Job 15

Tedy odpovídaje Elifaz Temanský, řekl:

І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

Zdali moudrý vynášeti má umění povětrné, aneb naplňovati východním větrem břicho své,

Чи відповідатиме мудра людина знанням вітряним, і східнім вітром наповнить утробу свою?

Hádaje se slovy neprospěšnými, aneb řečmi neužitečnými?

Буде виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими речами, що пожитку немає від них?

Anobrž vyprazdňuješ i bázeň Boží, a modliteb k Bohu činiti se zbraňuješ.

Ти страх Божий руйнуєш також, і пустошиш молитву до Бога,

Osvědčujíť zajisté nepravost tvou ústa tvá, ač jsi koli sobě zvolil jazyk chytrých.

бо навчає провина твоя твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.

Potupují tě ústa tvá, a ne já, a rtové tvoji svědčí proti tobě.

Оскаржають тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на тебе:

Zdaliž ty nejprv z lidí zplozen jsi, aneb prvé než pahrbkové sformován?

Чи ти народився людиною першою, чи раніше, ніж згір'я, ти створений?

Zdaliž jsi tajemství Boží slyšel, že u sebe zavíráš moudrost?

Чи ти слухав у Божій таємній нараді, та мудрість для себе забрав?

Co víš, čehož bychom nevěděli? Čemu rozumíš, aby toho při nás nebylo?

Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, і не з нами воно?

I šedivýť i stařec mezi námi jest, ano i starší věkem než otec tvůj.

Поміж нами і сивий, отой і старий, старший днями від батька твого.

Zdali malá jsou tobě potěšování Boha silného, čili něco je zastěňuje tobě?

Чи мало для тебе потішення Божі та слово, яке Він сховав у тобі?

Tak-liž tě jalo srdce tvé, a tak-liž blíkají oči tvé,

Чого то підносить тебе твоє серце, й які то знаки твої очі дають,

Že smíš odpovídati Bohu silnému tak pyšně, a vypouštěti z úst svých ty řeči?

що на Бога звертаєш ти духа свого, і з своїх уст випускаєш подібні слова?

Nebo což jest člověk, aby se mohl očistiti, aneb spravedliv býti narozený z ženy?

Що таке чоловік, щоб оправданим бути, і щоб був справедливим від жінки народжений?

An při svatých jeho není dokonalosti, a nebesa nejsou čistá před očima jeho,

Таж Він навіть святим Своїм не довіряє, і не оправдані в очах Його небеса,

Nadto ohavný a neužitečný člověk, kterýž pije nepravost jako vodu.

що ж тоді чоловік той бридкий та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?

Já oznámím tobě, poslyš mne; to zajisté, což jsem viděl, vypravovati budu,

Я тобі розповім, ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу,

Což moudří vynesli a nezatajili, slýchavše od předků svých.

про що мудрі донесли та від батьків своїх не затаїли того,

Jimž samým dána byla země, aniž přejíti mohl cizí prostředkem jejich.

їм самим була дана земля, і не приходив чужий поміж них.

Po všecky své dny bezbožný sám se bolestí trápí, po všecka, pravím léta, skrytá před ukrutníkem.

Безбожний тремтить по всі дні, а насильникові мало років заховано.

Zvuk strachu jest v uších jeho, že i v čas pokoje zhoubce připadne na něj.

Вереск жахів у нього в ушах, серед миру приходить на нього грабіжник.

Nevěří, by se měl navrátiti z temností, ustavičně očekávaje na sebe meče.

Він не вірить, що вернеться від темноти, й він вичікується для меча.

Bývá i tulákem, chleba hledaje, kde by byl, cítě, že pro něj nastrojen jest den temností.

Він мандрує за хлібом, та де він? Знає він, що для нього встановлений день темноти...

Děsí jej nátisk a ssoužení, kteréž se silí proti němu, jako král s vojskem sšikovaným.

Страшать його утиск та гноблення, хапають його, немов цар, що готовий до бою,

Nebo vztáhl proti Bohu silnému ruku svou, a proti Všemohoucímu postavil se.

бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогутнього,

Útok učinil na něj, na šíji jeho s množstvím zdvižených štítů svých.

проти Нього твердою він шиєю бігав, товстими хребтами щитів своїх.

Nebo přiodíl tvář svou tukem svým, tak že se mu nadělalo faldů na slabinách.

Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і боки обклав своїм жиром,

A bydlil v městech zkažených, a v domích, v nichž žádný nebydlil, kteráž v hromady rumu obrácena byla.

і сидів у містах поруйнованих, у домах тих, що в них не сидять, що на купи каміння призначені.

Avšak nezbohatneť, aniž stane moc jeho, aniž se rozšíří na zemi dokonalost takových.

Він не буде багатий, і не встоїться сила його, і по землі не поширяться їхні маєтки.

Nevyjde z temností, mladistvou ratolest jeho usuší plamen, a tak zahyne od ducha úst svých.

Не вступиться з темности він, полум'я висушить парост його, й духом уст Його буде він схоплений.

Ale nevěří, že v marnosti jest ten, jenž bloudí, a že marnost bude směna jeho.

Хай не вірить в марноту заблуканий, бо марнотою буде заплата йому,

Před časem svým vyťat bude, a ratolest jeho nebude se zelenati.

вона виповниться не за днів його, а його верховіття не буде зелене!

Zmaří, jako vinný kmen nezralý hrozen svůj, a svrže květ svůj jako oliva.

Поскидає насиллям, немов виноград, недозрілість свою, поронить він квіття своє, як оливка,

Nebo shromáždění pokrytce spustne, a oheň spálí stany oslepených dary.

бо збори безбожних спустошені будуть, а огонь пожере дім хабарника:

Kteřížto když počali ssužování, a porodili nepravost, hned břicho jejich strojí jinou lest.

він злом вагітніє, й породить марноту, й оману готує утроба його...