Job 15

І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

Så tog Temaniten Elifaz til Orde og sagde:

Чи відповідатиме мудра людина знанням вітряним, і східнім вітром наповнить утробу свою?

"Mon Vismand svarer med Mundsvejr og fylder sit Indre med Østenvind

Буде виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими речами, що пожитку немає від них?

for at hævde sin Ret med gavnløs Tale, med Ord, som intet båder?

Ти страх Божий руйнуєш також, і пустошиш молитву до Бога,

Desuden nedbryder du Gudsfrygt og krænker den Stilhed, som tilkommer Gud.

бо навчає провина твоя твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.

Din Skyld oplærer din Mund, du vælger de listiges Sprog.

Оскаржають тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на тебе:

Din Mund domfælder dig, ikke jeg, dine Læber vidner imod dig!

Чи ти народився людиною першою, чи раніше, ніж згір'я, ти створений?

Var du den første, der fødtes, kom du til Verden, før Højene var?

Чи ти слухав у Божій таємній нараді, та мудрість для себе забрав?

Mon du lytted til, da Gud holdt Råd, og mon du rev Visdommen til dig?

Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, і не з нами воно?

Hvad ved du, som vi ikke ved, hvad forstår du, som vi ikke kender?

Поміж нами і сивий, отой і старий, старший днями від батька твого.

Også vi har en gammel iblandt os, en Olding, hvis Dage er fler end din Faders!

Чи мало для тебе потішення Божі та слово, яке Він сховав у тобі?

Er Guds Trøst dig for lidt, det Ord, han mildelig talede til dig?

Чого то підносить тебе твоє серце, й які то знаки твої очі дають,

Hvi river dit Hjerte dig hen, hvi ruller dit Øje vildt?

що на Бога звертаєш ти духа свого, і з своїх уст випускаєш подібні слова?

Thi du vender din Harme mod Gud og udstøder Ord af din Mund.

Що таке чоловік, щоб оправданим бути, і щоб був справедливим від жінки народжений?

Hvor kan et Menneske være rent, en kvindefødt have Ret?

Таж Він навіть святим Своїм не довіряє, і не оправдані в очах Його небеса,

End ikke sine Hellige tror han, og Himlen er ikke ren i hans Øjne,

що ж тоді чоловік той бридкий та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?

hvad da den stygge, den onde, Manden, der drikker Uret som Vand!

Я тобі розповім, ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу,

Jeg vil sige dig noget, hør mig, jeg fortæller, hvad jeg har set,

про що мудрі донесли та від батьків своїх не затаїли того,

hvad vise Mænd har forkyndt, deres Fædre ikke dulgt,

їм самим була дана земля, і не приходив чужий поміж них.

dem alene var Landet givet, ingen fremmed færdedes blandt dem:

Безбожний тремтить по всі дні, а насильникові мало років заховано.

Den gudløse ængstes hele sit Liv, de stakkede År, en Voldsmand lever;

Вереск жахів у нього в ушах, серед миру приходить на нього грабіжник.

Rædselslyde fylder hans Ører, midt under Fred er Hærgeren over ham;

Він не вірить, що вернеться від темноти, й він вичікується для меча.

han undkommer ikke fra Mørket, opsparet er han for Sværdet,

Він мандрує за хлібом, та де він? Знає він, що для нього встановлений день темноти...

udset til Føde for Gribbe, han ved, at han står for Fald;

Страшать його утиск та гноблення, хапають його, немов цар, що готовий до бою,

Mørkets Dag vil skræmme ham. Trængsel og Angst overvælde ham som en Konge, rustet til Strid.

бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогутнього,

Thi Hånden rakte han ud mod Gud og bød den Almægtige Trods,

проти Нього твердою він шиєю бігав, товстими хребтами щитів своїх.

stormed bårdnakket mod ham med sine tykke, buede Skjolde.

Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і боки обклав своїм жиром,

Thi han dækked sit Ansigt med Fedt og samlede Huld på sin Lænd.

і сидів у містах поруйнованих, у домах тих, що в них не сидять, що на купи каміння призначені.

tog Bolig i Byer, der øde lå hen. i Huse, man ikke må bo i, bestemt til at ligge i Grus.

Він не буде багатий, і не встоїться сила його, і по землі не поширяться їхні маєтки.

Han bliver ej rig, hans Velstand forgår, til Jorden bøjer sig ikke hans Aks;

Не вступиться з темности він, полум'я висушить парост його, й духом уст Його буде він схоплений.

han undkommer ikke fra Mørket. Solglød udtørrer hans Spire, hans Blomst rives bort af Vinden.

Хай не вірить в марноту заблуканий, бо марнотою буде заплата йому,

Han stole ikke på Tomhed han farer vild thi Tomhed skal være hans Løn!

вона виповниться не за днів його, а його верховіття не буде зелене!

I Utide visner hans Stamme, hans Palmegren skal ikke grønnes;

Поскидає насиллям, немов виноград, недозрілість свою, поронить він квіття своє, як оливка,

han ryster som Ranken sin brue af og kaster som Olietræet sin Blomst.

бо збори безбожних спустошені будуть, а огонь пожере дім хабарника:

Thi vanhelliges Samfund er goldt, og Ild fortærer Bestikkelsens Telte;

він злом вагітніє, й породить марноту, й оману готує утроба його...

svangre med Kvide, føder de Uret, og deres Moderskød fostrer Svig!