Job 28

Отож, має срібло своє джерело, і є місце для золота, де його чистять,

Gümüş maden ocağından elde edilir, Altını arıtmak için de bir yer vardır.

залізо береться із пороху, з каменя мідь виплавляється.

Demir topraktan çıkarılır, Bakırsa taştan.

Людина кладе для темноти кінця, і докраю досліджує все, і шукає каміння у темряві та в смертній тіні:

İnsan karanlığa son verir, Koyu karanlığın, ölüm gölgesinin taşlarını Son sınırına kadar araştırır.

ламає в копальні далеко від мешканця; забуті ногою людини, висять місця, віддалені від чоловіка.

Maden kuyusunu insanların oturduğu yerden uzakta açar, İnsan ayağının unuttuğu yerlerde, Herkesten uzak iplere sarılıp sallanır.

Земля хліб із неї походить, а під нею порито, немов би огнем,

Ekmek topraktan çıkar, Toprağın altı ise yanmış, altüst olmuştur.

місце сапфіру каміння її, й порох золота в ній.

Kayalarından laciverttaşı çıkar, Yüzeyi altın tozunu andırır.

Стежка туди не знає її хижий птах, її око орлине не бачило,

Yırtıcı kuş yolu bilmez, Doğanın gözü onu görmemiştir.

не ступала по ній молода звірина, не ходив нею лев.

Güçlü hayvanlar oraya ayak basmamış, Aslan oradan geçmemiştir.

Чоловік свою руку по кремінь витягує, гори від кореня перевертає,

Madenci elini çakmak taşına uzatır, Dağları kökünden altüst eder.

пробиває у скелях канали, і все дороге бачить око його!

Kayaların içinden tüneller açar, Gözleri değerli ne varsa görür.

Він загачує ріки від виливу, а заховані речі виводить на світло.

Irmakların kaynağını tıkar, Gizli olanı ışığa çıkarır.

Та де мудрість знаходиться, і де місце розуму?

Ama bilgelik nerede bulunur? Aklın yeri neresi?

Людина не знає ціни їй, і вона у країні живих не знаходиться.

İnsan onun değerini bilmez, Yaşayanlar diyarında ona rastlanmaz.

Безодня говорить: Вона не в мені! і море звіщає: Вона не зо мною!

Engin, “Bende değil” der, Deniz, “Yanımda değil.”

Щирого золота дати за неї не можна, і не важиться срібло ціною за неї.

Onun bedeli saf altınla ödenmez, Değeri gümüşle ölçülmez.

Не важать за неї офірського золота, ні дорогого оніксу й сапфіру.

Ona Ofir altınıyla, değerli oniksle, Laciverttaşıyla değer biçilmez.

Золото й скло не рівняються в вартості їй, і її не зміняти на посуд із щирого золота.

Ne altın ne cam onunla karşılaştırılabilir, Saf altın kaplara değişilmez.

Коралі й кришталь і не згадуються, а набуток премудрости ліпший за перли!

Yanında mercanla billurun sözü edilmez, Bilgeliğin değeri mücevherden üstündür.

Не рівняється їй етіопський топаз, і не важиться золото щире за неї.

Kûş topazı onunla denk sayılmaz, Saf altınla ona değer biçilmez.

А мудрість ізвідки проходить, і де місце розуму?

Öyleyse bilgelik nereden geliyor? Aklın yeri neresi?

Бо вона від очей усього живого захована, і від птаства небесного скрита вона.

O bütün canlıların gözünden uzaktır, Gökte uçan kuşlardan bile saklıdır.

Аваддон той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку!

Yıkım’la Ölüm: “Kulaklarımız ancak fısıltısını duydu” der.

Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її!

Onun yolunu Tanrı anlar, Yerini bilen O’dur.

Бо Він аж на кінці землі придивляється, бачить під небом усім.

Çünkü O yeryüzünün uçlarına kadar bakar, Göklerin altındaki her şeyi görür.

Коли Він чинив вагу вітрові, а воду утворював мірою,

Rüzgara güç verdiği, Suları ölçtüğü,

коли Він уставу складав для дощу та дороги для блискавки грому,

Yağmura kural koyduğu, Yıldırıma yol açtığı zaman,

тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив!

Bilgeliği görüp değerini biçti, Onu onaylayıp araştırdı.

І сказав Він людині тоді: Таж страх Господній це мудрість, а відступ від злого це розум!

[] İnsana, “İşte Rab korkusu, bilgelik budur” dedi, “Kötülükten kaçınmak akıllılıktır.”