Matthew 22

А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:

Isus im ponovno prozbori u prispodobama:

Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.

"Kraljevstvo je nebesko kao kad neki kralj pripravi svadbu sinu svomu.

І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.

Posla sluge da pozovu uzvanike na svadbu. No oni ne htjedoše doći.

Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля!

Opet posla druge sluge govoreći: 'Recite uzvanicima: Evo, objed sam ugotovio. Junci su moji i tovljenici poklani i sve pripravljeno. Dođite na svadbu!'"

Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг.

"Ali oni ne mareći odoše - jedan na svoju njivu, drugi za svojom trgovinom.

А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.

Ostali uhvate njegove sluge, zlostave ih i ubiju.

І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.

Nato se kralj razgnjevi, posla svoju vojsku i pogubi one ubojice, a grad im spali."

Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані.

"Tada kaže slugama: 'Svadba je, evo, pripravljena ali uzvanici ne bijahu dostojni.

Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля.

Pođite stoga na raskršća i koga god nađete, pozovite na svadbu!'"

І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась.

"Sluge iziđoše na putove i sabraše sve koje nađoše - i zle i dobre. I svadbena se dvorana napuni gostiju.

Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,

Kad kralj uđe pogledati goste, spazi ondje čovjeka koji ne bijaše odjeven u svadbeno ruho.

та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав.

Kaže mu: 'Prijatelju, kako si ovamo ušao bez svadbenoga ruha?' A on zanijemi.

Тоді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів...

Tada kralj reče poslužiteljima: 'Svežite mu ruke i noge i bacite ga van u tamu, gdje će biti plač i škrgut zubi.'

Бо багато покликаних, та вибраних мало.

Doista, mnogo je zvanih, malo izabranih."

Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його.

Tada farizeji odoše i održaše vijeće kako da Isusa uhvate u riječi.

І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.

Pošalju k njemu svoje učenike s herodovcima da ga upitaju: "Učitelju! Znamo da si istinit te po istini putu Božjem učiš i ne mariš tko je tko jer nisi pristran.

Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?

Reci nam, dakle, što ti se čini: je li dopušteno dati porez caru ili nije?"

А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте?

Znajući njihovu opakost, reče Isus: "Zašto me iskušavate, licemjeri?

Покажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому.

Pokažite mi porezni novac!" Pružiše mu denar.

А Він каже до них: Чий це образ і напис?

On ih upita: "Čija je ovo slika i natpis?"

Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже.

Odgovore: "Carev." Kaže im: "Podajte dakle caru carevo, a Bogu Božje."

А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.

Čuvši to, zadive se pa ga ostave i odu.

Того дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його,

Toga dana pristupiše k njemu saduceji, koji vele da nema uskrsnuća, i upitaše ga:

та й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого.

"Učitelju, Mojsije reče: Umre li tko bez djece, neka se njegov brat oženi njegovom ženom te podigne porod bratu svomu.

Було ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму.

Bijaše tako u nas sedmero braće. Prvi se oženi i umrije bez poroda ostavivši ženu svom bratu.

Так само і другий, і третій, аж до сьомого.

Tako i drugi i treći, sve do sedmoga.

А по всіх вмерла й жінка.

A nakon svih umrije i žena.

Отож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її.

Kojemu će dakle od te sedmorice biti žena o uskrsnuću? Jer sva su je sedmorica imala."

Ісус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили.

Odgovori im Isus: "U zabludi ste jer ne razumijete Pisama ni sile Božje.

Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі.

Ta u uskrsnuću niti se žene niti udavaju, nego su kao anđeli na nebu.

А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже:

A što se tiče uskrsnuća mrtvih, zar niste čitali što vam reče Bog:

Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих.

Ja sam Bog Abrahamov, Bog Izakov i Bog Jakovljev? Nije on Bog mrtvih, nego živih!"

А народ, чувши це, дивувався науці Його.

Čuvši to, mnoštvo osta zaneseno njegovim naukom.

Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом.

A kad su farizeji čuli kako ušutka saduceje, okupiše se,

І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:

a jedan od njih, zakonoznanac, da ga iskuša, upita:

Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?

"Učitelju, koja ja zapovijed najveća u Zakonu?"

Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.

A on mu reče: "Ljubi Gospodina Boga svojega svim srcem svojim, i svom dušom svojom, i svim umom svojim.

Це найбільша й найперша заповідь.

To je najveća i prva zapovijed.

А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.

Druga, ovoj slična: Ljubi svoga bližnjega kao sebe samoga.

На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.

O tim dvjema zapovijedima visi sav Zakon i Proroci."

Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,

Kad se farizeji skupiše, upita ih Isus:

і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів.

"Što mislite o Kristu? Čiji je on sin?" Kažu mu: "Davidov."

Він до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:

A on će njima: "Kako ga onda David u Duhu naziva Gospodinom, kad veli:

Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм.

Reče Gospod Gospodinu mojemu: 'Sjedi mi zdesna dok ne položim neprijatelje tvoje za podnožje nogama tvojim?'

Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син?

Ako ga dakle David naziva Gospodinom, kako mu je sin?"

І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.

I nitko mu nije mogao odgovoriti ni riječi, niti se od toga dana tko usudio upitati ga bilo što.