Matthew 22

And Jesus answered and spake unto them again by parables, and said,

А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:

The kingdom of heaven is like unto a certain king, which made a marriage for his son,

Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.

And sent forth his servants to call them that were bidden to the wedding: and they would not come.

І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.

Again, he sent forth other servants, saying, Tell them which are bidden, Behold, I have prepared my dinner: my oxen and my fatlings are killed, and all things are ready: come unto the marriage.

Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля!

But they made light of it, and went their ways, one to his farm, another to his merchandise:

Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг.

And the remnant took his servants, and entreated them spitefully, and slew them.

А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.

But when the king heard thereof, he was wroth: and he sent forth his armies, and destroyed those murderers, and burned up their city.

І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.

Then saith he to his servants, The wedding is ready, but they which were bidden were not worthy.

Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані.

Go ye therefore into the highways, and as many as ye shall find, bid to the marriage.

Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля.

So those servants went out into the highways, and gathered together all as many as they found, both bad and good: and the wedding was furnished with guests.

І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась.

And when the king came in to see the guests, he saw there a man which had not on a wedding garment:

Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,

And he saith unto him, Friend, how camest thou in hither not having a wedding garment? And he was speechless.

та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав.

Then said the king to the servants, Bind him hand and foot, and take him away, and cast him into outer darkness; there shall be weeping and gnashing of teeth.

Тоді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів...

For many are called, but few are chosen.

Бо багато покликаних, та вибраних мало.

Then went the Pharisees, and took counsel how they might entangle him in his talk.

Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його.

And they sent out unto him their disciples with the Herodians, saying, Master, we know that thou art true, and teachest the way of God in truth, neither carest thou for any man: for thou regardest not the person of men.

І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.

Tell us therefore, What thinkest thou? Is it lawful to give tribute unto Caesar, or not?

Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?

But Jesus perceived their wickedness, and said, Why tempt ye me, ye hypocrites?

А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте?

Shew me the tribute money. And they brought unto him a penny.

Покажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому.

And he saith unto them, Whose is this image and superscription?

А Він каже до них: Чий це образ і напис?

They say unto him, Cæsar's. Then saith he unto them, Render therefore unto Cæsar the things which are Cæsar's; and unto God the things that are God's.

Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже.

When they had heard these words, they marvelled, and left him, and went their way.

А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.

The same day came to him the Sadducees, which say that there is no resurrection, and asked him,

Того дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його,

Saying, Master, Moses said, If a man die, having no children, his brother shall marry his wife, and raise up seed unto his brother.

та й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого.

Now there were with us seven brethren: and the first, when he had married a wife, deceased, and, having no issue, left his wife unto his brother:

Було ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму.

Likewise the second also, and the third, unto the seventh.

Так само і другий, і третій, аж до сьомого.

And last of all the woman died also.

А по всіх вмерла й жінка.

Therefore in the resurrection whose wife shall she be of the seven? for they all had her.

Отож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її.

Jesus answered and said unto them, Ye do err, not knowing the scriptures, nor the power of God.

Ісус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили.

For in the resurrection they neither marry, nor are given in marriage, but are as the angels of God in heaven.

Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі.

But as touching the resurrection of the dead, have ye not read that which was spoken unto you by God, saying,

А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже:

I am the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob? God is not the God of the dead, but of the living.

Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих.

And when the multitude heard this, they were astonished at his doctrine.

А народ, чувши це, дивувався науці Його.

But when the Pharisees had heard that he had put the Sadducees to silence, they were gathered together.

Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом.

Then one of them, which was a lawyer, asked him a question, tempting him, and saying,

І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:

Master, which is the great commandment in the law?

Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?

Jesus said unto him, Thou shalt love the Lord thy God with all thy heart, and with all thy soul, and with all thy mind.

Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.

This is the first and great commandment.

Це найбільша й найперша заповідь.

And the second is like unto it, Thou shalt love thy neighbour as thyself.

А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.

On these two commandments hang all the law and the prophets.

На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.

While the Pharisees were gathered together, Jesus asked them,

Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,

Saying, What think ye of Christ? whose son is he? They say unto him, The Son of David.

і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів.

He saith unto them, How then doth David in spirit call him Lord, saying,

Він до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:

The LORD said unto my Lord, Sit thou on my right hand, till I make thine enemies thy footstool?

Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм.

If David then call him Lord, how is he his son?

Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син?

And no man was able to answer him a word, neither durst any man from that day forth ask him any more questions.

І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.