Job 27

І Йов далі вів мову свою та й казав:

addidit quoque Iob adsumens parabolam suam et dixit

Як живий Бог, відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогутній,

vivit Deus qui abstulit iudicium meum et Omnipotens qui ad amaritudinem adduxit animam meam

і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ніздрях моїх,

quia donec superest halitus in me et spiritus Dei in naribus meis

неправди уста мої не говоритимуть, а язик мій не скаже омани!

non loquentur labia mea iniquitatem nec lingua mea meditabitur mendacium

Борони мене, Боже, признати вас за справедливих! Доки я не помру, своєї невинности я не відкину від себе,

absit a me ut iustos vos esse iudicem donec deficiam non recedam ab innocentia mea

за свою справедливість тримаюся міцно, й її не пущу, моє серце не буде ганьбити ні одного з днів моїх,

iustificationem meam quam coepi tenere non deseram nec enim reprehendit me cor meum in omni vita mea

нехай буде мій ворог немов той безбожник, а хто повстає проти мене як кривдник!

sit ut impius inimicus meus et adversarius meus quasi iniquus

Яка ж бо надія лукавому, коли відірве, коли візьме Бог душу його?

quae enim spes est hypocritae si avare rapiat et non liberet Deus animam eius

Чи Бог вислухає його крик, коли прийде на нього нещастя?

numquid clamorem eius Deus audiet cum venerit super illum angustia

Чи буде втішатися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного часу?

aut poterit in Omnipotente delectari et invocare Deum in omni tempore

Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього я не сховаю,

docebo vos per manum Dei quae Omnipotens habeat nec abscondam

таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісенітниці плещете?

ecce vos omnes nostis et quid sine causa vana loquimini

Така доля людини безбожної, це спадщина насильників, що отримають від Всемогутнього:

haec est pars hominis impii apud Deum et hereditas violentorum quam ab Omnipotente suscipient

Як розмножаться діти його то хіба для меча, а нащадки його не наситяться хлібом!

si multiplicati fuerint filii eius in gladio erunt et nepotes eius non saturabuntur pane

Позосталих по нім моровиця сховає, і вдовиці його не заплачуть...

qui reliqui fuerint ex eo sepelientur in interitu et viduae illius non plorabunt

Якщо накопичить він срібла, немов того пороху, і наготує одежі, як глини,

si conportaverit quasi terram argentum et sicut lutum praeparaverit vestimenta

то він наготує, а праведний вдягне, а срібло невинний поділить...

praeparabit quidem sed iustus vestietur illis et argentum innocens dividet

Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня,

aedificavit sicut tinea domum suam et sicut custos fecit umbraculum

він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє й немає його...

dives cum dormierit nihil secum auferet aperit oculos suos et nihil inveniet

Страхіття досягнуть його, мов вода, вночі буря украде його,

adprehendit eum quasi aqua inopia nocte opprimet eum tempestas

східній вітер його понесе і минеться, і бурею схопить його з його місця...

tollet eum ventus urens et auferet et velut turbo rapiet eum de loco suo

Оце все Він кине на нього, і не змилосердиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!

et mittet super eum et non parcet de manu eius fugiens fugiet

Своїми долонями сплесне над ним, і свисне над ним з свого місця...

stringet super eum manus suas et sibilabit super illum intuens locum eius