I Corinthians 15

Звіщаю ж вам, браття, Євангелію, яку я вам благовістив, і яку прийняли ви, в якій і стоїте,

Známoť vám pak činím, bratří, evangelium, kteréž jsem zvěstoval vám, kteréž jste i přijali, v němž i stojíte,

Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовістив вам, якщо тільки ви ввірували не наосліп.

Skrze kteréž i spasení béřete, kterak kázal jsem vám, pamatujete-li, leč byste nadarmo uvěřili.

Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням,

Vydal jsem zajisté vám nejprve to, což jsem i vzal, že Kristus umřel za hříchy naše podle Písem,

і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням,

A že jest pohřben a že vstal z mrtvých třetího dne podle Písem.

і що з'явився Він Кифі, потім Дванадцятьом.

A že vidín jest od Petra, potom od dvanácti.

А потім з'явився нараз більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочили.

Potom vidín více než od pěti set bratří spolu, z nichžto mnozí ještě živi jsou až dosavad, a někteří již zesnuli.

Потому з'явився Він Якову, опісля усім апостолам.

Potom vidín jest od Jakuba, potom ode všech apoštolů.

А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недородкові.

Nejposléze pak ze všech, jakožto nedochůdčeti, ukázal se i mně.

Я бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву.

Nebo já jsem nejmenší z apoštolů, kterýž nejsem hoden slouti apoštol, protože jsem se protivil církvi Boží.

Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, правда не я, але Божа благодать, що зо мною вона.

Ale milostí Boží jsem to, což jsem, a milost jeho mně učiněná daremná nebyla, ale hojněji nežli oni všickni pracoval jsem, avšak ne já, ale milost Boží, kteráž se mnou jest.

Тож чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і так ви ввірували.

Protož i já i oni tak kážeme, a tak jste uvěřili.

Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, як же дехто між вами говорять, що немає воскресення мертвих?

Poněvadž se pak káže o Kristu, že jest z mrtvých vstal, kterakž někteří mezi vámi praví, že by nebylo z mrtvých vstání?

Як немає ж воскресення мертвих, то й Христос не воскрес!

Nebo není-liť z mrtvých vstání, anižť jest Kristus z mrtvých vstal.

оли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!

A nevstal-liť jest z mrtvých Kristus, tedyť jest daremné kázaní naše, a daremnáť jest i víra vaše.

Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми свідчили, що воскресив Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі.

A byli bychom nalezeni i křiví svědkové Boží; nebo vydali jsme svědectví o Bohu, že vzkřísil z mrtvých Krista. Kteréhož nevzkřísil, (totiž) jestliže mrtví z mrtvých nevstávají.

Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес!

Nebo jestližeť mrtví z mrtvých nevstávají, anižť jest Kristus vstal.

Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, ви в своїх ще гріхах,

A nevstal-liť jest z mrtvých Kristus, marná jest víra vaše, ještě jste v hříších vašich.

тоді то загинули й ті, що в Христі упокоїлись!

A takť i ti, kteříž zesnuli v Kristu, zahynuli.

Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей!

Jestližeť pak v tomto životě toliko naději máme v Kristu, nejbídnější jsme ze všech lidí.

Та нині Христос воскрес із мертвих, первісток серед покійних.

Ale vstalť jest z mrtvých Kristus, prvotiny těch, jenž zesnuli.

Смерть бо через людину, і через Людину воскресення мертвих.

Nebo poněvadž skrze člověka smrt, také i skrze člověka vzkříšení z mrtvých.

Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть,

Nebo jakož v Adamovi všickni umírají, tak i skrze Krista všickni obživeni budou.

кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, що Христові, під час Його приходу.

Ale jeden každý v svém pořádku: Prvotiny Kristus, potom ti, kteříž jsou Kristovi, v příští jeho.

А потому кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уряд, і владу всяку та силу.

Potom bude konec, když vzdá království Bohu a Otci, když vyprázdní všeliké knížatstvo, i všelikou vrchnost i moc.

Бо належить Йому царювати, аж доки Він не покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!

Nebo musíť to býti, aby on kraloval, dokudž nepoloží všech nepřátel pod nohy jeho.

Як ворог останній смерть знищиться,

Nejposlednější pak nepřítel zahlazen bude smrt.

бо під ноги Його Він усе впокорив. Коли ж каже, що впокорено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокорив Йому все.

Nebo všecky věci poddal pod nohy jeho. Když pak praví, že všecky věci poddány jsou jemu, zjevnéť jest, že kromě toho, kterýž jemu poddal všecko.

А коли Йому все Він упокорить, тоді й Сам Син упокориться Тому, Хто все впокорив Йому, щоб Бог був у всьому все.

A když poddáno jemu bude všecko, tedy i on Syn poddá se tomu, kterýž jemu poddati má všecko, aby byl Bůh všecko ve všech.

Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то нащо вони ради мертвих і христяться?

Sic jinak co činí ti, kteříž se křtí za mrtvé? Nevstávají-liť mrtví z mrtvých, i proč se křtí za mrtvé?

