Matthew 22

А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:

И Иисус пак започна да им говори с притчи, като казваше:

Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.

Небесното царство прилича на един цар, който направи сватба на сина си.

І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.

Той разпрати слугите си да повикат поканените на сватбата, но те не искаха да дойдат.

Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля!

Пак изпрати други слуги, като им каза: Кажете на поканените: Ето, приготвих обяда си: юнците ми и угоените ми са заклани и всичко е готово; елате на сватбата!

Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг.

Но те пренебрегнаха поканата и се разотидоха: един на своята нива, а друг – по търговията си;

А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.

а останалите хванаха слугите му и безсрамно ги оскърбиха и убиха.

І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.

А царят се разгневи, изпрати войските си и погуби онези убийци, и изгори града им.

Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані.

Тогава каза на слугите си: Сватбата е готова, но поканените не бяха достойни.

Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля.

Затова идете по кръстопътищата и колкото намерите, ги поканете на сватба.

І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась.

И така, онези слуги излязоха по пътищата, събраха всички, които намериха – зли и добри – и сватбата се напълни с гости.

Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,

А царят, като влезе да прегледа гостите, видя там един човек, който не беше облечен в сватбарска дреха.

та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав.

И му каза: Приятелю, ти как си влязъл тук, без да имаш сватбарска дреха? А той мълчеше.

Тоді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів...

Тогава царят каза на служителите: Вържете му краката и ръцете и го хвърлете във външната тъмнина; там ще бъде плач и скърцане със зъби.

Бо багато покликаних, та вибраних мало.

Защото мнозина са призвани, а малцина – избрани.

Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його.

Тогава фарисеите отидоха и се съветваха как да Го впримчат в говоренето Му.

І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.

И пратиха при Него учениците си заедно с иродианите да кажат: Учителю, знаем, че си искрен, учиш в истина Божия път и не Те е грижа от никого, защото не гледаш на лицето на хората.

Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?

Затова ни кажи: Ти как мислиш? Позволено ли е да даваме данък на императора, или не?

А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте?

А Иисус разбра лукавството им и каза: Защо Ме изпитвате, лицемери?

Покажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому.

Покажете Ми данъчната монета. И те Му донесоха един динарий.

А Він каже до них: Чий це образ і напис?

И Той им каза: Чий е този образ и надпис?

Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже.

Отговориха Му: На императора. Тогава Той им каза: Като е така, отдавайте императорското на императора, а Божието – на Бога.

А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.

Като чуха това, те се учудиха и като Го оставиха, си отидоха.

Того дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його,

В същия ден дойдоха при Него садукеи, които казват, че няма възкресение, и Го попитаха, като казаха:

та й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого.

Учителю, Мойсей е казал: Ако някой умре бездетен, брат му да се ожени за жена му и да създаде потомство на брат си.

Було ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму.

А между нас имаше седем братя; и първият се ожени и умря, и като нямаше потомство, остави жена си на брат си;

Так само і другий, і третій, аж до сьомого.

също и вторият, и третият – до седмия.

А по всіх вмерла й жінка.

А след всички умря и жената.

Отож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її.

И така, при възкресението на кого от седемте ще бъде жена? Защото те всичките я имаха.

Ісус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили.

А Иисус в отговор им каза: Заблуждавате се, като не познавате Писанията, нито Божията сила.

Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі.

Защото във възкресението нито се женят, нито се омъжват, а са като (Божии) ангели на небето.

А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже:

А за възкресението на мъртвите не сте ли чели онова, което ви е говорено от Бога, който казва:

Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих.

?Аз съм Бог Авраамов, Бог Исааков и Бог Яковов“? Той не е Бог на мъртвите, а на живите.

А народ, чувши це, дивувався науці Його.

И множествата, които чуха това, се чудеха на учението Му.

Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом.

А фарисеите, като чуха, че накарал садукеите да замълчат, се събраха заедно.

І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:

И един от тях, законник, за да Го изпита, Му зададе въпрос:

Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?

Учителю, коя е най-голямата заповед в закона?

Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.

А Той му каза: ?Да възлюбиш Господа, твоя Бог, с цялото си сърце, с цялата си душа и с целия си ум.“

Це найбільша й найперша заповідь.

Това е най-голямата и първа заповед.

А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.

А втора, подобна на нея, е тази: ?Да възлюбиш ближния си както себе си.“

На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.

На тези две заповеди висят целият закон и пророците.

Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,

И когато бяха събрани фарисеите, Иисус ги попита, казвайки:

і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів.

Какво мислите за Христос? Чий Син е Той? Отговориха Му: Давидов.

Він до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:

Каза им: Тогава как Давид чрез Духа Го нарича Господ, като казва:

Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм.

?Каза Господ на моя Господ: Седи от дясната Ми страна, докато положа враговете Ти под краката Ти“?

Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син?

И така, ако Давид Го нарича Господ, как тогава Той е негов Син?

І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.

И никой не можеше да Му отговори нито дума; нито пък дръзна вече някой от този ден да Му задава въпроси.