Job 15

Тогава теманецът Елифаз отговори и каза:

І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

Мъдър човек отговаря ли с вятърничаво знание и пълни ли корема си с източния вятър?

Чи відповідатиме мудра людина знанням вітряним, і східнім вітром наповнить утробу свою?

Спори ли със приказки, които не помагат, или с речи, от които няма полза?

Буде виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими речами, що пожитку немає від них?

Наистина ти унищожаваш страха от Бога и възпираш молитвата със размишление пред Бога,

Ти страх Божий руйнуєш також, і пустошиш молитву до Бога,

защото вината ти поучава устата ти и ти избираш езика на коварните.

бо навчає провина твоя твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.

Устата ти те осъжда, а не аз; да, устните ти против теб свидетелстват.

Оскаржають тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на тебе:

Ти ли си първият роден човек? Или си създаден преди хълмовете?

Чи ти народився людиною першою, чи раніше, ніж згір'я, ти створений?

Чул ли си Божия таен съвет? Или в себе си заключваш мъдростта?

Чи ти слухав у Божій таємній нараді, та мудрість для себе забрав?

Какво знаеш ти, което ние да не знаем? Какво разбираш ти, което в нас го няма?

Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, і не з нами воно?

Между нас са както белокосите, така и старците, по-богати на дни от баща ти.

Поміж нами і сивий, отой і старий, старший днями від батька твого.

Божиите утешения и меките към тебе думи малко ли са ти?

Чи мало для тебе потішення Божі та слово, яке Він сховав у тобі?

Какво те блазни сърцето ти и защо святкат очите ти,

Чого то підносить тебе твоє серце, й які то знаки твої очі дають,

за да обръщаш духа си против Бога и да изпускаш такива думи от устата си?

що на Бога звертаєш ти духа свого, і з своїх уст випускаєш подібні слова?

Какво е човек, че да е чист, и роденият от жена, че да е праведен?

Що таке чоловік, щоб оправданим бути, і щоб був справедливим від жінки народжений?

Ето, Той не се доверява на светите Си и небесата не са чисти в очите Му —

Таж Він навіть святим Своїм не довіряє, і не оправдані в очах Його небеса,

колко по-малко гнусният и непотребният човек, който пие неправда като вода!

що ж тоді чоловік той бридкий та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?

Аз ще ти кажа, послушай ме; каквото съм видял, ще ти разкажа,

Я тобі розповім, ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу,

което мъдрите оповестиха и не скриха още от бащите си;

про що мудрі донесли та від батьків своїх не затаїли того,

на тях единствено бе дадена земята и чужденец не мина между тях.

їм самим була дана земля, і не приходив чужий поміж них.

Безбожният се мъчи през всичките си дни, години преброени се пазят за насилника.

Безбожний тремтить по всі дні, а насильникові мало років заховано.

Глас на ужаси звучи в ушите му и в мир унищожителят го връхлетява.

Вереск жахів у нього в ушах, серед миру приходить на нього грабіжник.

Не вярва, че от мрака ще се върне; за меча е определен.

Він не вірить, що вернеться від темноти, й він вичікується для меча.

За хляб се скита — но къде е? Знае, че денят на мрак за него е готов.

Він мандрує за хлібом, та де він? Знає він, що для нього встановлений день темноти...

Теснота и страх го ужасяват, и като цар, готов за бой, го побеждават,

Страшать його утиск та гноблення, хапають його, немов цар, що готовий до бою,

понеже против Бога той ръката си простира и срещу Всемогъщия се сили;

бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогутнього,

спуска се с корав врат против Него, с дебелите гърбици на щита си;

проти Нього твердою він шиєю бігав, товстими хребтами щитів своїх.

понеже с тлъстината си покри лицето си, на слабините си натрупа лой;

Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і боки обклав своїм жиром,

и в запустели градове живее, в необитаеми къщи, готови за събаряне.

і сидів у містах поруйнованих, у домах тих, що в них не сидять, що на купи каміння призначені.

Той няма да забогатее, нито имотът му ще устои, и изобилието му няма да се разпростре по земята.

Він не буде багатий, і не встоїться сила його, і по землі не поширяться їхні маєтки.

Няма да избяга от тъмнината, пламъкът ще изсуши издънките му и той ще премине от дъха на устата Му.

Не вступиться з темности він, полум'я висушить парост його, й духом уст Його буде він схоплений.

Нека не се доверява на суета, измамен, защото суета ще бъде и отплатата му.

Хай не вірить в марноту заблуканий, бо марнотою буде заплата йому,

Денят му още не е дошъл и вече се е изпълнил; и клонът му не ще раззеленее.

вона виповниться не за днів його, а його верховіття не буде зелене!

Като лозата ще изрони неузрялото си грозде и като маслината цвета си ще захвърли;

Поскидає насиллям, немов виноград, недозрілість свою, поронить він квіття своє, як оливка,

защото събранието на лицемерите е безплодно и огън ще погълне шатрите на подкупничеството.

бо збори безбожних спустошені будуть, а огонь пожере дім хабарника:

Те зачеват зло и раждат грях, и сърцето им подготвя измама.

він злом вагітніє, й породить марноту, й оману готує утроба його...