Job 16

Så tog Job til Orde og svarede:

А Йов відповів та й сказав:

"Nok har jeg hørt af sligt, besværlige Trøstere er I til Hobe!

Чув я такого багато, даремні розрадники всі ви!

Får Mundsvejret aldrig Ende? Hvad ægged dig dog til at svare?

Чи настане кінець вітряним цим словам? Або що зміцнило тебе, що так відповідаєш?

Også jeg kunde tale som I, hvis I kun var i mit Sted, føje mine Ord imod jer og ryste på Hovedet ad jer,

І я говорив би, як ви, якби ви на місці моєму були, я додав би словами на вас, і головою своєю кивав би на вас,

styrke jer med min Mund, ej spare på ynksomme Ord!

устами своїми зміцняв би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!

Taler jeg, mildnes min Smerte ikke og om jeg tier, hvad Lindring får jeg?

Якщо я говоритиму, біль мій не стримається, а якщо перестану, що відійде від мене?

Dog nu har han udtømt min Kraft, du bar ødelagt hele min Kreds;

Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спустошив,

at du greb mig, gælder som Vidnesbyrd mod mig, min Magerhed vidner imod mig.

і поморщив мене, і це стало за свідчення, і змарнілість моя проти мене повстала, і очевидьки мені докоряє!

Hans Vrede river og slider i mig, han skærer Tænder imod mig. Fjenderne hvæsser Blikket imod mig,

Його гнів мене шарпає та ненавидить мене, скрегоче на мене зубами своїми, мій ворог вигострює очі свої проти мене...

de opspiler Gabet imod mig, slår mig med Hån på Kind og flokkes til Hobe omkring mig;

Вони пащі свої роззявляють на мене, б'ють ганебно по щоках мене, збираються разом на мене:

Gud gav mig hen i Niddingers Vold, i gudløses Hænder kasted han mig.

Бог злочинцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене...

Jeg leved i Fred, så knuste han mig, han greb mig i Nakken og sønderslog mig; han stilled mig op som Skive,

Спокійний я був, та тремтячим мене Він зробив... І за шию вхопив Він мене й розторощив мене, та й поставив мене Собі ціллю:

hans Pile flyver omkring mig, han borer i Nyrerne uden Skånsel, udgyder min Galde på Jorden;

Його стрільці мене оточили, розриває нирки мої Він не жалівши, мою жовч виливає на землю...

Revne på Revne slår han mig, stormer som Kriger imod mig.

Він робить пролім на проломі в мені, Він на мене біжить, як силач...

Over min Hud har jeg syet Sæk og boret mit Horn i Støvel;

Верету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову...

mit Ansigt er rødt af Gråd, mine Øjenlåg hyllet i Mørke,

Зашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,

skønt der ikke er Vold i min Hånd, og skønt min Bøn er ren!

хоч насильства немає в долонях моїх, і чиста молитва моя!

Dølg ikke, Jord, mit Blod, mit Skrig komme ikke til Hvile!

Не прикрий, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зойку мого,

Alt nu er mit Vidne i Himlen, min Talsmand er i det høje;

бо тепер ось на небі мій Свідок, Самовидець мій на висоті...

gid min Ven lod sig finde! Mit Øje vender sig med Tårer til Gud,

Глузливці мої, мої друзі, моє око до Бога сльозить,

at han skifter Ret mellem Manden og Gud, mellem Mennesket og hans Ven!

і нехай Він дозволить людині змагання із Богом, як між сином людським і ближнім його,

Thi talte er de kommende År, jeg skal ud på en Færd, jeg ej vender hjem fra.

бо почислені роки минуть, і піду я дорогою, та й не вернусь...