Job 16

А Йов відповів та й сказав:

Så tog Job til Orde og svarede:

Чув я такого багато, даремні розрадники всі ви!

"Nok har jeg hørt af sligt, besværlige Trøstere er I til Hobe!

Чи настане кінець вітряним цим словам? Або що зміцнило тебе, що так відповідаєш?

Får Mundsvejret aldrig Ende? Hvad ægged dig dog til at svare?

І я говорив би, як ви, якби ви на місці моєму були, я додав би словами на вас, і головою своєю кивав би на вас,

Også jeg kunde tale som I, hvis I kun var i mit Sted, føje mine Ord imod jer og ryste på Hovedet ad jer,

устами своїми зміцняв би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!

styrke jer med min Mund, ej spare på ynksomme Ord!

Якщо я говоритиму, біль мій не стримається, а якщо перестану, що відійде від мене?

Taler jeg, mildnes min Smerte ikke og om jeg tier, hvad Lindring får jeg?

Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спустошив,

Dog nu har han udtømt min Kraft, du bar ødelagt hele min Kreds;

і поморщив мене, і це стало за свідчення, і змарнілість моя проти мене повстала, і очевидьки мені докоряє!

at du greb mig, gælder som Vidnesbyrd mod mig, min Magerhed vidner imod mig.

Його гнів мене шарпає та ненавидить мене, скрегоче на мене зубами своїми, мій ворог вигострює очі свої проти мене...

Hans Vrede river og slider i mig, han skærer Tænder imod mig. Fjenderne hvæsser Blikket imod mig,

Вони пащі свої роззявляють на мене, б'ють ганебно по щоках мене, збираються разом на мене:

de opspiler Gabet imod mig, slår mig med Hån på Kind og flokkes til Hobe omkring mig;

Бог злочинцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене...

Gud gav mig hen i Niddingers Vold, i gudløses Hænder kasted han mig.

Спокійний я був, та тремтячим мене Він зробив... І за шию вхопив Він мене й розторощив мене, та й поставив мене Собі ціллю:

Jeg leved i Fred, så knuste han mig, han greb mig i Nakken og sønderslog mig; han stilled mig op som Skive,

Його стрільці мене оточили, розриває нирки мої Він не жалівши, мою жовч виливає на землю...

hans Pile flyver omkring mig, han borer i Nyrerne uden Skånsel, udgyder min Galde på Jorden;

Він робить пролім на проломі в мені, Він на мене біжить, як силач...

Revne på Revne slår han mig, stormer som Kriger imod mig.

Верету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову...

Over min Hud har jeg syet Sæk og boret mit Horn i Støvel;

Зашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,

mit Ansigt er rødt af Gråd, mine Øjenlåg hyllet i Mørke,

хоч насильства немає в долонях моїх, і чиста молитва моя!

skønt der ikke er Vold i min Hånd, og skønt min Bøn er ren!

Не прикрий, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зойку мого,

Dølg ikke, Jord, mit Blod, mit Skrig komme ikke til Hvile!

бо тепер ось на небі мій Свідок, Самовидець мій на висоті...

Alt nu er mit Vidne i Himlen, min Talsmand er i det høje;

Глузливці мої, мої друзі, моє око до Бога сльозить,

gid min Ven lod sig finde! Mit Øje vender sig med Tårer til Gud,

і нехай Він дозволить людині змагання із Богом, як між сином людським і ближнім його,

at han skifter Ret mellem Manden og Gud, mellem Mennesket og hans Ven!

бо почислені роки минуть, і піду я дорогою, та й не вернусь...

Thi talte er de kommende År, jeg skal ud på en Færd, jeg ej vender hjem fra.