Job 27

І Йов далі вів мову свою та й казав:

Eyüp anlatmaya devam etti:

Як живий Бог, відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогутній,

“Hakkımı elimden alan Tanrı’nın varlığı hakkı için, Bana acı çektiren Her Şeye Gücü Yeten’in hakkı için,

і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ніздрях моїх,

İçimde yaşam belirtisi olduğu sürece, Tanrı’nın soluğu burnumda olduğu sürece,

неправди уста мої не говоритимуть, а язик мій не скаже омани!

Ağzımdan kötü söz çıkmayacak, Dilimden yalan dökülmeyecek.

Борони мене, Боже, признати вас за справедливих! Доки я не помру, своєї невинности я не відкину від себе,

Size asla hak vermeyecek, Son soluğumu verene dek suçsuz olduğumu söyleyeceğim.

за свою справедливість тримаюся міцно, й її не пущу, моє серце не буде ганьбити ні одного з днів моїх,

Doğruluğuma sarılacak, onu bırakmayacağım, Yaşadığım sürece vicdanım beni suçlamayacak.

нехай буде мій ворог немов той безбожник, а хто повстає проти мене як кривдник!

“Düşmanlarım kötüler gibi, Bana saldıranlar haksızlar gibi cezalandırılsın.

Яка ж бо надія лукавому, коли відірве, коли візьме Бог душу його?

Tanrısız insanın umudu nedir Tanrı onu yok ettiğinde, canını aldığında?

Чи Бог вислухає його крик, коли прийде на нього нещастя?

Başına sıkıntı geldiğinde, Tanrı feryadını duyar mı?

Чи буде втішатися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного часу?

Her Şeye Gücü Yeten’den zevk alır mı? Her zaman Tanrı’ya yakarır mı?

Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього я не сховаю,

“Tanrı’nın gücünü size öğreteceğim, Her Şeye Gücü Yeten’in tasarısını gizlemeyeceğim.

таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісенітниці плещете?

Aslında siz, hepiniz gördünüz bunu, Öyleyse ne diye boş boş konuşuyorsunuz?

Така доля людини безбожної, це спадщина насильників, що отримають від Всемогутнього:

“Kötünün Tanrı’dan alacağı pay, Zorbanın Her Şeye Gücü Yeten’den alacağı miras şudur:

Як розмножаться діти його то хіба для меча, а нащадки його не наситяться хлібом!

Çocukları ne kadar çok olursa olsun, kılıçla öldürülecek, Soyu yeterince ekmek bulamayacaktır.

Позосталих по нім моровиця сховає, і вдовиці його не заплачуть...

Sağ kalanlar hastalıktan ölüp gömülecek, Dul karıları ağlamayacaktır.

Якщо накопичить він срібла, немов того пороху, і наготує одежі, як глини,

Kötü insan kum gibi gümüş yığsa, Yığınla giysi biriktirse,

то він наготує, а праведний вдягне, а срібло невинний поділить...

Onun biriktirdiğini doğru insan giyecek, Gümüşü suçsuz paylaşacak.

Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня,

Evini güve kozası gibi inşa eder, Bekçinin kurduğu çardak gibi.

він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє й немає його...

Zengin olarak yatar, ama bu öyle sürmez, Gözlerini açtığında hepsi yok olup gitmiştir.

Страхіття досягнуть його, мов вода, вночі буря украде його,

Dehşet onu sel gibi basar, Kasırga gece kapar götürür.

східній вітер його понесе і минеться, і бурею схопить його з його місця...

Doğu rüzgarı onu uçurup götürür, Yerinden silip süpürür.

Оце все Він кине на нього, і не змилосердиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!

Acımasızca üzerine eser, Elinden kaçmaya çalışırken.

Своїми долонями сплесне над ним, і свисне над ним з свого місця...

Onunla alay ederek el çırpar, Yerinden ıslık çalar.”