Для чого й ми повсякчас наражаємось на небезпеки?

Proč i my nebezpečenství trpíme každé hodiny?

Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім.

Na každý den umírám, skrze slávu naši, kterouž mám v Kristu Ježíši Pánu našem.

Коли я зо звірами боровся в Ефесі, яка мені по-людському користь, коли мертві не воскресають? Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!...

Jestližeť jsem obyčejem jiných lidí bojoval s šelmami v Efezu, co mi to prospěje, nevstanou-liť mrtví? Tedy jezme a pijme, nebo zítra zemřeme.

Не дайте себе звести, товариство лихе псує добрі звичаї!

Nedejte se svoditi. Porušujíť dobré obyčeje zlá rozmlouvání.

Протверезіться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, говорю вам на сором!

Prociťte k konání spravedlnosti, a nehřešte. Nebo někteří ještě neznají Boha; k zahanbení vašemu toto mluvím.

Але дехто скаже: Як мертві воскреснуть? І в якім тілі прийдуть?

Ale řekne někdo: Kterakž pak vstanou mrtví? A v jakém těle přijdou?

Нерозумний, що ти сієш, те не оживе, як не вмре.

Ó nemoudrý, však to, což rozsíváš, nebývá obživeno, leč umře.

І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зерно, яке трапиться, пшениці або чого іншого,

A což rozsíváš, ne to tělo, kteréž potom zroste, rozsíváš, ale holé zrno, jaké se trefí, pšenice nebo kteréžkoli jiné.

і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зерняті тіло його.

Bůh pak dává jemu tělo, jakž ráčí, a jednomu každému z těch semen jeho vlastní tělo.

Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в людей, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташок, та інше у риб.

Ne každé tělo jest jednostejné tělo, ale jiné zajisté tělo lidské, jiné tělo hovadí, jiné pak rybí, a jiné ptačí.

Є небесні тіла й тіла земні, але ж інша слава небесним, а інша земним.

A jsou těla nebeská, a jsou těla zemská, ale jináť jest sláva nebeských, a jiná zemských,

Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, бо зоря від зорі відрізняється славою!

Jiná sláva slunce, a jiná měsíce, a jiná sláva hvězd; nebo hvězda od hvězdy dělí se v slávě.

Так само й воскресення мертвих: сіється в тління, в нетління встає,

Tak i vzkříšení z mrtvých. Rozsívá se tělo porušitelné, vstane neporušitelné;

сіється в неславу, у славі встає, сіється в немочі, у силі встає,

Rozsívá se nesličné, vstane slavné; rozsívá se nemocné, vstane mocné;

сіється тіло звичайне, встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.

Rozsívá se tělo tělesné, vstane tělo duchovní. Jest tělo tělesné, jest také i duchovní tělo.

Так і написано: Перша людина Адам став душею живою, а останній Адам то дух оживляючий.

Takť i psáno jest: Učiněn jest první člověk Adam v duši živou, ale poslední Adam v ducha obživujícího.

Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне.

Však ne nejprve duchovní, ale tělesné, potom pak duchovní.

Перша людина з землі, земна, друга Людина із неба Господь.

První člověk byl z země zemský, druhý člověk jest sám Pán s nebe.

Який земний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні.

Jakýž jest ten zemský, takoví jsou i zemští, a jakýž ten nebeský, takovíž budou také i nebeští.

І, як носили ми образ земного, так і образ небесного будемо носити.

A jakož jsme nesli obraz zemského, takť poneseme obraz i nebeského.

І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.

Totoť pak pravím, bratří: Že tělo a krev království Božího dědictví nedosáhnou, aniž porušitelnost neporušitelnosti dědičně obdrží.

Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось,

Aj, tajemství vám pravím: Ne všickni zajisté zesneme, ale všickni proměněni budeme, hned pojednou, v okamžení, k zatroubení poslednímu.

раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!...

Neboť zatroubí, a mrtví vstanou neporušitelní, a my proměněni budeme.

Мусить бо тлінне оце зодягнутись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.

Musí zajisté toto porušitelné tělo obléci neporušitelnost, a smrtelné toto obléci nesmrtelnost.

А коли оце тлінне в нетління зодягнеться, і оце смертне в безсмертя зодягнеться, тоді збудеться слово написане: Поглинута смерть перемогою!

A když porušitelné toto tělo obleče neporušitelnost, a smrtelné toto obleče nesmrtelnost, tehdy se naplní řeč, kteráž napsána jest: Pohlcena jest smrt v vítězství.

Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?

Kde jest, ó smrti, osten tvůj? Kde jest, ó peklo, vítězství tvé?

Жало ж смерти то гріх, а сила гріха то Закон.

Osten pak smrti jestiť hřích, a moc hřícha jest Zákon.

А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.

Ale Bohu díka, kterýž dal nám vítězství skrze Pána našeho Jezukrista.

Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!

Protož, bratří moji milí, stálí buďte a nepohnutelní, rozhojňujíce se v díle Páně vždycky, vědouce, že práce vaše není daremná v Pánu.