин Елігу, син Барах'їлів, та й сказав: Молодий я літами, ви ж старші, тому то я стримувався та боявся знання своє висловити вам.
پس الیهو رشتهٔ سخن را به دست گرفته گفت: چون من جوانتر از شما هستم، بنابراین ترسیدم که اظهار عقیده کنم.
Я подумав: Хай вік промовляє, і хай розуму вчить многоліття!
به خود گفتم که شما پیرترید و باید از روی تجربهٔ سالهای عمر خود با حکمت سخن بگویید.
Справді, дух він у людині, та Всемогутнього подих їх мудрими чинить.
امّا این روح خدای قادر مطلق است که به انسان حکمت می‌بخشد،
Многолітні не завжди розумні, і не все розуміються в праві старі.
سن و سال نیست که به ما حکمت می‌آموزد یا کمک می‌کند که بفهمیم چه چیزی درست است.
Тому я кажу: Послухай мене, хай знання своє висловлю й я!
پس حالا به من گوش بدهید، تا نظر خود را برای شما بیان کنم.
Тож слів ваших вичікував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите.
من با صبر و دقّت به سخنان و دلایل شما گوش دادم، امّا هیچ‌کدام شما نتوانستید جواب قانع کننده‌ای به ایّوب بدهید و ثابت کنید که او گناهکار است.
І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йову довів, хто б відповідь дав на слова його!
من با صبر و دقّت به سخنان و دلایل شما گوش دادم، امّا هیچ‌کدام شما نتوانستید جواب قانع کننده‌ای به ایّوب بدهید و ثابت کنید که او گناهکار است.
Щоб ви не сказали: Ми мудрість знайшли: не людина, а Бог переможе його!
نگویید که ما حکیم هستیم و تنها خدا می‌تواند گناهکار را به‌خاطر گناهش مقصّر بداند.
Не на мене слова він скеровував, і я не відповім йому мовою вашою.
ایّوب با شما صحبت می‌کرد نه با من. اگر با من صحبت می‌کرد، طور دیگری به او جواب می‌دادم.
Полякались вони, вже не відповідають, не мають вже слів...
شما دیگر جرأت ندارید که جوابی بدهید یا حرفی بزنید.
Я чекав, що не будуть вони говорити, що спинились, не відповідають уже.
اکنون چون شما سکوت کرده‌اید، من نمی‌توانم خاموش بنشینم و چیزی نگویم.
Відповім також я свою частку, і висловлю й я свою думку.
من می‌خواهم حرف خود را بزنم و عقیدهٔ خود را بیان کنم،
Бо я повний словами, дух мойого нутра докучає мені...
زیرا حرفهای زیادی برای گفتن دارم و دیگر نمی‌توانم صبر کنم.
Ось утроба моя, мов вино невідкрите, вона тріскається, як нові бурдюки!
دل من مثل مَشکِ شراب پُر و نزدیک به ترکیدن است.
Нехай я скажу й буде легше мені, нехай уста відкрию свої й відповім!
تا حرف نزنم آرام نمی‌گیرم، پس باید حرف بزنم.
На особу не буду уваги звертати, не буду підлещуватись до людини,
من از کسی طرفداری نمی‌کنم و از روی چاپلوسی حرف نمی‌زنم،
бо не вмію підлещуватись! Коли ж ні, нехай зараз візьме мене мій Творець!
زیرا اگر تملّق و چاپلوسی کنم، خالقم به حیات من خاتمه می‌دهد.