Job 15

Så tog Temaniten Elifaz til Orde og sagde:

І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

"Mon Vismand svarer med Mundsvejr og fylder sit Indre med Østenvind

Чи відповідатиме мудра людина знанням вітряним, і східнім вітром наповнить утробу свою?

for at hævde sin Ret med gavnløs Tale, med Ord, som intet båder?

Буде виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими речами, що пожитку немає від них?

Desuden nedbryder du Gudsfrygt og krænker den Stilhed, som tilkommer Gud.

Ти страх Божий руйнуєш також, і пустошиш молитву до Бога,

Din Skyld oplærer din Mund, du vælger de listiges Sprog.

бо навчає провина твоя твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.

Din Mund domfælder dig, ikke jeg, dine Læber vidner imod dig!

Оскаржають тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на тебе:

Var du den første, der fødtes, kom du til Verden, før Højene var?

Чи ти народився людиною першою, чи раніше, ніж згір'я, ти створений?

Mon du lytted til, da Gud holdt Råd, og mon du rev Visdommen til dig?

Чи ти слухав у Божій таємній нараді, та мудрість для себе забрав?

Hvad ved du, som vi ikke ved, hvad forstår du, som vi ikke kender?

Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, і не з нами воно?

Også vi har en gammel iblandt os, en Olding, hvis Dage er fler end din Faders!

Поміж нами і сивий, отой і старий, старший днями від батька твого.

Er Guds Trøst dig for lidt, det Ord, han mildelig talede til dig?

Чи мало для тебе потішення Божі та слово, яке Він сховав у тобі?

Hvi river dit Hjerte dig hen, hvi ruller dit Øje vildt?

Чого то підносить тебе твоє серце, й які то знаки твої очі дають,

Thi du vender din Harme mod Gud og udstøder Ord af din Mund.

що на Бога звертаєш ти духа свого, і з своїх уст випускаєш подібні слова?

Hvor kan et Menneske være rent, en kvindefødt have Ret?

Що таке чоловік, щоб оправданим бути, і щоб був справедливим від жінки народжений?

End ikke sine Hellige tror han, og Himlen er ikke ren i hans Øjne,

Таж Він навіть святим Своїм не довіряє, і не оправдані в очах Його небеса,

hvad da den stygge, den onde, Manden, der drikker Uret som Vand!

що ж тоді чоловік той бридкий та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?

Jeg vil sige dig noget, hør mig, jeg fortæller, hvad jeg har set,

Я тобі розповім, ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу,

hvad vise Mænd har forkyndt, deres Fædre ikke dulgt,

про що мудрі донесли та від батьків своїх не затаїли того,

dem alene var Landet givet, ingen fremmed færdedes blandt dem:

їм самим була дана земля, і не приходив чужий поміж них.

Den gudløse ængstes hele sit Liv, de stakkede År, en Voldsmand lever;

Безбожний тремтить по всі дні, а насильникові мало років заховано.

Rædselslyde fylder hans Ører, midt under Fred er Hærgeren over ham;

Вереск жахів у нього в ушах, серед миру приходить на нього грабіжник.

han undkommer ikke fra Mørket, opsparet er han for Sværdet,

Він не вірить, що вернеться від темноти, й він вичікується для меча.

udset til Føde for Gribbe, han ved, at han står for Fald;

Він мандрує за хлібом, та де він? Знає він, що для нього встановлений день темноти...

Mørkets Dag vil skræmme ham. Trængsel og Angst overvælde ham som en Konge, rustet til Strid.

Страшать його утиск та гноблення, хапають його, немов цар, що готовий до бою,

Thi Hånden rakte han ud mod Gud og bød den Almægtige Trods,

бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогутнього,

stormed bårdnakket mod ham med sine tykke, buede Skjolde.

проти Нього твердою він шиєю бігав, товстими хребтами щитів своїх.

Thi han dækked sit Ansigt med Fedt og samlede Huld på sin Lænd.

Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і боки обклав своїм жиром,

tog Bolig i Byer, der øde lå hen. i Huse, man ikke må bo i, bestemt til at ligge i Grus.

і сидів у містах поруйнованих, у домах тих, що в них не сидять, що на купи каміння призначені.

Han bliver ej rig, hans Velstand forgår, til Jorden bøjer sig ikke hans Aks;

Він не буде багатий, і не встоїться сила його, і по землі не поширяться їхні маєтки.

han undkommer ikke fra Mørket. Solglød udtørrer hans Spire, hans Blomst rives bort af Vinden.

Не вступиться з темности він, полум'я висушить парост його, й духом уст Його буде він схоплений.

Han stole ikke på Tomhed han farer vild thi Tomhed skal være hans Løn!

Хай не вірить в марноту заблуканий, бо марнотою буде заплата йому,

I Utide visner hans Stamme, hans Palmegren skal ikke grønnes;

вона виповниться не за днів його, а його верховіття не буде зелене!

han ryster som Ranken sin brue af og kaster som Olietræet sin Blomst.

Поскидає насиллям, немов виноград, недозрілість свою, поронить він квіття своє, як оливка,

Thi vanhelliges Samfund er goldt, og Ild fortærer Bestikkelsens Telte;

бо збори безбожних спустошені будуть, а огонь пожере дім хабарника:

svangre med Kvide, føder de Uret, og deres Moderskød fostrer Svig!

він злом вагітніє, й породить марноту, й оману готує утроба його...